Розділ 13
Храм—це величний символ нашого членства в Церкві
“Найглибше бажання мого серця—це щоб кожен член Церкви був гідним увійти до храму”.
З життя Говарда В. Хантера
Мати Говарда В. Хантера була відданим членом Церкви все своє життя, а ось його батько не був охрищений, аж поки Говарду не виповнилося 19 років. Пройшли роки, і ось коли Говард був президентом колу в Каліфорнії, члени цього колу поїхали в храм у Месі шт. Аризона, виконувати храмову роботу. Перед початком сесії президент храму попросив його звернутися до тих, хто зібрався в каплиці. Цього дня у Президента Хантера був день народження, йому виповнилося 46 років. Пізніше він так написав про події того дня:
“Коли я говорив до присутніх, … у каплицю увійшли мої батько і мати, одягнені в біле. У мене й гадки не було, що мій батько підготувався до своїх храмових благословень, хоч мати давно вже палко бажала цього. Мене настільки переповнили почуття, що я не міг далі говорити. Президент Пірс [президент храму], ставши біля мене, пояснив причину такої паузи. Коли того ранку мої батько і мати прийшли в храм, вони попросили президента [храму] не казати мені, що вони тут, бо хотіли зробити мені сюрприз на день народження. Цей день народження мені ніколи не забути, бо того дня вони отримали свій ендаумент і я мав привілей бути свідком їхнього запечатування, після якого я був запечатаний до них”1.
Трохи більше ніж через 40 років, коли Говард В. Хантер вперше публічно виступив у якості Президента Церкви, одне з його основних послань до членів Церкви було таким: треба шукати благословень храму з більшою відданістю2. Він і далі наголошував на цьому посланні впродовж всього служіння Президентом Церкви. Виступаючи на ділянці храму Наву в червні 1994 р., він сказав:
“Раніше цього ж місяця я розпочав своє служіння, висловивши своє глибоке бажання, щоб все більше й більше членів Церкви ставали гідними храму. Як і в дні [Джозефа Сміта], наявність гідних членів Церкви, які мають ендаумент, є основною вимогою для побудови царства в усьому світі. Храмова гідність вказує на те, що наше життя знаходиться в гармонії з волею Господа і що ми здатні отримувати Його скерування у своєму житті”3.
Через кілька місяців по тому, у січні 1995 р., відбулося освячення храму в Баунтіфул, шт. Юта; воно для Президента Хантера стало останнім публічним заходом. У молитві освячення він просив, щоб благословення храму збагатили життя всіх, хто буде входити в нього:
“Ми смиренно молимося, щоб Ти прийняв цю споруду, і нехай Твої благословення перебувають на ній. Нехай тут буде присутній Твій дух, і нехай Він скеровує всіх, хто буде служити в ньому, щоб святість панувала в кожному місці. Нехай всі, хто входять, мають чисті руки й непорочне серце. Нехай вони зміцнюються у своїй вірі і виходять з відчуттям миру, прославляючи Твоє святе імʼя. …
Нехай цей Дім надає духовний мир всім, хто бачить його велич, а особливо ж тим, хто входить в нього, щоб виконати священні обряди для себе та зробити роботу для своїх близьких, які вже за завісою. Дай їм відчути Твою божественну любов і милість. Нехай у них буде привілей сказати, як сказав Автор псалмів у давнину: “Солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу”.
“Освячуючи цю священну споруду, ми переосвячуємо саме своє життя для Тебе і Твоєї роботи”4.
Храм в Месі, шт. Аризона, де Президент Говард В. Хантер був запечатаний зі своїми батьками в 1953 р.
Учення Говарда В. Хантера
1
Ми закликаємо зробити храм величним символом нашого членства в Церкві.
Служачи в цьому своєму священному покликанні [Президента Церкви], я запрошував усіх членів Церкви зробити храм Господа величним символом їхнього членства в ній та небесною оправою для їхніх найсвященніших завітів.
