Песо для десятини
Автор мешкає в Чіуауа, Мексика.
Софія прокинулася рано. Сьогодні був дуже особливий день. Вона буде продавати лимонад під час гаражного розпродажу в її дядька й тітки! Мама зробила для неї величезний глек лимонаду.
Софія зробила табличку з написом. Вона написала помаранчевими і жовтими літерами: “Лимонад!” Вона прикріпила цю табличку скотчем до невеличкого столика. Потім вона сіла й почала чекати.
Невдовзі прийшов один чоловік. “Чи можна мені скляночку лимонаду?”---запитав він. Він кинув до її баночки кілька песо.
“Так, звісно”,--- сказала Софія. Вона налила йому склянку лимонаду.
Потроху люди приходили на гаражний розпродаж. І потроху вони купували смачний лимонад. Ранок пройшов з гарним настроєм. Невдовзі розкупили весь лимонад.
Софія потрусила свою баночку. Там задзвеніли песо. Їх було так багато!
“Молодець!”--- сказав тато.
У Софії ніколи ще не було стільки грошей. “Я куплю собі йо-йо!”
Тато усміхнувся. “А ти знаєш, що ми з мамою робимо, коли заробляємо гроші?”
Софія похитала головою.
“Ми платимо десятину,---сказав тато.--- Небесний Батько дав нам усе. Він просить, щоб ми повертали йому невеличку частину. Ми платимо десятину, бо любимо Його”.
Софія усміхнулася. Вона хотіла показати Небесному Батькові, що також Його любить.
Тато допоміг Софії порахувати її песо. Кожного разу, коли вона доходила до 10, то клала одне песо в конверт. Тато допоміг їй написати цифри на маленькому білому папірці. Вони поклали папірець до конверту з песо. Потім вони його заклеїли. Завтра у церкві Софія віддасть його єпископу.
“Що ти відчуваєш?”--- запитав тато Софію.
“Я така щаслива! І в мене ще залишилися гроші на йо-йо”. Вона відчувала, що Небесний Батько радів її вибору. ●