Він допоміг мені зцілитися
Моя подруга почула, що я хворію, і послала саморобний пазл, який вона виготовила спеціально для мене.
Ілюстрація Джошуа Денніса
Я завжди вважала себе здоровою людиною. Тож я була вражена, коли, прокинувшись одного ранку, відчула, що у мене в грудях щось стиснулося так сильно, ніби ось-ось вибухне. Я поспішила до лікарні, але після багатогодинного обстеження лікарі не знайшли проблеми. Вони відправили мене додому, хоча я все ще страждала від нестерпного болю. Так почалися мої семимісячні митарства: походи до лікарів, перебування в лікарні та найсильніший біль у моєму житті.
Я почала впадати в депресію. Мені довелося залишити навчання в коледжі й переїхати до батьків. Я не могла гуляти з друзями. Біль був настільки сильний, що я не могла займатися своїми хобі. Складалося враження, що все, що мені було небайдуже---мої мрії, стосунки, таланти---розбилося на уламки, і тепер було неможливо зібрати докупи складові мого колишнього “я”. У мене з’явилася думка: Як Небесний Батько допустив, щоб таке сталося зі мною? Невже Він мене не любить?
Після наступного візиту до лікаря, який закінчився болісним розчаруванням, усе, що мені хотілося---це скрутитися калачиком і плакати. Але коли я прийшла додому, то побачила на ґанку щось дивне: стару потерту коробку від взуття заклеєну скотчем і адресовану мені.
З листа на коробці я дізналася, що цей пакунок підготувала одна з моїх подруг. Вона чула, що я хворію, і хотіла підбадьорити мене. Коли я відкрила коробку від взуття, то побачила там багато маленьких клаптиків пінопласту. То був саморобний пазл, виготовлений спеціально для мене.
Коли я склала цей пазл, то почала плакати. З пазлу утворилося моє ім’я, навколо якого були чудові слова любові й підбадьорення. Склавши разом подарунок моєї подруги, я відчула, що й уламки мене самої тепер повертаються на свої місця.
Невдовзі я почала приймати ліки, які полегшили симптоми й допомогли лікарям встановити діагноз. Я мала рідкісне захворювання, яке піддавалося лікуванню, і за допомогою відповідних ліків я могла повернутися до нормального життя.
Хоча моє тіло вилікувалося, я знала, що ніколи не забуду того, що зрозуміла. Завдяки милому подарунку своєї подруги я дізналася, що мене люблять і що Небесний Батько не забув про мене. Після того як упродовж багатьох місяців я почувалася розбитою, мені вдалося зцілитися завдяки доброті подруги й любові Небесного Батька.