Як я змогла зцілитися від наслідків сексуального насильства
Я жила в кошмарі. Однак пізніше я зрозуміла, що навіть у найтемніші миті я могла покладатися на мого Спасителя.
Фотографія від Getty Images використана як ілюстрація, позує модель
Мій кошмар почався, коли мені було лише сім років і моя мама повторно вийшла заміж. Нам дуже подобався наш вітчим. Він був добрим і без проблем вписався в нашу сім’ю. Я відчувала себе в безпеці поруч з ним. Усе було просто чудово, аж поки одного дня, коли всі були чимось зайняті, він вчинив наді мною сексуальне насильство.
Я не зрозуміла, що він зі мною зробив. Мені було страшно, я була збентежена й відчувала сором. Але я була надто налякана, щоб комусь про це розповісти. Я думала, що це зруйнує щастя моєї сім’ї, яке ми щойно знайшли, і що мені все рівно ніхто не повірить. Тож я вирішила мовчати.
Він вчинив насильство наді мною лише той один раз, але спогад про це ніколи не залишав мене. Згодом у мене виникла параноїдальна думка про те, що хтось зрозуміє, наскільки мені боляче й розкриє мою таємницю, тож я намагалася приховати правду й бути хорошим другом моєму вітчиму. Він був надзвичайно добрим до мене, і мені він знову почав подобатися.
Але потім все погіршилося. Коли мама почала працювати вночі, мій вітчим став постійно вчиняти наді мною насильство. Я почувалася безпомічною. Я хотіла все розповісти, але мого вітчима всі любили, тож я думала, що всі будуть на його боці. Тож вночі, коли я була сама, я благала Бога допомогти мені зберегти мою таємницю.
Про все розповісти
Одного дня насильство нарешті припинилося. Я не мала жодного уявлення, чому. Хоча він більше не зачіпав мене, я завжди почувалася брудною і мене мучив сором. Я ненавиділа себе. Іноді я навіть думала, що може легше вмерти, ніж так жити. Я все ще хотіла про все розповісти, але боялася, що буде, коли всі дізнаються правду.
Потім, якось у неділю, коли мені було 14 років, я слухала урок про те, як приймати важливі рішення. Моя вчителька заохочувала нас поститися і молитися та пообіцяла, що Бог дасть нам сили робити те, що правильно. Після церкви я продовжувала думати про сказане нею. Я міркувала: чи дійсно Бог допоможе мені про все розповісти, якщо я Його попрошу?
Наступного дня я постилася, щоб мати сміливість розповісти мамі про насильство. Я не могла зосередитися в школі, бо думала лише про одне---як вона відреагує. Коли я прийшла додому, мені вже було дуже погано. Я знову помолилася, щоб мати силу, але не відчувала, що готова розповісти їй про все.
Того вечора я підійшла до мами, коли вона готувала вечерю. Я не знала, що сказати, але коли я поглянула їй у вічі, у мене з’явилася сміливість заговорити. Як тільки я почала, усе, що я роками приховувала, вилилося назовні.
Ми з мамою просто сиділи на дивані й разом плакали. Після того вона зателефонувала до нашого президента філії й до поліції. Мого вітчима визнали винним в тому, що він вчинив зі мною, і я отримала необхідний захист---я більше його ніколи не побачу знову.
Шлях до зцілення
У той період мені було важко розповідати про все, що зі мною сталося, офіційним особам і пояснити друзям, де був мій вітчим, але завдяки підтримці сім’ї я більше не була самотня. Разом ми об’єдналися навколо нового девізу нашої сім’ї: “Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє,---в Ісусі Христі” (Филип’янам 4:13). Наші родичі також виявляли любов і підтримку, а з часом ми разом почали йти шляхом зцілення.
Ми з мамою ходили на сеанси психотерапії, і це дуже допомогло! Моя лікарка-психотерапевт була саме тією людиною, яка мені була потрібна. Вона допомогла мені зрозуміти всі емоції, які я мала, і допомогла справитися з поганими спогадами. Я ніколи не думала, наскільки глибоко була травмована, поки не почала відчувати, що зцілююсь.
Я не думала, що біль зникне лише тому, що я про все розповім, але я також не уявляла, скільки часу (і терпіння) вимагатиме зцілення. Так довго я почувалася нікчемою. Мені довелося знову навчитися любити себе.
Найглибший спокій я знайшла тоді, коли звернулася до свого Спасителя і свого Небесного Батька. Розуміння того, що Вони точно знають мої відчуття, дало мені силу й надію. Я покладалася на Них у найтемніші моменти. З часом спогади почали блякнути, і я дійсно відчула спокій завдяки Спасителевій любові.
Найкращою частиною процесу зцілення є розуміння того, що я дійсно маю яскраве майбутнє. Коли наді мною вчинялося насильство, я навіть уявити не могла, що матиму нормальне життя. Я відчувала, що воно зруйноване назавжди. Але завдяки допомозі та зціленню я знайшла те, до чого треба прагнути. Я почала розповідати свою історію іншим дівчатам, яких також було травмовано, і я навіть вирішила служити на місії. Я зміцнилася, ділячись своїм свідченням з іншими.
Моя доля не визначатиметься тим, що мій вітчим вчинив зі мною. Він назавжди змінив моє життя, але я вирішила скористатися своїм досвідом, щоб допомагати іншим. Іноді все ще буває важко, але Господь завжди зміцнював мене, і я знаю, що Він і надалі допомагатиме. Я більше не жертва. Я продовжую жити.