Коли я роздумую про храм, я думаю про такі слова:
“Храм---це місце навчання, де розкриваються глибокі істини, що стосуються Божого царства. Це місце миру, де розум може зосередитися на духовному, а турботи світу можуть бути відкладені вбік. У храмі ми укладаємо завіти слухатися законів Бога, і обіцяння, які даються нам і виконання яких завжди залежать від нашої вірності, простягаються у вічність” (The Priesthood and You, Melchizedek Priesthood Lessons—1966, Salt Lake City: The Church of Jesus Christ of Latter-day Saints, 1966, p. 293).
Це Сам Господь у Своїх одкровеннях, даних нам, зробив храм величним символом для членів Церкви. Подумайте про ставлення і праведну поведінку, на які нам вказав Господь через пророка Джозефа Сміта у Своїй пораді, адресованій святим у Кертленді, коли вони готувалися до побудови храму. Ця порада все ще є слушною:
“Організуйте себе; приготуйте кожну потрібну річ; і встановіть дім, саме дім молитви, дім посту, дім віри, дім навчання, дім слави, дім порядку, дім Бога” (УЗ 88:119). Чи таке ставлення й така поведінка справді відображає те, чого кожен з нас бажає і яким прагне бути? …
… Для того, щоб храм дійсно був символом для нас, ми повинні бажати, щоб так це було. Ми повинні жити так, щоб бути гідними відвідувати храм. Ми повинні виконувати заповіді нашого Господа. Якщо ми зможемо жити за взірцем, показаним Учителем, і приймемо для себе Його вчення та приклад як неперевершений взірець, то побачимо, що бути гідними храму, бути послідовними й вірними в усіх сферах свого життя---неважко, бо ми будемо віддано дотримуватися єдиної, священної норми у поведінці й переконаннях. Удома чи на базарній площі, у школі чи після того як заняття закінчилися, ми щось робимо зовсім самі чи знаходимося на концерті разом з багатьма іншими людьми, наш курс буде ясним, а наші норми---очевидними.
Здатність відстоювати свої принципи, жити чесно і з вірою за своїми переконаннями---ось що є найважливішим. Така відданість істинному принципу---в нашому особистому житті, в наших домах і сімʼях та всюди, де ми зустрічаємося з іншими людьми і впливаємо на них,---і є, по суті, тією відданістю, якої вимагає від нас Бог. Це вимагає взяти на себе зобовʼязання---яке приймається всією душею, якого вдумливо дотримуються, яке вічно оберігається,---зобовʼязання дотримуватися принципів, які, як ми знаємо, є істинними і знаходяться в заповідях, даних Богом. Якщо ми будемо вірними й відданими Господнім принципам, тоді завжди будемо гідними храму, і Господь та Його святі храми будуть величними символами нашого учнівства5.
2
Кожному з нас слід прагнути бути гідним, щоб отримати храмову рекомендацію.
Найглибше бажання мого серця—це щоб кожен член Церкви був гідним увійти до храму. Господь буде задоволеним, якщо кожен дорослий член Церкви буде гідним діючої храмової рекомендації і носитиме її з собою. Те, що нам слід робити і чого не слід робити, аби бути гідними храмової рекомендації, є саме тим, що забезпечить наше щастя як особисте, так і сімейне6.
Наш Небесний Батько чітко зазначив: ті, хто входять в храм, повинні бути чистими і вільними від гріхів цього світу. Він сказав: “І якщо Мої люди збудують дім Мені в імʼя Господа і не дозволять нічому нечистому увійти в нього, щоб його не було осквернено, Моя слава буде на ньому; … Але якщо його буде осквернено, Я не ввійду в нього, і Моєї слави не буде там; бо Я не ввійду в несвяті храми” (УЗ 97:15, 17).
Можливо, вам буде цікаво знати про те, що в минулому Президент Церкви підписував кожну храмову рекомендацію. Ось наскільки сильно перші Президенти відчували, що гідність є необхідною умовою для входження в храм. У 1891 р. ця відповідальність була передана єпископам і президентам колів, які ставлять вам кілька запитань стосовно вашої гідності, щоб визначити, чи гідні ви храмової рекомендації. Ви повинні знати, що очікується від вас, щоб вам була видана храмова рекомендація.
