СягнутиХристової повноти
Старійшина Джеффрі Р. Холланд
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
З виступу “The Measure of the Stature of the Fulness of Christ” (У міру зросту Христової повноти), виголошеного 9 лютого 2020 року на міжрегіональному духовному вечорі для дорослої молоді в Стенфорді, шт. Каліфорнія, США.
У цю великодню пору знайдіть свій шлях до Ісуса Христа і прагніть почути Його миротворний, заспокійливий голос.
Не бійся, художник Майкл Мальм
Хочу поділитися кількома думками стосовно пошуків, які кожен з нас особисто має здійснити, прагнучи сягнути “зросту Христової повноти” (див. Eфесянам 4:13). Сподіваюся, що вони допоможуть вам у житті й за тих обставин, у яких ви зараз перебуваєте.
Хтось із вас зараз живе так, як того хотів, або принаймні знає, чого хоче від життя. Хтось із вас, як здається, має багато благословень і багато чудових можливостей, які чекають попереду. Інші вважають, що певний час і з певних причин їм щастить менше і перед ними відкривається менше цікавих перспектив.
Але куди б ви не прямували і як би не справлялися зі своїми труднощами, намагаючись досягнути своїх цілей, я запрошую вас прийти до Спасителя, Ісуса Христа. Без цього обов’язкового першого кроку ви не дістанетеся до особистого місця призначення, не знайдете свого щастя й сили і не сягнете найвищої мети й успіху (див. 1 Нефій 10:18; 2 Нефій 26:33; Oмній 1:26; Учення і Завіти 18:11).
І все це може бути вашим, якщо відповідь на запитання: “Де ходиш ти?” (Мойсей 4:15) буде такою: “Там, де ти, Господи”.
Життя може бути важким. У нас є болі й жалкування та реальні проблеми, які необхідно вирішувати. Ми відчуваємо розчарування і смуток, у нас є безліч спусків та підйомів. Але Господь і пророки промовили стільки підбадьорюючих слів про те, як долати ті проблеми, що їх можна скласти у книги.
“Зоставляю вам мир”
Спасителеве благословення Його учням саме перед тим, як Він мав пережити біль і муки в Гефсиманії та на Череповищі, є найбільш зворушливими з тих слів. Тієї ночі, ночі найбільших страждань, які лишень були в цьому світі й коли-небудь будуть, Спаситель сказав: “Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю. … Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається” (Іван 14:27).
Який дивовижний погляд на життя у найболючіші з усіх годин! Як Він міг це сказати, знаючи, що на Нього чекає? Він міг це сказати, бо з Його Церквою і євангелією все буде гаразд! Для нас перемогу вже здобуто. Він дивиться в перспективу; Він бачить усю картину.
Втім, мабуть хтось із нас все ще вдається до цього стереотипу, який залишили у спадок пуритани: є щось неправильне в тому, щоб відчувати втішення й підтримку, ми завжди маємо про щось сумувати. А я вважаю, що бути в доброму гуморі (див. Іван 16:33) у пошуках “міри зросту Христової повноти” (Eфесянам 4:13), можливо, є тією заповіддю, яку—навіть вірні в усьому святі останніх днів—майже повсюди порушують; і це найбільше засмучує милосердне серце нашого Господа.
Я був би дуже занепокоєний, якби хтось із моїх дітей мав серйозні проблеми, був нещасливий чи виявляв непослух. Але я був би несказанно більше пригнічений, якби відчував, що у такий час ця дитина не довіряє моїй допомозі або вважає, що я не переймаюся її інтересами, або що моя турбота є небезпечною.
Я переконаний, що так само ніхто з нас не уявляє, як глибоко ми ранимо любляче серце Бога Батька і Його Сина, Спасителя світу, коли Вони бачать, що люди не впевнені у їхній турботі, не покладаються на Їхню підтримку або не довіряють Їхнім заповідям. Мої друзі, уже з однієї цієї причини ми маємо обов’язок бути радісними!
Його благодаті достатньо
Ще одна порада стосовно того, як шукати Христа і сягнути міри Його повноти, стосується дива нагодування Ісусом 5 000 чоловік п’ятьма хлібами і двома рибами (див. Матвій 14:13–21). (Між іншим, не думайте, що у Христа закінчилися чудеса, щоб допомагати вам. Його благодаті достатньо [див. 2 Коринтянам 12:9]. У цьому й полягає духовний, вічний урок цього дива. Він має багато благословень, щоб залишилося ще й кілька кошиків, наповнених залишками їжі! Вірте і радійте тому “хлібу життя”, який Він вам дає! [Іван 6:35]).
