“Я мав зробити вибір”, Ліягона, серп. 2022.
Лише у цифровому форматі: портрети віри
Я мав зробити вибір
Чи продовжувати мені займатися серфінгом у неділю чи виконувати свої обов’язки чоловіка, батька і члена Церкви?
Фотографія Манеа Фабіша
Бодібординг був моєю найбільшою пристрастю відколи я про нього дізнався. Це мій спосіб самовираження, моє розвантаження. Із самого початку я завжди хотів бути успішним у цьому.
Щоб досягти найвищого рівня, я невтомно практикував, займаючись серфінгом увесь день, коли це було можливо. Я зосередився на своїй меті стати найкращим серфером у стилі зігнутого коліна на Таїті. Я двічі чи тричі здобував титул у цій категорії на турнірі з серфінгу Tahiti Taapuna Master, а також і на інших турнірах.
Коли я починав, змагання викликали у мене ейфорію і я хотів показати всім, наскільки вмілим я був. Зовсім скоро я почав отримувати пропозиції від місцевих і заокеанських спонсорів.
Фінали турнірів завжди проводилися по неділях і я часто сперечався зі своєю дружиною про участь у змаганнях у Господній день. Вона була права. Серфінг почав забирати велику частину мого життя, але я не хотів втрачати спонсорів. Спонсори надавали мені доступ до високоякісного професійного спорядження для серфінгу, яке коштує дорого. Мені потрібно було зробити вибір.
Моя дружина і діти мотивують мене бути прикладом віри. Вони допомагають мені визначити, ким я хочу стати. І, звичайно ж, моя особиста віра, виховання, яке я отримав від моїх батьків і провідників, приклад інших, які жертвували, щоб шанувати Суботній день, і враження, які я отримав від Святого Духа, також допомогли мені прийняти рішення. Я вирішив зробити пріоритетними мої обов’язки чоловіка, батька і члена Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.
Фотографія Тетуануі Теріітемоехаа
У 2006 р. змагання Taapuna Master було присвячене моєму дядьку, Нелві Лі, меншому брату моєї мами. Я втратив його на одному місці для серфінгу, яке я відвідував, коли був молодим. Воно називається Афу, поблизу Паеа, на острові Таїті. Лише за 10 хвилин до того, як мій дядько втонув, він заохочував мене любити інших і бути хорошим серфером. Це сталося у місці поблизу Таапуни, яке він дуже любив. Я намагався вшанувати його останні слова.
Коли я вирішив повністю присвятити себе Господу по неділях, я пояснив моїм спонсорам, чому більше не міг брати участь у фінальних змаганнях по неділях. Я сказав їм, що моє духовне і сімейне життя було пріоритетом.
Вони підтримали мій вибір. У відповідь, через повагу до неділі, вони попросили мене брати участь у фото- та відеозйомках з серфінгу в інші дні тижня. Мої друзі-серфери також знають про мої релігійні вірування і поважають їх, а також часто просять мене молитися за них.
З того часу, як я став професіоналом, то щороку виборював можливість брати участь у фінальних змаганнях Taapuna Master, але я перестав змагатися по неділях після здобуття перемоги у 2006 р. Я все ще змагаюсь, але зараз, коли мене кличуть брати участь у фінальних змаганнях по неділях, усі знають, що мене там не буде.
Фотографія Манеа Фабіша
Я пам’ятаю слова Президента Рассела М. Нельсона: “Я дізнався з Писань, що моя поведінка в Суботній день і моє ставлення до нього служило знаком між мною і моїм Небесним Батьком [див. Вихід 31:13; Єзекіїль 20:12, 20]. Маючи це розуміння, мені більше не потрібен був список того, що треба і чого не треба робити. Коли мені потрібно було прийняти рішення, чи є якась справа прийнятною для Суботи, я просто запитував себе: “Який знак я хочу подати Богові?” Це запитання допомагало мені з кришталевою ясністю приймати рішення стосовно Суботнього дня”1.
Наприкінці 2020 р. я зламав ногу під час серфінгу. Під час процесу одужання мене покликали єпископом приходу в Папеарі. Президент колу сказав мені, що мій приклад відданого молодого чоловіка, який намагається поставити Господа на перше місце, надихає молодь йти по шляху завітів.
Я знаю, що мій Небесний Батько радіє моєму вибору. Крім того, ніщо ніколи не зрівняється з щастям моєї сім’ї і балансом, якого ми досягли разом.