Залучення
Як не відокремлювати неодружених
Автор живе у шт. Алабама, США.
Ось кілька порад, що допоможуть вам і вашому приходу створити умови,в яких неодружені члени Церкви будуть почуватися в ній більш затишно.
Ілюстрації Йоганни Гагер
“Перед початком наших наступних зборів конференції приходу, будь ласка, сядьте сім’ями”.
Подібні оголошення змушують мене трохи зіщулитися. Я—чоловік, член Церкви, неодружений. То де ж я маю сісти? Іноді мені здається, що інші люди також не знають, де я маю сидіти або до якої категорії належати. Що ми, нашою євангельською сім’єю, можемо робити, аби допомагати всім, незалежно від сімейного статусу, відчувати, що нам раді й нас залучають? Далі подано три ідеї, які стануть у пригоді.
Перегляньтетрадиції свого приходу
Відновлена євангелія допомагає нам розуміти прекрасні вчення про вічні сім’ї. Але я бачив, як деякі культурні традиції, що стосуються певного вчення, змушують неодружених людей відчувати себе так, ніби вони менш важливі члени Церкви.
Наприклад, я був у приходах, де промовити вступну або заключну молитву пропонували лише подружнім парам. Я чув, як члени приходу висловлюють занепокоєння, коли неодруженого чоловіка покликають у єпископат. Ці та інші незначні моменти можуть створювати емоційний бар’єр, який неодруженим людям доведеться подолати, перш ніж вони почуватимуться в церкві затишно.
Чи є певні традиції, які ви або ваш приход може змінити, щоб створити атмосферу залучення? Це може стати хорошим запитанням для обговорення на зборах єпископату чи ради приходу.
Стережіться ненавмисноговідокремлення
Іноді навіть ті з нас, хто вважає, що всіх залучає до участі, можуть ненавмисно відокремлювати людей. Наприклад, коли я служив провідником ясельної групи, то часто пропускав оголошення, які повідомлялися під час другої години на церковних зборах. Я сказав про це занепокоєння одному з провідників, а він відповів: “А хіба ваша дружина не чує ці оголошення на зборах Товариства допомоги?”
Того разу я просто розсміявся. Але відповідь того доброго чоловіка є виявом способу мислення, спрямованого на відокремлення. Чи ми дивимося на наших членів Церкви як на частину “приходської сім’ї”, до якої належать одружені чоловіки і жінки з дітьми? А може ми ставимося одне до одного як до “приходської сім’ї”, яка складається з людей, що дбають одне про одного і зміцнюють одне одного? Обидва погляди є важливими. Приділяючи увагу сім’ям у нашому приході, ми також можемо знайомитися з кожною окремою людиною—її обставинами, інтересами, потребами—і, можливо, запобігати ненавмисному відокремленню.
Розширюйте коло своєї сім’ї
Після того як член єпископату запросив усіх сісти сім’ями під час конференції приходу, хтось доторкнувся до мого плеча.
“Ви будете членом нашої сім’ї упродовж наступної години”,—сказала одна добра сестра, запрошуючи мене сісти поруч зі своїм чоловіком і дітьми. Я вдячний за людей, таких як вона, які виявляють про мене турботу і хочуть, щоб я почувався затишно. Іншою такою людиною був єпископ, який регулярно запрошував мене на щотижневі домашні вечори з його сім’єю.
Кому може допомогти бажання вашої сім’ї розширити коло друзів? Вам не потрібно робити щось надмірне. Просте запрошення може багато чого змінити.
Неодружені святі:могутня сила творити добро
Є багато людей у моєму житті, з якими я підтримую змістовні стосунки, але є періоди, коли я відчуваю самотність і порожнечу. З розмов з іншими неодруженими святими я зрозумів, що ці почуття знайомі багатьом.
Однак я намагаюся не занепадати духом. Ми, неодружені люди, можемо стати могутньою силою для здійснення добрих справ у житті інших людей. Ми можемо допомагати зміцнювати друзів, сім’ї, які любимо, і цілі приходи та коли. Ми потрібні Церкві! Ми не повинні передавати відповідальність за налагодження стосунків у руки інших людей. Ми можемо самі розповідати про себе у приході, займатися волонтерським служінням і говорити про свої потреби.
Моменти самотності й порожнечі настають незалежно від того, що відбувається у нашому житті або які стосунки у нас є (чи їх немає). Чим ближче ми до нашого Небесного Батька і чим сильніше ми відчуваємо Його любов, тим більше сил ми будемо мати, щоб робити добрі справи, знаходити радість і встановлювати стосунки з нашими братами і сестрами.