В Ученні і Завітах 121–123 вміщено фрагменти з послання, або листа, від пророка Джозефа Сміта до Церкви, датованого 20 березня 1839 р. Джозеф Сміт продиктував цей лист, перебуваючи разом з кількома своїми товаришами у тюрмі в Ліберті. У листі Пророка було записано кілька його молитов, в яких він просив Господа благословити його та його товаришів, а також усіх святих, які страждали через дії їхніх ворогів. Він також включив у цей лист і відповіді, отримані на ті молитви.
Запропонуйте студентам уявити собі, що комусь із їхніх друзів чи рідних зараз дуже важко. Ця людина довірливо каже вам, що не розуміє, чому до неї прийшли такі страждання, і що відчуває, ніби Бог залишив її.
Що б ви сказали своєму другові? Що зробили б ви, якби ви були цією людиною, до якої прийшли ці страждання?
Поясніть, що Господь дав пораду і втішив Джозефа Сміта в цих надзвичайно важких обставинах. Попросіть студентів подумати, як саме Господні слова поради і втішення в Ученні і Завітах 121–123 можуть допомогти їм в їхніх випробуваннях.
Поясніть, що 31 жовтня 1838 р. Джордж Хінкл, член Церкви і полковник міліції шт. Міссурі, зрадив Джозефа Сміта. Хінкл сказав Джозефу Сміту, що представники міліції шт. Міссурі, що напали на Фар-Уест, хочуть зустрітися з ним для замирення. Коли Джозеф Сміт разом з іншими провідниками Церкви прибув на цю зустріч, міліція силоміць схопила їх як полонених. Упродовж наступного місяця Джозефа Сміта і його товаришів, кинутих їхніми ворогами у тюрму в Індепенденсі, шт. Міссурі, а потім в Річмонді, шт. Міссурі, ображали й кривдили. Поки йшов судовий розгляд справи, який відбувався за неправдивими звинуваченнями і з порушеннями належної процедури, Джозеф Сміт та інші провідники Церкви 1 грудня були переведені у тюрму в Ліберті, шт. Міссурі.
Упродовж наступних чотирьох місяців Пророк, його брат Гайрум, Елікзандер Мак-Рі, Лайман Уайт та Кейлеб Болдуін утримувалися протягом надзвичайно холодної зими в темниці тюрми в Ліберті. Певний час з ними був і Сідні Рігдон, але суддя дозволив звільнити його в кінці січня 1839 р. Побоюючись погроз з боку ворогів, брат Рігдон залишався у тюрмі до початку лютого.
Аби допомогти студентам відчути, в яких суворих умовах перебували Пророк та його друзі у тюрмі в Ліберті, ви можете за допомогою стрічки або чогось іншого позначити на підлозі квадрат розміром 14 футів на 14 футів (4,3 м на 4, 3 м). Поясніть, що приблизно такими за площею були камери в тій тюрмі. Висота стелі була від 6 до 6,5 футів (від 1,8 м до 2 м).
Ви можете запропонувати студентам розглянути фотографію в їхніх Писаннях, на якій показано вʼязницю Ліберті (див. Фотографії до історії Церкви, фотографія 12, “Вʼязниця Ліберті”). Попросіть студентів уявити собі, як би це було—бути увʼязненими в такому тісному приміщенні з 4–5 іншими людьми протягом 4 зимових місяців. Двоє маленьких заґратованих віконець пропускали зовсім мало світла, і через ці віконця люди висміювали й ображали увʼязнених. Увʼязнені спали на кинутій на підлогу брудній соломі. З їхньої злиденної обстановки тільки й було що відро для виділень людського організму. Певний час у Джозефа не було навіть і ковдри, цього єдиного захисту вʼязнів від холоду. Траплялося, що їжа була отруєною, а іноді вона була настільки гидкою, що вони могли їсти її тільки через страшенний голод. До них рідко коли пускали відвідувачів, і їм було дуже болісно чути про страждання святих, яких вигнали у розпал зими зі шт. Міссурі.
Які почуття й думки могли б у вас виникнути, якби ви були на місці Джозефа?
