“Довіряйте Богові, і хай Він буде понад усе у вашому житті”, Ліягона, серп. 2022.
Довіряйте Богові, і хай Він буде понад усе у вашому житті
Найважливіший урок з книги Йова полягає в тому, що кожен з нас може прийняти рішення за будь-яких життєвих обставин довіряти Богові та Його плану.
Будь-які страждання “можуть обернутися на благо завдяки Спокуті Ісуса Христа”.
Христос у Гефсиманії, художник Генріх Гофман
Чому з хорошими людьми стається щось погане? Я підозрюю, що навіть Адам і Єва ставили собі це запитання. І безсумнівно воно виникало у Йова. Багато вчених, філософів і теологів намагалися дати відповідь.
У книзі Йова це питання піднімається, але у ній немає відповіді на нього. Йов дізнається, що коли мова йде про життєві труднощі, то слід покладатися на Бога, а не на своє власне розуміння. Це вчення заохочує нас до того, щоб дозволити Богові бути в нашому житті понад усе, якщо ми хочемо зберігати оптимізм і надію у випробуваннях.
Гріх і страждання
Нам буде легше зрозуміти книгу Йова, якщо ми задумаємося над цими рядками: “Наслідком усіх гріхів є страждання, однак не всі страждання спричинені гріхом”. Оскільки не всі грішні вчинки мають негайні негативні наслідки для того, хто їх вчиняє (див. Maлахія 3:13–18), у нас може виникати помилкове враження, що ми можемо свідомо грішити і все ж уникати наслідків. Так не буває.
Хоча покаяння приносить радість нам і приносить також радість Спасителю та Небесному Батькові, наші гріхи насправді змушують Спасителя безневинно страждати. Він сплатив ціну, аби нам не потрібно було потерпати від неминучих страждань, які є покаранням, коли ми каємося. Однак не обманюйтеся: усі гріхи тягнуть за собою страждання.
Йов і його друзі вважали, що всі страждання спричиняються гріхом. Це також є величезною помилкою. Йов був хорошою людиною, втім він втратив усе і страшенно страждав. Коли друзі “втішали” його, вони висловлювали думку, що Йов мав скоїти тяжкий гріх, аби заслужити на такі страждання.
Йов також вважав, що лише гріх міг бути причиною страждань, і захотів довести своїм друзям та Богові, що його “покарання” набагато перевищувало ті гріхи, які він скоїв. Такий доказ, як він вважав, приведе до припинення страждань.
Згодом Бог промовляв до Йова з бурі. Бог не виправдовувався, не пояснював причину страждань Йова і ніяк не відреагував на заяви Йова про невинність. Натомість Бог засудив багатослівні обговорення Йова і його друзів, сказавши: “Хто то такий, що затемнює раду словами без розуму?” (Йов 38:2). Аби наголосити на їхній необізнаності, Бог ставить щонайменше 66 запитань, вимагаючи, щоб Йов на них відповів. Йов не міг. (Див. Йов 38–42).
Це звучало так, ніби Бог терпляче і з добротою сказав Йовові: “Якщо ти не можеш відповісти хоча б на одне з Моїх запитань про землю, яку Я створив, то, можливо, існують вічні закони, яких ти не розумієш? А може твої припущення не відповідають дійсності? Чи ти розумієш Мої мотиви і те, як діє Мій план спасіння й піднесення? І чи можеш ти передбачити свою майбутню долю?”
Бог у Його мудрості знає, що важлива частина нашого земного життя полягає в тому, щоб не знати усього. Є щось особливе в тому, щоб покладатися на Нього. Це дає нам можливість розвиватися, аби ставати такими, як Він.
Йов спочатку не розумів цього. Але він не один такий. Бог нагадує нам:
“Бо ваші думки—не Мої це думки, а дороги Мої—то не ваші дороги, говорить Господь.
Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої—за ваші думки” (Ісая 55:8–9).
Йов усвідомив сказане Богом. Він смиренно визнав, що не розумів цього і покаявся в тому, що пояснював свої страждання скоєними гріхами (див. Йов 42:3, 6). Йов погодився, що не всі страждання є покаранням від Бога. Оскільки Його страждання не було наслідком гріха, Йову необхідно було довіряти Богові. Що б не сталося, Йову слід було пам’ятати, що Бог “любить Своїх дітей”, хоча Йов “не зна[в] значення усього цього” (1 Нефій 11:17).
