“Поважати свободу волі під час фізичної близькості”, Ліягона, серп. 2022.
Поважати свободу волі під час фізичної близькості
Фізичні аспекти наших інтимних стосунків мають скеровуватися зобов’язанням дотримуватися закону цнотливості, згідно з яким сексуальна близькість допустима лише між чоловіком і дружиною (див. Учення і Завіти 42:22–23), а також нашим зобов’язанням поважати свободу волі інших людей.
У цій статті ми зосереджуємося на тому, як важливо поважати свободу волі у фізичному аспекті наших стосунків—від побачень до шлюбу,—аби мати успішні та змістовні стосунки, досягнути радісної єдності, яку пообіцяв Бог чоловікам і дружинам, та уникнути трагічних наслідків небажаного сексуального контакту.
Те, як ми поважаємо свободу волі під час вияву фізичної прихильності та сексуальної близькості відіграє важливу роль у нашій підготовці до одних із найважливіших людських стосунків та для їхнього зміцнення.
Мета фізичної близькості
Коли сексуальна близькість між чоловіком і дружиною відбувається охоче, вільно і з виявом любові, вона може приносити радість і сприяти їхній єдності. Створювати таку єдність шляхом поєднання сердець, розумів та тіл чоловіка і дружини—це одна з головних цілей, заради якої Бог призначив сексуальну близькість1.
Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Людські інтимні стосунки збережені для подружніх пар, оскільки вони є найвищим символом повної єдності, повноти і єдності, які встановлені і визначені Богом. Починаючи з Еденського саду, метою шлюбу було єднання чоловіка і жінки—їхніх сердець, надій, життів, любові, сім’ї, майбутнього, всього. Адам сказав про Єву, що вона кість від костей його і тіло від тіла його, і що вони були “одним тілом”, живучи разом [див. Буття 2:23–24]. Ця єдність є настільки повною, що ми використовуємо слово запечатувати, щоб передати її вічне обіцяння”2.
Пам’ятаючи про цю божественну мету, нам буде легше зрозуміти, чому Бог так переймається нашим ставленням до фізичної близькості, яку в цій статті ми не обмежуємо сексуальною близькістю, але поширюємо це поняття на вияв фізичної прихильності, наприклад, тримання за руки або обійми. (Див. нижче рубрику “Kлючові ідеї”, де ви знайдете додаткові визначення).
Роль свободи волі
Здатність і привілей, яку дає нам Бог, щоб обирати та діяти самостійно, є важливими в плані спасіння. Без свободи волі ми не могли б навчатися, розвиватися або приймати рішення іти за Спасителем. Завдяки свободі волі ми можемо стати, як Бог, якщо навчимося вибирати між добром і злом3.
Свобода волі—це здатність діяти самостійно, а не бути під впливом. Отже вияв фізичної прихильності або сексуальні стосунки будь-якого виду мають здійснюватися не лише відповідно до Божих учень і закону цнотливості, але і на основі рішення обох людей охоче долучатися до цих стосунків. Коли це відбувається саме так, вияв фізичної прихильності, який веде до шлюбу, і вияв фізичної прихильності, який веде до сексуальної близькості у шлюбі, може зміцнювати стосунки та сприяти єдності.
І навпаки, коли свобода волі застосовується для того, щоб впливати на інших, нехтуючи їхнім правом вибирати як і коли долучатися чи то до вияву фізичної прихильності, чи до сексуальної близькості, такий контакт перетворюється на акт агресії, в якому зневажаються Божі норми, а також свобода волі, почуття і бажання іншої людини. Фізичний контакт, який здійснюють для егоїстичного задоволення або як засіб підкорити іншу людину і маніпулювати нею,—це гріх, який може завдати тривалої шкоди людям і стосункам.
