Євангелії: чотири свідчення про Спасителя

Гайє Стретерн, заступник декана факультету релігійної освіти Університету Бригама Янга, і Френк Ф. Джадд мол., професор факультету стародавніх Писань Університету Бригама Янга

Уважно розглядаючи кожну із чотирьох Євангелій, ми можемо побачити різні аспекти, які підкреслюють важливі істини про Ісуса Христа.

Ісус Христос сидить за столом зі Своїми Апостолами

Слово євангелія означає “добра звістка”, а добра звістка полягає в тому, що Ісус Христос прийшов на землю і виконав Свою місію спасіння (див. 3 Нефій 27:13–14). Чотири Євангелії Нового Завіту описують життя і місію Спасителя.

Кожна Євангелія спочатку була написана як незалежне свідчення про Спасителя. Уважно вивчаючи кожне свідчення окремо, ми можемо побачити особливі аспекти, які підкреслюють важливі істини про Ісуса Христа.

Марк

Ким він був?	Він традиційно розуміється як той самий, що й Іван Марк, який став місіонерським напарником Павла (див. Дії 12:25).
Звідки він брав інформацію?	Можливо, це був Петро, якого він супроводжував до Риму й чиї спогади про Спасителя записав¹.
Коли була написана його Євангелія?	Ймовірно, між 65 та 70 pp. від Р.Х. (перша із чотирьох Євангелій Нового Завіту, яка була написана).
Хто був його головною аудиторією?	Читачі серед іновірців, можливо, римлян. Марк пояснює єврейські звичаї читачам, які не знали мови та культури Ісуса (див. Марк 7:1–4), а також згадує римські звичаї (див. Марк 6:48; 13:35).

Замість того, щоб почати з народження Ісуса, Марк починає з Його хрищення, де Бог проголосив, що Ісуса — це Його улюблений Син (див. Марк 1:11). Це божественне схвалення та сутність є основою влади Ісуса над хворобами, недугами й запереченнями.

Загалом, Марк підкреслює, що хоча Ісуса не прийняли, не зрозуміли й Він помер принизливою смертю на хресті, Він зрештою переміг все.

Коли Ісус демонстрував Свою владу, юдеї Його часто не розуміли (див. Марк 1:27; 4:11–12; 8:27–28), зокрема й мешканці Його рідного міста, Назарета (див. Марк 6:1–4), і деякі члени сім’ї (див. Марк 3:21; а також див. Іван 7:5). Навіть Його власні учні не до кінця розуміли масштаби Його місії (див. Марк 4:36–41).

Однак, незважаючи на протистояння та нерозуміння, Ісус здобув перемогу. Під час Свого земного служіння Він казав Своїм учням, що воскресне з мертвих (див. Марк 8:31; 9:31; 10:34). Навіть римський сотник заявив, що Ісус справді Син Божий, коли Він був на хресті (див. Марк 15:39). Біля гробу посланник у білому одязі підтвердив, що Ісус воскрес (див. Марк 16:5–6), і багато свідків бачили воскреслого Христа на власні очі (див. Марк 16:9–14).

Чого ми можемо навчитися з Євангелії від Марка

Для тих, хто запитує, чому більша кількість людей не прийняла розп’ятого Месію, а також прагне отримати або зміцнити власне свідчення, Євангелія від Марка дає надію. Із самого початку люди неправильно розуміли Ісуса Христа. Але ті представники будь-якої раси й походження, які терпляче зберігають вірність і йдуть за Спасителем, отримають запевнення в тому, що “воістину Чоловік Цей був Син Божий” (Марк 15:39).

Матвій зображує Ісуса як виконання пророцтв ізраїльтян і свідчення того, що Бог зі Своїм народом.

