Апостоли діляться посланнями надії
Провідники Церкви висловлюють думки про те, що під час пандемії слід і далі бути ближче до Бога, служити з любовʼю і терпеливо рухатися вперед.
Фотографія від Getty Images
Через поширення вірусу по всьому світу урядовці забороняють проводити публічні зібрання і вводять карантин. Навчальні заклади закрито, церковні керівники скасовують церковні збори, і ті, хто ризикує виходити з дому, повинні для захисту носити маски для обличчя.
1919 рік, страшенна пандемія грипу, яка почалася за рік до цього, забере десятки мільйонів життів1. Новий Президент Церкви, Президент Гебер Дж. Грант (1856–1945), був рукопокладений у листопаді 1918 р., але не був підтриманий аж до червня 1919 р., оскільки проведення квітневої генеральної конференції було відкладено.
Під час свого служіння, після тих та інших важких часів, Президент Грант дав пораду, яка підходить і для наших днів, сказавши: “Ми прийшли на землю, щоб набути знання, мудрості й досвіду, щоб засвоїти уроки, пережити біль, не піддатися спокусам і перемогти плоть”. Завдяки знанню, яке він отримав з важкого особистого досвіду, він додав: “Я … знаю, що в годину нещастя святі останніх днів втішені, благословенні і заспокоєні так, як ніхто інший!”2
У нашу теперішню “годину нещастя” з цим новим коронавірусом ми знаходимо заспокоєння і втіху завдяки відновленій євангелії Ісуса Христа. Великим благословенням є наше знання про те, що Небесний Батько любить Своїх дітей і що Він покликав пророків та апостолів у наші дні, щоб направляти нас у бурях смертного життя.
Кілька членів Кворуму Дванадцятьох Апостолів, даючи пораду під час недавніх інтервʼю, нагадують нам: що б не відбувалося навкруг нас, ми можемо відчувати радість і з надією дивитися у майбутнє3.
Фотографія Уелдена С. Андерсена
Робота рухається вперед
Одного разу старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915--1985) порівняв Церкву з “великим караваном”, який, незважаючи на протидію, рухається вперед4. Старійшина Девід А. Беднар пояснює, що цей невпинний “караванний” рух Церкви вперед обумовлений натхненною підготовкою Церкви та її історією, сповненою подолання труднощів.
“Жодна нечиста рука не може зупинити просування цієї роботи”5, і жодна пандемія не зупинить просування цієї роботи,---сказав він.--- Незважаючи на всі труднощі, які у нас виникли через цей вірус, робота рухається вперед. … Ми не знаємо, скільки часу піде на його подолання, але ми його подолаємо. І, можливо, нам не вдасться цілковито повернутися до попереднього способу життя, до якого ми звикли, але багато з тих пристосувань і змін будуть дуже позитивними”.
Старійшина Квентін Л. Кук сказав, що прикладами своєчасної натхненної підготовки є, зокрема, наголошення на дотриманні Суботнього дня, зміцнення кворумів Мелхиседекового священства і Товариства допомоги, зміни у служінні, а також видання посібника За Мною йдіть, випуск відео за Книгою Мормона та запровадження програми для дітей та молоді.
“Ми будемо озиратися на це як на час ґрунтовної підготовки, а не просто як на щось, що ми мали витерпіти”,---сказав він.
Президент М. Рассел Баллард, діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, погоджується з цим. Хоч храми і доми зборів тимчасово закриті, у членів Церкви є потрібні їм духовні інструменти, щоб невпинно рухатися вперед.
Президент Баллард згадує, що він відчував, йдучи із церкви додому 7 грудня 1941 року, коли дізнався про напад на Перл-Харбор і про те, що Сполучені Штати збираються вступити у Другу світову війну. Як і багато людей сьогодні, він хвилювався про майбутнє і замислювався, чи не буде втрачено його власне майбутнє.
“Але воно не втратилося”,---сказав він. Так само, як вільні люди світу перемогли у тій війні, так і світ переможе у війні проти коронавірусу. “Усе буде просто чудово, якщо ми повертаємося своїм серцем до нашого Небесного Батька і дивимося на Нього і на Спасителя як на Викупителя всього людства”,---сказав він.
Ще один спосіб, яким Церква рухається вперед,---через місіонерську роботу, яка пристосовується до мінливої ситуації у світі. Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф сказав, що провідники Церкви вивчали нові способи, як ділитися євангелією, ще до того, як COVID-19 почав призупиняти місіонерську роботу. Це призупинення пояснювалося необхідністю переправити тисячі місіонерів в їхні рідні країни, когось звільнити раніше, а інших перепризначити.
“COVID-19 дивовижно прискорив наше мислення в цьому напрямку і відкрив наші очі”,---сказав він. Завдяки технологіям та соціальним медіа тепер відкриваються двері, які раніше були зачиненими у закритих громадах, недоступних домівках і багатоквартирних будинках.