Поясніть, що Учення і Завіти 121–123 містять фрагменти з листа, написаного Пророком до святих десь під кінець його перебування у тюрмі в Ліберті. У цьому листі вміщено деякі благання, з якими у молитві Джозеф звернувся до Господа.
Попросіть кількох студентів по черзі прочитати вголос Учення і Завіти 121:1–6. Попросіть студентів знайти запитання й благання, з якими Пророк звернувся до Господа. (Аби допомогти студентам зрозуміти вірші 1 та 4, ви можете пояснити, що шатро—це те, що забезпечує покриття).
Які ви знайшли запитання і благання? Що ще вразило вас у цих віршах?
Поясніть, що деякі з Господніх відповідей на молитву Джозефа Сміта знаходяться в Ученні і Завітах 121:7–25 і 122:1–9. Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 121:7–10. Попросіть решту класу слідкувати за текстом і знайти принципи, які допомогли Джозефу Сміту та його товаришам під час перебування у тюрмі в Ліберті. Попросіть студентів написати у своїх зошитах для класних занять або щоденниках для вивчення Писань доктрини та принципи, про які вони дізналися з цих віршів.
Дайте студентам достатньо часу, а потім попросіть їх назвати доктрини і принципи, які вони визначили. Напишіть їхні відповіді на дошці. Далі вказано три принципи, які вони могли визначити:
Якщо ми звертаємося до Господа в часи скрути й страждань, то можемо отримати Його мир.
Якщо ми достойно витримаємо випробування у смертному житті, то Бог благословлятиме нас і зараз, і у вічності.
У часи випробувань ми можемо знаходити втішення у підтримці справжніх друзів.
Розділіть студентів на пари і попросіть їх обговорити вказані далі запитання. Ставте по одному запитанню і давайте достатньо часу для його обговорення.
Яка різниця між тим, щоб достойно витерпіти випробування, і тим, щоб просто витерпіти випробування?
Хто з ваших знайомих є прикладом того, як достойно витерпіти випробування?
Попросіть кількох студентів розказати всьому класу, що вони обговорювали у своїй парі.
Господь сказав, що скрута і страждання Джозефа Сміта будуть “лише на короткий час” (УЗ 121:7). Що, на вашу думку, це означає? Як це бачення може допомогти нам достойно витерпіти наші випробування?
Дайте студентам можливість розповісти про випадки, коли у важкі для них часи до них приходив мир Спасителя.
Напишіть на дошці таке запитання: Хто буде шукати поради і благословень через пророка Джозефа Сміта?
Попросіть студентів знайти відповіді на це запитання, коли вони будуть подумки читати Учення і Завіти 122:1–4. Виділіть на це достатньо часу, а потім запропонуйте студентам подумати, чи не їх описано у віршах 2–3.
Як саме ми продовжуємо отримувати пораду від Джозефа Сміта? Як саме ми отримуємо повноваження і благословення завдяки йому?
Які обіцяння Господь поширив на Джозефа Сміта?
Попросіть трьох студентів по черзі прочитати вголос Учення і Завіти 122:5–7. Попросіть клас слідкувати за текстом і знайти, якого принципу навчав Господь Джозефа Сміта про труднощі, яких зазнавав він та інші.
Відповідно до вірша 7, які позитивні результати можуть прийти завдяки скруті і стражданням? (Коли студенти будуть відповідати на це запитання, напишіть на дошці наступний принцип: Страждання можуть дати нам досвід і бути нам на благо).
Попросіть когось зі студентів прочитати наведені далі слова старійшини Джозефа Б. Віртліна, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Попросіть клас послухати, як страждання можуть бути нам на благо.
Зображення
Старійшина Джозеф Б. Віртлін
“Коли в життя приходить біда, ви відчуваєте себе відокремленими. Ви хитаєте головою: “Чому саме я?”