Матвій

Ким він був?	Традиційно вважається, що це митар, згаданий у Матвій 9:9.
Звідки він брав інформацію?	Здається, що його Євангелія у чомусь залежить від Євангелії від Марка як із огляду записаних історій, так і, за деякими винятками, огляду порядку їхнього викладу.
Коли була написана його Євангелія?	Ймовірно, між 80 та 95 рр. від Р.Х.
Хто був його головною аудиторією?	Єврейські читачі. На відміну від Марка Матвій не відчуває потреби пояснювати своїй аудиторії єврейські поняття. Євангелія починається з родоводу, який пов’язує Ісуса із царською лінією Давида та з Авраамом, батьком іудейського завіту (див. Матвій 1:1–17). Однак у ній також є кілька уривків, що підкреслюють віру іновірців і їхню належність до Царства Небесного (див. Матвій 1:2–6; 8:5–12; 15:21–28), передбачаючи настанову Спасителя на Оливній горі “навчити всі народи” (Матвій 28:19).

Матвій зображує Ісуса як виконання пророцтв ізраїльтян про Месію, який має прийти з роду царя Давида. Він також зображує Ісуса як нового Мойсея, проводячи паралелі: Він вийшов із Єгипту (див. Матвій 2:13–15), виголосив п’ять головних проповідей² (як Мойсей написав п’ять книг закону) і написав свій новий закон на горі (див. Матвій 5:1).

Євангелія від Матвія також зображує прихід Ісуса як свідчення того, що Бог перебуває зі Своїм народом. Коли Іван Христитель був у в’язниці, він послав своїх учнів до Ісуса запитати, чи Ісус є “Той, Хто має прийти” (див. Матвій 11:2–3). Ісус відповів, що Він прийшов зцілювати людей і навчати євангелії бідних (див. Матвій 11:4–5).

Тільки в Євангелії від Матвія записано, як ангел назвав Ісуса “Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог” (Матвій 1:23; також див. Ісая 7:14), і останні слова воскреслого Ісуса, звернені до учнів: “Я з вами повсякденно аж до кінця віку” (Матвій 28:20).

Чого ми можемо навчитися з Євангелії від Матвія

Євангелія від Матвія — це важливе свідчення про те, що місія Ісуса — показати, що любов Божа перебуває з Його народом. Прихід Ісуса на землю став виконанням плану, який був закладений із самого початку. Перед настанням Судного дня Бог спочатку послав Свого Сина навчати та зцілювати Свій народ як фізично, так і духовно.

Лука наголошує, що Ісус був Спасителем для всіх людей, а не лише для обраних чи еліти.

Лука

Ким він був?	Лікарем і місіонерським напарником Павла (див. Колосянам 4:14; 2 Тимофія 4:11; Філімону 1:24).
Звідки він брав інформацію?	Він розпитував очевидців і звертався до вже написаних Євангелій, серед яких, можливо, була Євангелія від Марка (див. Лука 1:1–3).
Коли була написана його Євангелія?	Ймовірно, між 80 та 90 pp. від Р.Х., разом із супутньою книгою Дії (порівняйте Лука 1:1–4 з Дії 1:1–3).
Хто був його головною аудиторією?	Читачі з іновірців. Якщо в Матвія родовід Ісуса починається з Авраама (див. Матвій 1:2), то в Луки він сягає до Адама, батька всього людства (див. Лука 3:38). Порівняно з Марком, Лука іноді змінює посилання, які були не настільки значущими для його неєврейських читачів, наприклад опускає єврейські релігійні традиції та змінює арамейські чи єврейські імена або назви.

Лука частіше, ніж в інших Євангеліях, згадує вірних жінок, деякі з яких супроводжували Ісуса й підтримували Його матеріально (див. Лука 8:1–3). Він зазначає, що інші жінки були свідками смерті Спасителя і проголосили апостолам, що Ісус воскрес із мертвих (див. Лука 23:49, 55–56; 24:1–10).

Лука наголошує, що Ісус був Спасителем для всіх людей, а не лише для обраних чи еліти. Він також наголошує, що послання Спасителя здійснювалося через силу Святого Духа. Лука згадує тих, хто був сповнений Духа, коли вони готувалися до приходу Спасителя і пророкували про цей день (див. Лука 1:15, 35, 41, 67; 2:25–27). Ісус Сам отримав Духа, служив через нього іншим (див. Лука 3:16, 22) і проголосив, що Бог готовий надати цей самий Дух Своїм дітям (див. Лука 12:10).

