Ви все ще можете бути матір’ю

Джосі Дельгада Тринідад з Кота–Кінабалу, Малайзія

Материнство—це особливе покликання, яке Бог дає кожній жінці.

Я люблю служити іншим людям. Це те, чого я навчилася від моїх батьків, особливо від моєї матері. Вона завжди перша пропонує людям допомогу і запрошує їх щось поїсти чи попити.

Вона вчила мене, що добро, яке ми робимо іншим, може дуже змінити життя багатьох людей. Коли ви допомагаєте комусь, то можете допомогти їм бути щасливими. А коли вони щасливі, то захочуть подарувати щастя іншим. Я завжди пам’ятаю про це.

Кристал була вже старшокласницею, а Ейнджел було шість років, коли їхня мати не могла більше піклуватися про них. Я запропонувала забрати їх до себе. “Я обіцяю, що ніколи не залишу твоїх дітей,—сказала я.— Я буду добре про них піклуватися”.

Через кілька років ще одна молода мати попросила мене забрати її маленьку донечку Еллісон. У цієї матері були важкі життєві обставини, і вона знала, що я можу забезпечити її дитині гарне життя. Я забрала до себе Еллісон.

Я намагаюся вчити цих дітей того, що є важливим у житті. Я приводжу їх до церкви і намагаюся допомогти їм ставати ближчими до Бога. Я знаю, що коли я наближаюся до Нього, то можу зробити набагато більше, навіть те, що мені здавалося неможливим. Зрозуміло, що я хочу цього і для Кристал, Ейнджел та Еллісон.

Ці діти зазнали багато труднощів у житті, але я бачу, як євангелія і Дух зцілюють їхні серця. Я бачу, як їхні відчуття і поведінка поступово змінюються. Ми разом молимося за їхніх біологічних батьків, бо не зважаючи ні на що, я хочу, щоб вони поважали і любили їх.

Я люблю Кристал, Ейнджел та Еллісон так, як своїх власних дітей. Іноді в мене питають, чи не буду я шкодувати про свої рішення. А що, як мати Еллісон вирішить забрати її назад? Чи не буду я шкодувати про те, що люблю Еллісон і прив’язалася до неї? Але чому я маю шкодувати про це? Коли допомагаєш іншим людям, то нема про що шкодувати! За це слід бути вдячними.

Я дуже вдячна за Кристал, Ейнджел та Еллісон. Завдяки їм я навчилася бути матір’ю. Я навчилася прокидатися серед ночі, щоб поміняти підгузок, навчати маленьких дітей молитися і любити більше, ніж мені здавалося можливим. Це те, що я ніколи не думала, що у мене колись буде.

Можливо, моє покликання у цьому світі полягає в тому, щоб піклуватися про тих, хто не має матерів або знаходиться далеко від своїх матерів.

Я намагаюся тримати мої обійми та вуха відкритими для всіх, кому це потрібно. Коли приходять місіонери, я намагаюся ставитися до них так, як це б робили їхні матері. Якщо це їхній день народження, то я печу для них торт. Я питаю у них, чи їхні батьки готують для них якусь особливу страву, і намагаюся зробити те саме для них. Я знаю, що їхні батьки далеко, отже це щось, що я можу зробити, щоб підтримати їх.

Я колись дуже сумувала через те, що незаміжня, і дуже хотіла мати власних дітей, але материнство—це особливе покликання, яке Бог дає кожній жінці. Можливо, у вас немає власних дітей, утім ви все ще можете бути матір’ю.