Бути сильними, коли близькі вам люди залишають Церкву

Фредерік Хегнер Одгаард

Я був приголомшений, коли мій брат вирішив залишити Церкву, але я навчився підтримувати близькі стосунки і зберігати силу свого свідчення.

two boys sitting on a bail of hay together

Невдовзі після мого повернення з місії батьки сказали, що мій 19-річний брат більше не хоче ходити до церкви. Це мене просто приголомшило. Я ніколи не думав, що мій брат піде з Церкви.

Пам’ятаю, як під час місії надсилав йому електронною поштою листи на різні євангельські теми й запитував, чи хоче він служити на місії. Він ніколи не був упевнений, і тепер, згадуючи його листи, я зрозумів, що в них були ознаки його сумнівів у євангелії.

Я почав думати про те, що міг би зробити по-іншому. І я запитував себе, чому це сталося саме зараз. Я був засмучений, бо дійсно хотів, щоб він отримав власне свідчення. Втім я також розумів, що, можливо, хочу цього і для себе. Мені хотілося, щоб він ходив до церкви разом зі мною і щоб він також поїхав на місію, аби ми могли разом ділитися своїм досвідом. Тож мені було важко від того, що він нічого цього не хотів.

Я щойно провів два роки на місії, розповідаючи людям про релігію та віру, тож не розумів, чому набагато важче поговорити про все зі своїм рідним братом. Але було саме так. Це стало новим випробуванням моєї віри. Під час місії труднощі полягали в тому, щоб старанно працювати, радіти кожному дню й мати віру в те, що все буде добре. Але в ситуації з братом усе було зовсім по-іншому.

На місії я навчився ставити надихаючі запитання і шукати порозуміння. Але раніше я не знав людей, яких навчав на місії. Мої стосунки з ними обмежувалися тим, що ми їх навчали й допомагали наближатися до Христа. Я знав свого брата усе його життя, й ніколи в наших стосунках я не намагався допомагати йому наближатися до Христа.

Я запам’ятав одну розмову з ним, під час якої запитав у нього про Церкву. Він сказав, що не має свідчення про деякі вчення. Якби це була людина, яку я зустрів під час місії, то моя реакція була б сповнена поваги й розуміння того, що ця людина просто ще не готова, і, можливо, інші місіонери навчатимуть її пізніше. Але оскільки я любив свого брата, мені було важче виявляти таке саме розуміння. Я просто хотів, аби він знав те, що знаю я, і я хотів, щоб він відчував Той Самий Дух і любов Бога, що їх відчував я. Мені було важко прийняти той факт, що він відвернувся від євангелії.

Певний час мені довелося звикати до цієї ситуації, але зараз, коли минуло майже два роки після мого повернення з місії, я продовжую підтримувати хороші стосунки з братом. Ми не дуже часто розмовляємо про євангелію, але розмовляємо про щось інше. Я й досі хочу, аби євангелія була для нас спільною темою, але у нас є також багато інших спільних тем. Ми, як і раніше, проводимо час разом і щось разом робимо, і я його люблю таким, який він є, бо він справді хороший хлопець.

Чого я навчився

За цей час я засвоїв кілька уроків, які можуть допомогти вам, якщо вас мучить те, що близька вам людина відходить від Церкви. Це допоможе вам не лише підтримувати хороші стосунки з цією людиною, але й зберігати силу свого свідчення у такий, можливо, нелегкий для вас час духовних випробувань.