Після того, як Ісус нагодував людей, Він відіслав їх і наказав учням сісти в човен та переплисти на інший берег Галілейського моря. Потім Він “на гору пішов помолитися на самоті” (Maтвій 14:23).
Коли учні сіли у свій човен, уже вечоріло, а ніч видалася штормовою. Мабуть відразу ж піднявся несамовитий вітер. Через той вітер чоловіки, ймовірно, не піднімали вітрил, а лише працювали веслами. І то таки була важка робота.
Ми знаємо про це, бо “о четвертій сторожі нічній” (Maтвій 14:25)—десь між 3:00 і 6:00—вони подолали лише кілька кілометрів (див. Іван 6:19). На той час човен потрапив уже у справжній шторм.
Але, як завжди, Христос наглядав за ними. Бачачи їхнє скрутне становище, Спаситель пішов навпростець до їхнього човна, крокуючи по хвилях їм на допомогу.
Виконавець віри, художник Дж. Аллан Барретт
“Не лякайтесь!”
У найтривожнішу для них мить учні розгледіли в темряві постать, вбрання Якої розвіювалося на вітру і Яка наближалася до них по морських хвилях. Побачивши це, вони закричали від страху, думаючи, що то якась мара йде до них по воді. Тоді, крізь бурю й темряву—коли море здавалося таким великим, а їхній човен таким маленьким,—зазвучав незаперечний, втішаючий голос їхнього Учителя, Який приніс заспокоєння: “Це Я, не лякайтесь!” (Maтвій 14:27).
Ця історія з Писань нагадує нам, що, коли ми йдемо до Христа, шукаючи Його повноти, або Він іде до нас, несучи нам ту повноту, перший крок може наповнити нас почуттям, яке нагадує жах. Так не повинно бути, але іноді трапляється. Одним з найбільших парадоксів євангелії є те, що у своїй земній короткозорості ми можемо втікати від самого джерела допомоги і безпеки.
Я бачив, як з тих чи інших причин зацікавлені Церквою втікають від хрищення. Я бачив, як старійшини втікають від покликання на місію. Я бачив, як закохані втікають від шлюбу. Я бачив, як члени Церкви втікають від нелегких покликань. І я бачив, як люди втікають від свого членства у Церкві.
Надто часто ми втікаємо від того, що нас спасає або нам допомагає. Надто часто ми дивимося на відданість євангелії як на те, чого слід боятися і від чого відмовлятися.
Старійшина Джеймс Е. Телмейдж (1862–1933) сказав: “У житті кожної дорослої людини трапляються ситуації, коли вона, подібно до мандрівників, потрапляє у шторм, де вирують зустрічні вітри й загрожують небезпечні хвилі; часто здається, що перш ніж надійде спасіння, ніч боротьби зі стихією та небезпекою ніколи на закінчиться; і крім того, надто часто спасительну допомогу помилково сприймають як щось дуже страшне. [Але], як це сталося [з цими учнями] посеред вируючого моря, так станеться з усіма, хто невтомний у своїй вірі,—вони почують голос Визволителя: “Це Я, не лякайтесь!”1
Прийдіть до Нього
Найпрекрасніше в запрошенні Спасителя прийти до Нього і здобути повноту Його зросту те, що воно доступне кожному. Це не означає, що кожна людина, яку ви знаєте, хоче дотримуватися заповідей або що кожен зустрічний буде виконувати заповіді. Але насправді це означає, що заповіді можливо виконувати, не маючи особливого дару або схильностей до цього.
Я щиро молюся, щоб віра була “сяюча, яскрава, чиста і міцна”, щоб Христос “наповнив кожен аспект [нашої] культури”2 і щоб у своєму житті ми досягнули повної міри зросту Христа (див. Eфесянам 4:13).
Життя кидатиме вам виклики. Прийдуть труднощі. Серце щемітиме. Рідні помиратимуть. Але куди б ви не прямували, спочатку прийдіть до Ісуса Христа. Пам’ятайте, що Його страждання і Його воскресіння уможливили нашу перемогу над труднощами і смертю. Укладіть завіти з Ним і дотримуйтеся їх на вашому шляху.
Незважаючи на всі мої слабкості, я сміливо визнаю, що прагну того, аби ми досягнули “міри зросту Христової повноти”. Я хочу прийти до Нього. Я хочу, щоб, якщо це можливо, Він прийшов до мене. І я дійсно хочу, щоб ви також мали ці благословення.