Батьки останніх днів
Батьківське благословення для нашого хворого немовляти
Наш новонароджений син не прожив довго, але ми знали, що наш із ним зв’язок може тривати вічно.
Автор живе в штаті Юта, США.
На фотографії позує модель
Багато років тому моя сім’я щасливо очікувала на народження нашого сина, Рендольфа “Рея” Гібсона. Але рутинне ультразвукове обстеження стало шоком для нас.
У Рея виявили синдром гіпоплазії лівих відділів серця (СГЛВС)—це стан, коли ліва частина серця не розвивається належним чином. Не відбувається кровообіг, щоб серце могло функціонувати, і цей стан зазвичай є фатальним для немовляти.
Поки наша сім’я намагалася оговтатися через отриманий діагноз, наші друзі й родичі молилися і постилися за нас, а також оточували нас любов’ю і турботою. Ми не втрачали надії. Однак додаткові тести принесли невтішні новини: СГЛВС у Рея був значно вираженим.
Співчутливі медичні фахівці обговорювали з нами всі можливі варіанти. Припинення вагітності нами навіть не розглядалося. Але ми мали обдумати, з одного боку, бажання того, щоб наш син жив—якими б незначними не були шанси—і, з другого, той біль, якого він зазнає від спроб полагодити його серце. Спроби підтримувати життя Рея ймовірніше призведуть до життя сповненого страждань і смерті у дуже юному віці.
Ми з моєю дружиною, Кейті, з молитвою прийняли дуже тяжке рішення. Ми зустрінемо нашого сина у цьому світі, створимо для нього затишок і дозволимо йому спокійно померти. Наша відданість євангелії Ісуса Христа і наша віра в план спасіння допомогли нам зробити цей вибір. Було не легко спостерігати за зростанням нашого сина в утробі, знаючи про його смерть невдовзі після народження. Ми також хвилювалися через те, як наша дворічна дитина сприйме зустріч зі своїм малим братиком, а через тиждень відвідає його похорон.
Нас зміцнило проголошення Господа про те, що “маленькі діти святі, будучи освяченими через Спокуту Ісуса Христа” (Учення і Завіти 74:7).
Ми з Кейті можемо засвідчити, що той рік, коли ми очікували появу Рея, допоміг нам зрозуміти справжнє значення того, що чоловік і дружина припадуть одне до одного (див. Буття 2:24 та Учення і Завіти 42:22). Ми об’єднали наші серця, дозволяючи нашій любові та довірі допомогти нам подолати це. Ми виливали наші почуття Богу, просячи про силу, щоб йти далі і благословити нашу сім’ю, аби ми пережили це випробування. Наш шлюб став міцнішим.
Перед народженням Рея ми дізналися про тазове передлежання плода. Лікарі хвилювалися, що він зможе не пережити стрес звичайних пологів, тому виконали кесарів розтин. Через кілька хвилин після його народження, ми разом з моїм єпископом та кількома іншими братами дали Рею благословення священства за межами операційної. Під час цієї хаотичної болісної ситуації я промовив кілька речень і закінчив словами “в ім’я Ісуса Христа, амінь”. Після цього Рея помили, укутали і відвезли до сім’ї у лікарняній палаті.
Щоб утішитися, я спробував пригадати слова благословення, але не зміг.
Рей прожив 24 години і 16 хвилин. Родичі і друзі наповнювали лікарняну кімнату протягом дня, тримаючи Рея і виявляючи йому свою любов. То був нереальний досвід—єдиний день, який ми змогли провести з нашим сином. Я цінував кожну мить: коли тримав його, цілував його і міняв йому підгузки.
Наступного ранку наш син помер. У його останні миті життя ми тримали його і шалено любили його.
Через тиждень я все ще відчайдушно намагався пригадати те благословення. Стільки усього відбулося. Благословення тривало лише кілька хвилин, але я не міг пригадати слів, які промовив того ранку.
Я став на коліна і попросив про чудо, хоча й не знав, чи станеться воно. Після молитви я узяв олівець і тоді слова благословення прийшли мені в голову.
Цей досвід зміцнив мою віру в те, що завіса між цим життям і життям після смерті є тонкою, і що ми можемо бути об’єднаними з членами наших сімей, які вже не з нами.
Я став свідком чуда. Я знаю, що мій син відіграв важливу частину у тому чуді.
Ми з моєю дружиною все ще отримуємо втішення від обіцяння, наведеного в Римлянам 8:18: “Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас”.