Портрети віри
Сакіуса і Салоте Майвірівірі
Сува, Фіджі
Мені важко було уявити, що в домі сім’ї Майвірівірі я знайду такий спокій і щастя. Попри те, що у них померло двоє дітей, їхнє щоденне життя сповнене радості й має мету.
Леслі Нільссон, фотограф
Салоте:
Через два роки після того як наш син Еса помер від раку легенів наша донька Есалінн померла від менінгіту. У храмі я відчула сильне спонукання поговорити з однією літньою сестрою-місіонеркою, яка також багато років тому втратила двох своїх дітей. Вона мені сказала: “Якщо твій дім буде святим місцем, ти зможеш відчувати в ньому присутність своїх дітей”.
Це стало нашою метою. Усе, що ми робимо, спрямоване на те, щоб наш дім став святим місцем. Ми хочемо відчувати присутність своїх дітей поруч.
Ми не знаємо, як виявляти батьківську турботу дітям, які вже пішли за завісу. Але якщо ми зробимо все можливе, аби жити праведно, то впевнені, що вони відчують наші зусилля. На наші сімейні духовні вечори ми запрошуємо Есу та Есалінн, називаючи їх по імені.
У нашому домі, навіть якщо й станеться якесь непорозуміння, ми намагаємося швидко його залагодити. Ми хочемо, щоб наш дім був якомога святішим місцем. Дотримуючись цього, усі ми сповнилися надії і відчули зцілення та любов.
Сакіуса:
Хоча ми втратили Есу і Есалінн, однак це згуртувало нашу сім’ю. Ми радимося разом з нашими іншими дітьми. Ми сім’єю ходимо до храму. Ми живемо якомога простішим життям і виявляємо вдячність кожного дня. Коли ми розмовляємо про те, що означає бути запечатаними у храмі всією сім’єю, це запечатування стає для нас реальним. І завдяки всьому цьому ми дійсно відчуваємо присутність своїх дітей.
Перше, що ми зробили, аби в домі відчувалося більше святості,---ми почали щодня читати Книгу Мормона. Спочатку ми читали нашим малим дітям ілюстровані Оповідання з Книги Мормона. Потім почали додавати відео. Зараз ми більше читаємо з Книги Мормона. Я можу свідчити про силу Книги Мормона.
Я також можу свідчити про силу плану спасіння. Коли ми планували поховальні служби для Еси та Есалінн, то вирішили, що не будемо влаштовувати пишний похорон, як це зазвичай роблять на Фіджі. Натомість ми з дружиною були єдиними промовцями і розповідали про план спасіння. Після того як багато наших родичів почуло про ці істини під час поховальної служби, вони приєдналися до Церкви.
Сакіуса навчає свою сім’ю, що в житті немає руху назад---лише вперед. “Кожного дня ми все більше вдосконалюємося”,---каже він. Вони живуть якомога простішим життям і зосереджуються на вдячності.
Салоте з великою радістю проводить час з дітьми і навчає їх євангелії.
Сім’я Майвірівірі має сильне свідчення про своє запечатування у храмі. Вони зберігають ці істини в серці, пам’ятаючи про Есу й Есалінн.
Зосередившись на тому, щоб жити простим життям і рухатися уперед, сім’я Майвірівірі відчуває вдячність за свої щоденні благословення. “Ми вдячні за те, що маємо”,---каже Сакіуса.