Поважати свободу волі під час побачень і залицянь
Фотографія від Getty Images
Коли наші стосунки розвиваються під час побачень і залицянь, один зі способів, у який ми можемо поважати свободу волі іншої людини—це запитати про дозвіл і отримати його до того, як ми вдамося до будь-якого вияву фізичної прихильності, наприклад: узяти за руку, обняти або поцілувати.
Якщо вдаватися до вияву фізичної прихильності або сексуальної близькості без згоди на те іншої людини, яку буде дано охоче, вільно й чітко, це є порушенням свободи волі тієї людини. Законодавством багатьох країн небажаний сексуальний контакт також визначається як сексуальне насильство. (Докладніша інформація стосовно згоди і насильства міститься у супроводжуючій статті “Відповіді на запитання про сексуальне насильство”).
Крім того, євангельська перспектива допомагає нам бачити, що не лише наше зобов’язання дотримуватися закону цнотливості, але і наше зобов’язання шанувати свободу волі шляхом отримання згоди, є важливими для розвитку міцних, вічних стосунків. Одного зобов’язання без іншого недостатньо. Наприклад, з одного боку двоє людей, які поважають свободу волі одне одного, даючи взаємну згоду на сексуальні стосунки поза шлюбом, порушують Божий закон. З іншого—навіть несексуальний фізичний контакт без надання згоди іншою людиною може порушувати свободу волі тієї людини.
Коли зростає наше розуміння євангелії Ісуса Христа, ми можемо бачити, як послух Божим законам і взаємна повага до свободи волі допомагає нам зміцнювати єдність і любов та готує до глибших радісних фізичних стосунків у шлюбі, які можуть допомогти нам краще згуртуватися і сягнути свого божественного потенціалу.
Ніжність і повага у шлюбі
Шанобливе ставлення до свободи волі залишається важливим у шлюбі та є вагомою складовою піднесеної сексуальної близькості, мета якої досягнути єдності між чоловіком і дружиною.
Така єдність досягається, коли ми даємо, а не беремо; відчуваємо любов, а не хтивість; більше дбаємо про благополуччя інших, ніж про себе. “Не егоїзм, а ніжність і повага повинні направляти [нас] в [наших] інтимних стосунках”4.
Старійшина Дейл Г. Рерлунд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, і його дружина Рут Лібберт Ренлунд, навчали: “У шлюбі сексуальні стосунки мають єднати дружину й чоловіка шляхом вияву довіри, відданості та поваги одне до одного У сексуальних стосунках у шлюбі необхідно з повагою ставитися до свободи волі обох партнерів, і вони не мають бути засобом контролю чи домінування”5.
Шлюб—це священні стосунки, які вимагають, щоб обоє в подружжі прагнули єдності у всіх сферах, зокрема в сексуальних стосунках Шлюб сам по собі не звільняє жодного з партнерів від необхідності чітко повідомляти про свої бажання або поважати рівень комфорту одне одного, коли йдеться про сексуальні стосунки. Натомість ці розмови є необхідними на початку шлюбу і залишаються важливими для подружжя впродовж усього періоду стосунків, поки вони навчаються і зростають відповідно до зміни обставин.
На жаль, ми іноді чуємо, що один із шлюбних партнерів вважає, що має право на застосування сили або на те, щоб домагатися сексуальних стосунків від іншої людини. Якщо ми дотримуємося своїх завітів як чоловік і дружина, то нам не слід робити те, що не є приємним для нашого подружжя або ображає Духа. Чоловік і дружина узгоджують розбіжності у своїх бажаннях стосовно частоти або виду сексуальних стосунків шляхом обговорень, а не шляхом застосування сили чи примусу.
Коли ми долучаємося до сексуальної близькості в божественно призначених узах шлюбу, виявляючи доброту, повагу і зобов’язання шанувати свободу волі одне одного, ми можемо стати більше схожими на Христа і бути у більшій єдності як подружжя, зосереджуючись на тому, що є кращим для іншого і перебуває в гармонії з волею Бога.