Лише Лука включає доручення Господа сімдесятьом навчити всіх євангелії (див. Лука 10:1–12). Ця тема продовжується в Діях, коли учні несуть добру новину з Єрусалима “до останнього краю землі” (Дії 1:8).

Чого ми можемо навчитися з Євангелія від Луки?

Євангелія від Луки в більшій мірі ніж інші показує, що Спаситель світу зустрів передбачену Йому долю з гідністю і мужністю, щоб кожен із нас, незалежно від походження, міг відчути благословення Його Спокути й Воскресіння.

Іван

Ким він був?	Апостол Іван. Багато перших християн вважали, що Іван був безіменним учнем, “якого любив Ісус”, згаданим у цій євангелії (див. Іван 13:23). Сучасне одкровення підтверджує це визначення (див. 3 Нефій 28:6; Учення і Завіти 7:1).
Звідки він брав інформацію?	Його свідчення як очевидця, праці Івана Христителя (див. Учення і Завіти 93:6–16) і безіменні вірні учні, які допомогли Іванові зібрати цю інформацію (див. Іван 21:24).
Коли була написана його Євангелія?	Ймовірно, між 90 та 110 рр. н.е.
Хто був його головною аудиторією?	Усі люди. Євангелія від Івана закликає всіх “ввірува[ти, що Ісус є Христос” (Іван 20:31), зокрема тих, хто досі не вірить, а також учнів, які прагнуть поглиблювати й зміцнювати свою віру в Нього.

Євангелія від Івана є унікальною серед чотирьох Євангелій. У давнину вона була відома як “духовна Євангелія”³, оскільки в ній підкреслюється божественна природа Ісуса. У вступному вірші сказано: “Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово” (Іван 1:1; курсив додано). Але в ньому також наголошується, що “Слово сталося тілом, і перебувало між нами” (Іван 1:14).

Ця Євангелія показує, що однією з причин, чому багато людей не змогли зрозуміти вчення Ісуса, було те, що Він був “звисока” і мав інше, вічне бачення, ніж люди, які “зо світу цього” (Іван 8:23; див. також 3:11–13, 31). Уважно прочитавши Його діалоги з іншими людьми можна побачити, як Ісус використовував ці розмови, щоб допомогти людям підняти свій погляд та почати розвивати бачення вічності. Щоразу, коли Він говорив, Він відкривав слова Бога (див. Іван 8:40; 14:10, 24); і коли Він діяв, Він виконував волю Бога (див. Іван 4:34; 5:30; 6:38).

Чого ми можемо навчитися з Євангелія від Івана

У Євангелії від Івана визначено його мету: “А всім, що [Ісуса] прийняли, їм владу да[но] дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його” (Іван 1:12), і “це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб віруючи, життя мали в Ім’я Його” (Іван 20:31). Таким чином ця Євангелія нагадує всім своїм читачам про те, як важливо дозволити Ісусу навчати нас, як поглибити наше розуміння з точки зору вічної перспективи Бога.

Заключна частина

Ми можемо дізнатися багато нового, розглядаючи, як кожна Євангелія висвітлює різні аспекти служіння Ісуса та зображує індивідуальний портрет Спасителя. Через власне натхнення кожен автор Євангелії поділився своїм унікальним свідченням про Ісуса Христа, розуміння якого може привнести просвітлення в наше вивчення Нового Завіту й розуміння Спасителя світу.

Серед інших важливих тем ці індивідуальні свідчення вчать, що Ісус Христос — Спаситель; Він виконує Свої обіцяння, дані Своєму вибраному народу (Матвій), допомагає нам долати негаразди, вселяючи передчуття вічної перемоги (Марк), Чий Дух закликає нас співчувати всім людям (Лука) і вказує шлях до єдності з Богом (Іван).