Але стрілка на колесі журби рано чи пізно вказує на нас. Кожен у свій час мусить пережити страждання. Нікого не звільнено від цього. …
Навчатися жити в часи розчарування, страждання і смутку—це ніби курс програми навчання за місцем роботи. Ці переживання, хоч їх часто і важко знести, абсолютно необхідні для поглиблення нашого розуміння, зміцнення характеру та розвитку співчуття до інших людей” (“Хай станеться, що станеться, і радій цьому”, Ensign або Ліягона, лист. 2008, с. 27).
Що, за словами старійшини Віртліна, наші труднощі можуть зробити для нас?
Запропонуйте студентам написати в їхніх зошитах для класних занять або щоденниках для вивчення Писань про те, як випробування дали їм досвід і були на благо. Дайте студентам для цього достатньо часу, а потім запропонуйте кільком з них поділитися тим, що вони написали.
Запропонуйте комусь зі студентів вийти до дошки і робити записи. Попросіть його чи її провести на дошці горизонтальну лінію знизу приблизно на рівні однієї третини її висоти. Потім попросіть студентів назвати складні ситуації, в яких опиняються люди. Попросіть студента, який стоїть біля дошки, записувати їхні відповіді над цією лінією.
Дайте студентам достатньо часу, щоб скласти список, а потім запитайте, чи доводилося їм колись чути, як хтось каже: “Ніхто не розуміє, через що мені доводиться проходити”. Попросіть їх подумки прочитати Учення і Завіти 122:8 і знайти, що Господь міг би сказати у відповідь на це. Коли вони будуть відповідати, попросіть студента, який записує, написати Ісус Христос під лінією, проведеною на дошці.
Що, на вашу думку, означає, що Спаситель “спустився нижче всього цього”? (Перед тим як студенти будуть відповідати, ви можете запропонувати їм прочитати 2 Нефій 9:20–21, Алма 7:11 та Учення і Завіти 88:5–6. Студенти можуть висловити свої думки різними словами, однак вони мають визначити таку доктрину: Спаситель витерпів біль і страждання всіх людей).
Як, на вашу думку, ця істина могла бути корисною для Джозефа Сміта та його товаришів під час увʼязнення у тюрмі в Ліберті?
Аби допомогти студентам зрозуміти цю доктрину, попросіть когось зі студентів прочитати наведені далі слова старійшини Віртліна:
Зображення
Старійшина Джозеф Б. Віртлін
“Ісус Христос багато страждав, і саме тому Він розуміє наші страждання. Він розуміє наш біль. Тож і ми переживаємо труднощі, щоби розвинути співчуття до інших і краще розуміти їх.
Пам’ятайте прекрасні слова Спасителя пророку Джозефу Сміту, коли він з друзями страждав в задушливій темряві тюрми в Ліберті. …
Як пережите вами у важкі часи збільшило ваше співчуття до інших та розуміння їх?
Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 122:9 і поміркувати, як цей вірш стосується життя й служіння пророка Джозефа Сміта.
Як, на вашу думку, Учення і Завіти 122:9 стосується вас? Як цей вірш може зміцнити вас, коли прийдуть труднощі?
Поясніть, що невдовзі після написання цього листа Господь відкрив шлях для Джозефа та його товаришів приєднатися до святих в шт. Іллінойс. Свідчіть, що Бог був зі Своїм слугою Джозефом Смітом упродовж усього життя Джозефа. Допоможіть студентам зрозуміти наступне: якщо ми залишаємося вірними у випробуваннях, Бог буде також і з нами. На завершення поділіться наведеним далі свідченням, яке Джозеф Сміт проголосив майже в кінці свого життя: “Бог Всемогутній—мій захисник; і що може зробити людина, якщо мій друг—Бог?” (in History of the Church, 5:259).
“Пророк Джозеф Сміт та його товариші (Гайрум Сміт, Лайман Уайт, Кейлеб Болдуін, Елікзендер Мак-Рі і певний час Сідні Рігдон), безпідставно звинувачені, тяжко страждали, перебуваючи у вʼязниці: “Скільки жорстокості було виявлено до них, поки вони там знаходилися. Щодня у них було недостатньо їжі, й та була неякісною; часом тільки натхнення від Господа уберігало їх від отруєної їжі, від якої ніхто б не врятувався. [Елікзендер Мак-Рі сказав: “Ми не могли це їсти, поки нас не заставляв голод” (B. H. Roberts, A Comprehensive History of the Church, 1:521)].
