“Розділ 61: Мормонський батальйон: червень 1846 р.–липень 1847 р.,” Оповідання з книги Учення і Завіти (2002), 218–22
“Розділ 61,” Оповідання з книги Учення і Завіти, 218–22
Розділ 61
Мормонський батальйон
(червень 1846 р.–липень 1847 р.)
Святі перебували в Каунсіл Блаффс. Командуючий армією Сполучених Штатів відвідав Бригама Янга. Його звали Командуючий Аллен.
Командуючий Аллен сказав, що президенту Сполучених Штатів потрібно 500 чоловік, щоб поповнити армію. Бригам Янг відповів, що святі зроблять те, що хоче президент.
Командуючий Аллен поговорив з чоловіками і 500 з них пішли до армії. Їх стали звати Мормонський батальйон. Іноді членів Церкви називають мормонами, тому що вони вірять в Книгу Мормона.
Бригам Янг наказав чоловікам бути найкращими солдатами в армії. З собою вони мають взяти Біблію і Книгу Мормона. Вони повинні бути охайними, чистими і чемними. Їм не слід лаятися або грати в карти. Бригам Янг наказав чоловікам виконувати Божі заповіді. Тоді їм не прийдеться когось убивати.
Мормонський батальйон вирушив з Командуючим Алленом. Святі сумували, коли проводжали їх. Святим потрібні були чоловіки, щоб рухатися далі на захід. Вони не хотіли, щоб чоловіки залишали їх і йшли воювати. Але всі знали, що солдатам будуть платити. Ті гроші допоможуть святим.
Мормонський батальйон вирушив на південь. Деякі сім’ї солдат пішли з Мормонським батальйоном. Людям було дуже тяжко подорожувати. Всю дорогу вони йшли пішки.
Дороги були дуже погані. Іноді фургони грузли в глибокому піску. Не було води для пиття. Не було дерев, під якими люди могли б відпочити в затінку. Деякі люди захворіли. У фургонах могли їхати тільки хворі люди.
Командуючий Аллен вирішив, що хворі солдати, жінки і діти мають залишитися в Колорадо. Вони зупинилися в місті, що називалося Пуебло. За службу в армії солдатам сплачували гроші. Дехто з хворих солдатів відсилав гроші своїм сім’ям до Каунсіл Блаффс. Гроші також висилалися бідним людям в Наву і місіонерам.
Солдати батальйону продовжували похід. Іноді вони не знали де йдуть. Вони змушені були рити глибоко пісок, щоб знайти воду. Вода мала неприємний смак. У солдат не було достатньо їжі. Не було дров розпалювати вогнища. Солдати змушені були палити бур’ян.
Солдати зустріли індійців і інших людей, які мали їжу. У солдатів не було грошей, щоб купити їжу. Вони віддали індійцям дещо з свого одягу. Індійці дали солдатам їжу.
Мормонський батальйон йшов далі на захід. Вони вийшли до дуже крутих гір. Чоловіки змушені були прив’язувати до фургонів канати і тягти їх вверх в гори. Потім вони спускали фургони вниз з другого боку гір.
Одного дня солдати побачили биків. Бики напали на солдатів. Солдати билися з биками. Нарешті вони прогнали їх. Одного чоловіка було поранено. Довгий час він не міг ходити.
Нарешті Мормонський батальйон вийшов до Тихого океану. То було 29 січня 1847 року. Люди були дуже змучені. Їхній одяг був драний. Вони були раді, що довгий похід закінчився.
За службу в армії солдатам заплатили. Їм не треба було більше залишатися в армії. Вони могли йти додому до своїх сімей.
Деякі люди залишилися в Каліфорнії. Більшість з них пішла в Скелясті гори, щоб бути там з іншими святими, які приїхали туди з Каунсіл Блаффс.