“Де ти був?”, Ліягона, січ. 2023.
Голоси святих останніх днів
Де ти був?
Мені довелися приймати Божий розклад і цілі, поки я навчався любити мою бабусю так, як її люблять Небесний Батько та Ісус Христос.
Хоча бабуся й хвора, все, що вона для мене робить,—це лише з любові до мене.
Фотографія люб’язно надана автором
“Де ти був, дитино моя?”—запитала бабуся, відкриваючи мені двері. Я щойно повернувся з місії повного дня, на якій служив у Сальвадорі. Бабусині очі засяяли радістю, коли вона мене побачила. Я відчув дотик її ніжних теплих рук, коли вона мене обняла за шию.
У нас була весела розмова, поки я відповідав на її запитання про свою місію. Мене переповнювали почуття, поки я розповідав їй про людей, їжу, важку роботу й чудеса, що відбувалися на місії. Коли я закінчив, вона раптово замовчала. Потім вона запитала: “Де ти був, дитино моя?”
Було зрозуміло, що вона не слухала. Тож ми знову почали розмову. Не минуло й 20 хвилин, вона втретє запитала: “Де ти був, дитино моя?”
Щось було не так. Невдовзі я дізнався, що приблизно через рік після мого від’їзду на місію у бабусі виявили хворобу Альцгеймера.
Я відчув велике бажання допомагати бабусі. Два роки я проповідував любов Бога Його дітям. Тепер я мав нагоду жити за тими вченнями. Хоча я знав, що буде нелегко, я запропонував переїхати до неї, аби допомагати їй.
Перші кілька місяців було дуже важко. Як і на місії, мені довелося постійно виявляти терпіння і не піддаватися смутку. І як на місії, мені довелося приймати Божий розклад і цілі, поки я навчався любити мою бабусю так, як її люблять Небесний Батько та Ісус Христос.
Жити з бабусею, це як жити з трьома різними людьми. Іноді вона ледве терпить те, що ще хтось живе разом з нею. Іноді вона хоче турботи й уваги, тому щаслива, що вона не одна. Іноді все, про що вона може думати,—це чим погодувати свого онучка, який щойно повернувся з місії. “Не роби цього!” може швидко перетворитися на “Чому ти цього не зробив?”
Однак моя бабуся була для мене великим благословенням. Я знаю, що попри її хворобу, все, що вона для мене робить,—це лише з любові до мене.
Моя бабуся завжди зустрічає мене найніжнішими і найщирішими словами, коли я повертаюся з навчання або з роботи. Вона лагідно дивиться, обнімає мене, цілує в щоку і з любов’ю питає: “Де ти був, дитино моя?”