Пам’ятайте, що кожна людина має свободу волі і що немає вашої вини в тому, що хтось залишає Церкву.
Зміцнюйте свої стосунки з такою людиною. Завжди виявляйте до неї любов. Намагайтеся не допускати, щоб стосунки цієї людини з Церквою впливали на ваші стосунки з нею.
Проводьте час разом, роблячи те, що подобається вам обом.
Хоча ви не можете робити вибір за когось, втім ви можете бути прикладом і підтримувати цю людину.
Моліться про цю ситуацію. Небесний Батько знає Своїх дітей, тож можете бути впевнені, що Він знає краще, як допомогти вам у цій ситуації.
Вивчайте Писання. Приклади з Писань дуже мені допомагали, і я зрозумів, що моя ситуація досить поширена. Навіть у багатьох сім’ях, згаданих у Писаннях, була одна людина або більше, які не вірили в Церкву чи навіть боролися проти неї, однак їхні сім’ї не переставали виявляти до них любов.
Відкрито говоріть про свої почуття тим членам сім’ї, які є активними в євангелії. Вони можуть мати подібні думки, і, можливо, їм також необхідно з кимось ними поділитися. Допомагайте одне одному.
І, останнє, не легковажте своєю духовністю.

Зберігайте силу свого свідчення

Коли близькі вам люди вирішують залишити Церкву, це може стати випробуванням вашої віри, особливо, якщо це людина, на яку ви рівнялися в євангелії. Ви можете поставити під сумнів певні аспекти свого свідчення. Я знаю, що мені довелося долати певні сумніви, коли мій брат став неактивним. Саме тому й важливо піклуватися про себе і своє свідчення. Якщо ви самі розвиваєте і підтримуєте своє свідчення, вам непотрібно боятися, що оберуть інші люди.

Пам’ятайте, що віра кожної людини може ослабнути, якщо не працювати над її зміцненням. У більшості людей не буває так, що сьогодні вони міцні, а завтра залишають Церкву. Однак забуваючи робити незначні речі, які зміцнюють ваше свідчення кожного дня, ви самі почнете все більше й більше віддалятися від євангелії, навіть не помічаючи цього. Звернувшись до основ—вивчення Писань, щоденних молитов і виконання всіх тих маленьких дій, в яких виявляються віра та поклоніння,—ви зможете відчути їх могутній вплив на своє свідчення.

А понад усе, якщо близька вам людина залишає Церкву і це впливає на ваше свідчення та породжує сумніви чи викликає запитання у вашому розумі, пам’ятайте мудру пораду “став[ити] під сумнів свої сумніви, перш ніж сумніватися у своїй вірі”¹ і “міцно трима[тися] за те, що ви вже знаєте”².

Завжди прагніть почути Його

На мою думку, дорослій молоді важливо мати план свого життя, наприклад, знати, в якому напрямку рухатися і чим займатися. Але нам слід розмірковувати і долучати Господа до тих планів та до свого повсякденного життя. Це може бути важко з огляду на велику кількість інших щоденних обов’язків, але ми завжди можемо приділяти час Небесному Батькові та Ісусові Христу. І якщо ми робитимемо це, то будемо здатні протистояти життєвим бурям. Я думаю про вірш із Послання до римлян 8:31: “Коли за нас Бог, то хто проти нас?”

Президент Рассел М. Нельсон навчав, що в майбутньому ми не зможемо вижити духовно, не маючи Духа й особистого одкровення для власного життя³. Я завжди знав, що отримувати особисте одкровення важливо, але не завжди докладав усіх зусиль для його отримання. Я знаю, що можу більш активно запрошувати Духа у своє повсякденне життя.

Особисте одкровення таким і є—особистим. І ми можемо починати дізнаватися, як Господь до нас промовляє, звертаючись до Нього по допомогу і розпізнаючи Його голос і Його руку в нашому житті. Він є найкращим Учителем.

Ми не завжди можемо впливати на вчинки інших людей, особливо коли йдеться про зміцнення віри або життя за євангелією. Але я знаю, що навіть якщо найближчі для нас у цьому світі люди мають випробування своєї віри, нам слід ставити Бога на перше місце і виконувати Його волю та дослухатися до Нього. Тоді Він завжди благословлятиме нас відповідями, сильним свідченням і духовними одкровеннями, необхідними для того, щоб іти за Ним.