Ви повинні вірити в Бога, Вічного Батька, і в Його Сина Ісуса Христа, і в Святого Духа. Ви повинні вірити, що це---Їхня священна й божественна робота. Ми закликаємо вас щодня працювати над зміцненням вашого свідчення про нашого Небесного Батька і Господа Ісуса Христа, Дух Якого ви відчуваєте,---це Святий Дух, Який свідчить вам про Їхню реальність. Пізніше у храмі ви більше дізнаєтесь про Божество через настанови та обряди, що були відкриті через одкровення.
Ви повинні підтримувати генеральних авторитетів та місцевих керівників Церкви. Піднімаючи свою руку під прямим кутом, коли називаються імена цих провідників, ви тим самим показуєте, що будете підтримувати їх у виконанні їхніх обовʼязків й виконувати поради, які вони дають вам.
Це не просто виявлення пошани до тих, кого Господь покликав головувати. Скоріше, це визнання того факту, що Бог покликав пророків, провидців і одкровителів, а також інших як генеральних авторитетів. Цим ви зобовʼязуєтесь дотримуватися настанов, що надходять від головуючих чинів Церкви. Так само ви маєте відчувати лояльність до єпископа і президента колу та інших церковних провідників. Непідтримка тих, кому надані повноваження, є несумісною зі служінням у храмі.
Ви повинні бути морально чистими, щоб увійти у святий храм. Закон цнотливості вимагає, щоб ви не мали статевих стосунків ні з ким, крім вашого чоловіка або вашої дружини. Ми особливо заохочуємо вас остерігатися принад Сатани, щоб вам не заплямувати свою моральну чистоту.
Ви повинні гарантувати, що у ваших стосунках з членами сімʼї немає нічого такого, що суперечило б ученням Церкви. Ми особливо радимо [молоді] слухатися [їхніх] батьків у праведності. Батьки повинні ретельно дбати, щоб їхні стосунки з членами сімʼї були в гармонії з євангельськими вченнями, і ніколи не дозволяли собі жорстокого поводження або зневаги.
Щоб увійти в храм, ви повинні бути чесними з іншими в усьому. Як святі останніх днів, ми маємо священне зобовʼязання ніколи не обманювати, тобто бути чесними завжди. Сама основа нашої чесності опиняється під загрозою, коли ми порушуємо цей завіт.
Щоб мати право отримати храмову рекомендацію, ви маєте старатися виконувати свої обовʼязки в Церкві, відвідувати причасні збори, збори священства та інші збори, на яких вам необхідно бути. Ви повинні також старатися виконувати всі правила, закони і заповіді євангелії. Вчіться … , щоб прийняти покликання та інші обовʼязки, які приходять до вас. Беріть активну участь в житті ваших приходів та філій і будьте тими, на кого ваші провідники можуть покладатися.
Щоб увійти в храм, ви повинні бути платником повної десятини й жити за Словом мудрості. Ці два повеління, прості за своєю настановою, але надзвичайно важливі для нашого духовного зростання, є істотними при визначенні нашої особистої гідності. Багаторічне спостереження показало: ті, хто віддано сплачують свою десятину і дотримуються Слова мудрості, зазвичай вірні в усьому іншому, що стосується права увійти у святий храм.
Це не те, до чого можна поставитися легковажно. Як тільки нас було визнано гідними увійти в храм, то ми можемо виконувати обряди, які є найсвященнішими з тих, що виконуються будь-де на землі. Ці обряди стосуються того, що є вічним7.
“Єпископи і президенти колів … ставлять вам кілька запитань стосовно вашої гідності, щоб визначити, чи гідні ви храмової рекомендації”.
3
Виконання храмової роботи приносить великі благословення людям особисто і сімʼям.
Як це чудово для нас---мати привілей піти в храм за благословеннями особисто для себе. Потім, після того як ми сходили в храм за благословеннями особисто для себе, у нас є чудовий привілей виконати роботу за тих, хто пройшов життям до нас. Цей аспект храмової роботи---у безкорисливій праці. Але коли ми виконуємо храмову роботу задля інших, до нас за це приходить благословення. Тому-то й не повинно нас дивувати, що Господь справді бажає, аби Його народ був народом, який мотивований ходити у храм. …
… Ми повинні ходити [в храм] не тільки задля своїх померлих родичів, але також і за особистими благословеннями, що приходять завдяки храмовому поклонінню, завдяки святості й безпеці, що існують в тих священних і посвячених стінах. Відвідуючи храм, ми більше й повніші дізнаємося про мету життя і важливість спокутної жертви Господа Ісуса Христа. Нехай же храм, храмове поклоніння і храмові завіти та храмовий шлюб стануть нашою найвищою земною метою і найкращим досвідом земного життя8.