У тюрмі не було місць для спання, тож вони змушені були шукати відпочинку й відновлення сил на соломі, кинутій на тверду дощану і камінну підлогу. Їхній звʼязок із зовнішнім світом був дуже обмежений, особливо десь так у перший місяць їхнього увʼязнення. І це відбувалося в той вирішальний час, коли гоніння святих останніх днів були у розпалі і їм так не вистачало їхнього пророка-провідника” [Alvin R. Dyer, The Refiner’s Fire, 2nd ed. [1968], 276].
Час від часу їм дозволяли зустрітися у тюрмі з друзями та відправляти й отримувати кореспонденцію. У період з 20 березня по 25 березня 1839 р. пророк Джозеф продиктував довге звернення, яке було підписано всіма вʼязнями (фактично там було два листи, хоч Пророк визначив другий лист як продовження першого). Президент Джозеф Філдінг Сміт так написав про цю кореспонденцію: “Це один з найчудовіших листів, написаних будь-коли рукою людини. Дійсно, він був результатом смиренного натхнення. Це молитва, пороцтво і відповідь через одкровення від Господа. Ніхто, крім благородної душі, сповненої духом любові Христа, не міг би написати такого листа. Зважаючи [на їхні страждання], не дивно, що Пророк волав у муках своєї душі про полегшення. Та все ж в його найпалкішому благанні відчувається дух терпимості й любові до свого ближнього”. (Church History and Modern Revelation, 2 vols. [1953], 2:176.)
Розділи 121–123 були взяті з цього листа і включені у видання Учення і Завітів 1876 р. Видання Учення і Завітів, яке містило ці три розділи, було підтримано як Писання на жовтневій конференції Церкви в 1880 р.” (Doctrine and Covenants Student Manual, 2nd ed. [Church Educational System manual, 2001], 295–296).
Перед тим як Джозефа Сміта кинули у тюрму в Ліберті, він та ще кілька провідників Церкви, у т.ч. й Парлі П. Пратт, були незаконно увʼязнені в Річмонді, шт. Міссурі. Перебуваючи у вʼязниці в Річмонді, вони чули, як тюремні охоронці розповідали брудними словами про жахливі грабежі, зґвалтування і вбивства, які були вчинені проти святих останніх днів. Парлі П. Пратт згадував, як відреагував Джозеф, послухавши це якийсь час:
Зображення
Парлі П. Пратт
“Раптом [Джозеф] підвівся на ноги і сказав голосом грому чи ревучого лева, вимовивши, наскільки я можу згадати, такі слова:
“МОВЧАТИ, ви, породження пекла. В ім’я Ісуса Христа я забороняю вам і наказую вам мовчати; я більше і хвилини не житиму, слухаючи такі слова. Припиніть ці розмови, інакше або ви помрете, або я помру ЦІЄЇ МИТІ!”
Охоронці “попросили вибачення і втихомирилися аж до приходу своєї зміни”. Парлі пізніше так згадував про цей випадок: “Я бачив слуг правосуддя … в судах Англії; я бачив Конгрес під час урочистої сесії, на якій приймалися закони країни; … але гідність і велич я бачив тільки одного разу,—закуту в ланцюги, опівночі, у темниці маловідомого села у шт. Міссурі” (Autobiography of Parley P. Pratt, ed. Parley P. Pratt Jr. [1938], 211; див. також с. 210).
Стосовно Учення і Завітів 121–122: старійшина Орсон Ф. Уітні, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав про одну з причин, чому ми зазнаємо лиха:
Зображення
Старійшина Орсон Ф. Уітні
“Воно є для нашого розвитку, нашого очищення, нашого зростання, нашої освіти й руху вперед, щоб ми боролися з лютими хвилями горя і невдачі; і ми всі будемо сильнішими й кращими, коли випливемо з цього потоку й станемо на віддаленому березі” (“A Lesson from the Book of Job”, Improvement Era, Nov. 1918, 6).