“Незважаючи на пандемію, місіонерська робота буде й далі рухатися вперед,---додав старійшина Ухтдорф.--- Ми продовжуємо дізнаватися, як покращувати місіонерську роботу тепер і в майбутньому. Господь пообіцяв прискорити Свою роботу, щоб благословити всіх Божих дітей (див. Учення і Завіти 88:73). Я відчуваю, що тепер ми, живучи в цей важкий час, перебуваємо у самому вирі цього процесу. Наші безцінні місіонери---це піонери наших днів, вони прокладають шлях, ділячись євангельським посланням у новий спосіб, який підходить до наших обставин, щоб Церква Ісуса Христа продовжувала й далі “[котитися], доки … не наповнить усю землю” (Учення і Завіти 65:2).
Відкриваються не лише нові можливості для того, щоб ділитися євангелією. За словами старійшини Д. Тодда Крістофферсона, відкриваються також і серця, тому що важкі часи часто упокорюють людей і повертають їх до Бога.
“Вони трохи більше задумуються: “А може мені потрібно щось ще, крім рахунку у банку. Можливо, у житті є щось більше за те, чим я живу”,---сказав він.
Старійшина Крістофферсон закликає членів Церкви шукати можливості для місіонерської роботи, наприклад, ділитися євангельськими посланнями та мемами через соціальні медіа, спілкуватися з місіонерами повного дня й пропонувати їм свою допомогу в навчанні людей онлайн, а також підтримувати звʼязок з людьми, яких вони не можуть бачити часто.
Соціальне дистанціювання і духовне дистанціювання
Існує ще один спосіб, який сприяє рухові Церкви вперед---це духовна реакція святих останніх днів на такі тимчасові труднощі, як COVID-19. Задля нашого фізичного захисту ми збільшуємо нашу фізичну дистанцію до інших людей, але задля нашого духовного захисту ми більше наближаємося до нашого Небесного Батька та Його Сина. Пандемія COVID-19 дала багатьом членам Церкви більше можливостей посилити свій духовний захист, дослухаючись до поради Президента Рассела М. Нельсона слухати Господа.
“Наш Батько знає, що коли нас охоплюють невпевненість і страх, то це допоможе нам найкраще слухатися Його Сина”,---сказав Президент Нельсон під час квітневої генеральної конференції 2020 року. Він додав: “Якщо ми прагнемо бути учнями Ісуса Христа, нам потрібно уважніше, ніж будь-коли раніше, слухати Його. Це вимагає свідомого й постійного зусилля сповнювати своє щоденне життя Його словами, Його вченнями, Його істинами”6.
«Хоч нам і не подобається, що призупинено проведення церковних зборів, закрито храми або втрачено роботу, але проведення більшого часу вдома дає нам шанс “пробудитися до Бога” (див. Алма 5:7),---сказав старійшина Кук.--- Можливо, нещодавні події стануть духовним будильником, допомагаючи нам зосередитися на найважливішому. Якщо так, то це буде великим благословенням у цей період, щоб сконцентруватися на тому, що ми можемо покращити у своєму житті, і на тому, як ми можемо благословити життя інших, коли ми пробуджуємося до Бога й рухаємося стежкою завітів”.
Старійшина Джеффрі Р. Холланд додав: “У такі часи ми відчуваємо спонукання зазирнути у свою душу, щоб зрозуміти, чи подобається нам побачене там. Ось у такі часи [ми] задумуємося, хто [ми] насправді є і що є насправді важливим.
У такі часи ми також відчуваємо спонукання більше вірити, служити і дякувати, і це підказує нам “задуматися над своєю залежністю від Бога і над тими благословеннями від Нього, які нам так часто було даровано,---сказав старійшина Холланд.--- Завдячуючи нашому Небесному Батьку ми можемо хоч трішечки виявляти більше сердечності, доброти й трішечки більше памʼятати, як багато проблем було розвʼязано завдяки Богу, ангелам, завітним обіцянням та молитві”.
Наша вдячність має зосереджуватися на благословенні памʼятати, “наскільки милостивим був Господь до дітей людських від сотворіння Адама аж до [ц]их пір” (Мороній 10:3). Члени Кворуму дванадцятьох сказали, що завжди, коли нам потрібне “місце для прихистку”, ми можемо наслідувати приклад Нефія і Алми, памʼятаючи, що Той, “Кому [ми] довіри[ли]ся”, Спаситель Ісус Христос, “ще визволить [нас]” (2 Нефій 4:19; Алма 36:27). І ми можемо памʼятати, як навчав апостол Павло, що ніщо не зможе “[відділити] нас від любови Христової” (див. Римлянам 8:35).
“Господь Ісус Христос “є нашим основним пристановищем” (див. Псалми 60 (61):1–4),---сказав старійшина Холланд.---Що б не траплялося, ми ніколи не будемо відділені від любові Спасителя і Його напарництва, навіть якщо часом ми цього і не усвідомлюємо. Дух не блокується ні вірусом, ні державними кордонами, ні медичними прогнозами”.