Залишайтеся вірними
Як і Йову, нам необхідно довіряти нашому Небесному Батькові та Ісусу Христу й залишатися вірними за будь-яких обставин. Чим реальнішими Вони є у нашому житті, тим більше ми Їм довіряємо. Чим більше ми Їм довіряємо, тим більше зосереджуємося на плані спасіння і піднесення, який дав нам Небесний Батько. Чим більше ми зосереджені на цій вічній перспективі, тим легше нам дозволяти Богові бути понад усе у нашому житті і тим менше значення мають обставини нашого життя1. Як сказав Президент Рассел М. Нельсон: “Якщо дивитися на все з божественної перспективи, ті випробування, які неможливо змінити, стає можливо витримати”2.
З думкою про це цар Веніямин заохочував нас:“Віруйте в Бога; віруйте, що Він є, і що Він створив усе, і на небесах, і на землі; віруйте, що Він має всю мудрість, і всю силу, і на небесах, і на землі; віруйте, що людина не розуміє всього того, що Господь може розуміти” (Мосія 4:9).
Президент Бригам Янг (1801–1877) чудово навчав, що обставини нашого життя не визначають наше світосприйняття. Він сказав: “Киньте людину до в’язниці і закуйте її у кайдани, а потім дайте їй наповнитися втішенням та славою вічності, і та в’язниця буде для неї палацом. Або посадіть людину на трон, де вона матиме владу і панування у цьому світі, правитиме мільйонами і мільйонами, однак не матиме того миру, який дає Господь Саваот, того втішення і тієї радості, які линуть з небес, і палац стане в’язницею, життя буде тягарем, а сама людина сповниться страху, жаху і смутку. Однак коли людина сповнюється миром і силою Божою, з нею буде все гаразд”3.
Завдяки довірі до Бога Йов дізнався, що коли “випробував [Бог] мене, мов те золото, вийду!” (Йов 23:10). Йов стає досконалішим завдяки здобутому досвіду. Знаючи, що не всі страждання спричинені гріхом і що Богу можна довіряти, Легій сказав:
“Ось, Якове, … у своєму дитинстві ти зазнав багато бідувань і смутку. …
Проте … ти знаєш велич Бога; і Він освятить твої скорботи на твою користь” (2 Нефій 2:1–2).
“Хай би випробував [Бог] мене,—мов те золото, вийду!”
Не лякайтесь
Навіть коли ми страждаємо, Бог може допомогти нам у наших труднощах. Він сказав нам: “Не бійся, з тобою-бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю” (Iсая 41:10). Він ніколи нас не полишить, навіть перед лицем надзвичайних труднощів. Він сказав:
“Коли переходитимеш через води, Я буду з тобою, а через річки— не затоплять тебе, коли будеш огонь переходити,—не попечешся, і не буде палити тебе його полум’я.
Бо Я—Господь, Бог твій, Святий Ізраїлів, твій Спаситель!” (Iсая 43:2–3).
У міру того, як ми вчимося розпізнавати ці благословення, наша довіра до Бога зростатиме. Завдяки Спокуті Ісуса Христа все несправедливе в житті може бути виправлено”4. З іншого боку, чим більше ми “вироджу[ємося] у зневірі, і зверта[ємо] з правильного шляху, і не зна[ємо] Бога, Якому [ми] повинні довіряти” (Мормон 9:20), тим більшого значення набирають обставини нашого життя. Коли ми перестаємо довіряти Богові, то нами оволодіває тривожність і ми піддаємося поганому настрою та розпачу.
Ісус Христос переміг світ. Завдяки Йому ми можемо мати мир у цьому світі та “бу[ти] відважними” (Іван 16:33). Свідчення Йова про Спасителя надихає вже впродовж тисяч років після того, як він його виголосив. Він вигукнув:
“Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу” (Йов 19:25–26).
Ісус Христос любить відновлювати те, що неможливо відновити; зцілювати рани, які ми не можемо зцілити; виправити те, що здається невиправно зламаним5, і відшкодувати за всі несправедливості, які ми пережили. Насправді, якщо ми Йому дозволимо, Він освятить наші страждання нам на користь і освятить для нас найглибші переживання6. Він не лише втішить нас і відновить те, що було втрачено (див. Йов 42:10, 12–13), а й оберне наші випробування нам на благо.
Спаситель має владу зробити усе правильним і прагне цього. Він любить повністю зцілювати навіть розбиті серця (див. Псалми 147:3). Найважливіший урок з книги Йова полягає в тому, що кожен з нас може прийняти рішення за будь-яких життєвих обставин довіряти Богові та Його плану.