Фотографія від Getty Images
“Робіть добрі справи”
Недавно, читаючи звіт церковного комітету, старійшина Крістофферсон виявив занепокоєння тим, як “вимушене усамітнення” може позначитися на самотніх членах Церкви---літніх і молодих.
“Вимушене усамітнення може призвести до відчуття самотності, а самотність може негативно позначатися на фізичному й психічному здоровʼї,---сказав він.--- Щоб протидіяти цьому, деякі захисники громадського здоровʼя рекомендують тим, хто відчуває самотність, шукати способи “зробити комусь щось хороше”.
За словами старійшини Крістофферсона, святі останніх днів можуть знайти способи служити, допомагати, підтримувати інших, особливо самотніх людей, а самотні члени Церкви, які служать іншим людям, можуть меншою мірою відчувати свою ізольованість.
“Зосереджуйтеся на служінні”,---сказав він. ---Ми можемо зробити одне для одного безліч всього, щоб відчувати свою приналежність, щоб відчувати, що ми брати і сестри. Це час, коли кворум старійшин і Товариство допомоги можуть справді працювати на повну потужність і робити те, заради чого їх було створено”.
Замість того, щоб посилати комусь текстове повідомлення, він запропонував: “Я думаю, набагато корисніше подзвонити комусь, користуючись старою технологією, якою називають телефон. Просто подзвонити, щоб поговорити і поспілкуватися між собою. Дайте їм почути ваш голос”.
Незначні зусилля допомогти комусь можуть дати великі результати і зробити для когось день настільки яскравим, що ми і не уявляємо. “Наше служіння таке потрібне ізольованим людям”,---сказав старійшина Кук.
Старійшина Холланд запропонував: “Ми повинні присвятити певну частину нашого дня спілкуванню з людьми, яких потрібно підбадьорити. Звичайно, роблячи це, ми також підбадьорюємося, тому кожний буде “піднятий” (3 Нефій 27:14, 15), як сказав Спаситель, Його було послано на землю для цього”.
Ще один спосіб, в який ми можемо надихати себе та інших,---це підготуватися до дня, коли храми знову буде відчинено. Те, що храми зачинено---через пандемію, реконструкцію чи прибирання---“надає дивовижну можливість більше дізнатися, як досліджувати історію сімʼї, індексувати і як підготувати багато-багато імен до дня, коли двері храмів будуть відчинені знову”,---сказав старійшина Беднар.
Як додав старійшина Беднар, незалежно від того, відкриті чи закриті храми, члени Церкви можуть і далі прагнути того, щоб бути гідними мати дійсну храмову рекомендацію.
Уроки, які Господь хотів би, щоб ми засвоїли
Як зазначив старійшина Беднар, хоч ніхто з нас і не хотів би відчувати пандемію COVID-19, тим не менш пошесть останніх днів прийшла до нас.
“Завдяки вічній перспективі, яку дає відновлена євангелія, і благодаті, яка приходить від Спокути Спасителя, ми можемо засвоїти уроки у важкі часи земного життя, які готують нас до благословень вічності,---сказав він.--- Нам слід молитися. Нам слід прагнути. Нам слід просити. У нас є очі, щоб бачити, і вуха, щоб чути. І ми можемо дивовижним чином засвоювати уроки, які будуть благословляти нас тепер і вічно”.
За словами президента Балларда, COVID-19, маючи спустошуючі наслідки для сімей по всьому світу, навчив людей більше турбуватися про інших.
“Ми починаємо усвідомлювати, якими безцінними є наші сімʼї, якими безцінними є наші сусіди і якими безцінними є члени Церкви,---сказав він.--- Уроки, які ми засвоюємо тепер, зроблять нас кращими людьми”.
А коли теперішня буря мине, що ми можемо очікувати тоді? Як сказав старійшина Ухтдорф, переважно буде те саме. Божі діти у Церкві й поза нею і далі будуть стикатися з труднощами.
“Ми живемо в час, коли нам потрібно навчатися,---сказав він.--- І найважливіший урок, який ми можемо засвоїти, полягає в тому, що відповідь на виклики, які прийдуть, є також відповіддю на нинішній виклик---це євангелія Ісуса Христа.
За словами старійшини Холланда, оскільки святі останніх днів мають відновлену євангелію Ісуса Христа, вони можуть навчитися бути позитивно налаштованими й оптимістами, роблячи все якнайкраще і вірячи Господу та сказаному Ним: “Життєрадісно робімо все, що в нашій владі; а тоді стіймо спокійно з найглибшою впевненістю, щоб побачити Боже спасіння і руку Його, яку буде явлено” (Учення і Завіти 123:17).
“Ми відчуваємо велику радість, коли очищуємо свою віру, більше довіряємо Господу й бачимо диво Його викуплення”,---сказав старійшина Холланд.