Відвідуючи храм, ми досягаємо кількох цілей: ми дотримуємося настанов Господа виконати обрядову роботу для самих себе, ми благословляємо наші сімʼї через виконання обрядів запечатування і ми ділимося нашими благословеннями з іншими, виконуючи за них те, що вони не можуть виконати самі. Крім цього, наші думки стають натхненними, ми наближуємося до Господа, шануємо священство й робимо своє життя духовним9.
Ми отримуємо особисті благословення, відвідуючи храм. Говорячи, які благословення приходять в наше життя завдяки відвідуванню храму, старійшина Джон А. Уідтсоу стверджував:
“Храмова робота … дає чудову нагоду підтримувати живими наші духовні знання й силу. … Могутня перспектива вічності відкривається перед нами у святих храмах; ми спостерігаємо за часом---від його невизначеного початку і до його нескінченного кінця; і драма вічного життя розгортається перед нами. Потім я більш ясно бачу своє місце серед того, що є у всесвіті, моє місце в Божих цілях; і я краще можу визначити себе там, де знаходжусь, і я краще можу оцінити й зважити, відокремити й організувати загальні, звичайні обовʼязки свого життя, щоб ніщо дрібне не давило на мене чи не позбавляло мене бачення більш важливого, що дав нам Бог” (in Conference Report, Apr. 1922, pp. 97–98)10.
Поміркуйте над величними вченнями, що містяться в молитві освячення Кертлендського храму, в молитві, яка, за словами пророка Джозефа Сміта, була дана йому через одкровення. Це та молитва, яка продовжує благословляти нас індивідуально, як сімʼї і як народ через силу священства, яку Господь дав нам, щоб застосовувати в Його святих храмах.
“А тепер, Святий Батьку,---благав пророк Джозеф Сміт,---ми просимо Тебе допомогти нам, Твоєму народові, Твоєю благодаттю … , щоб нас було знайдено гідними у Твоїх очах, щоб мати здійснення обіцянь, які Ти дав нам, Твоєму народові, в даних нам одкровеннях;
Щоб Твоя слава могла бути на Твоєму народові. …
І ми просимо Тебе, Святий Батьку, щоб Твої слуги могли йти з цього дому, озброєні Твоєю силою, і щоб Твоє імʼя було на них і Твоя слава оточувала їх, і щоб Твої ангели взяли їх під опіку” [УЗ 109:10–12, 22]11.
Відвідування храму формує духовність. Відвідування храму---одна з найкращих програм, які ми маємо в Церкві для розвитку духовності. Воно привертає серця дітей до їхніх батьків і серця батьків до їхніх дітей (див. Малахія 4:6). Воно сприяє згуртованості і єдності сімʼї12.
4
Тож поспішаймо у храм.
Давайте ділитися зі своїми дітьми духовними почуттями, які виникають у нас у храмі. І давайте більш переконливо і більш відкрито навчати їх, розказуючи належним чином про те, що можемо розказати, стосовно призначення дому Господа. Тримайте зображення храму у своєму домі, щоб ваші діти могли бачити його. Навчайте їх про призначення дому Господа. Нехай вони з юного віку планують іти туди і залишатися гідними цього благословення. Давайте підготуємо кожного місіонера гідно увійти в храм і щоб досвід у храмі став для них ще яскравішим, ніж отримання покликання на місію. Давайте планувати, що наші діти візьмуть шлюб у храмі, давайте навчати їх цьому і благати про це. Давайте підтвердимо ще рішучіше, ніж будь-коли в минулому, що для нас має значення, де ми одружуємося і якою владою нас оголошують чоловіком і дружиною13.
Господу приємно, що наша молодь гідна ходити в храм і виконувати вікарне хрищення для тих, хто не мав можливості бути охрищеним за життя. Господу приємно, коли ми гідні ходити в храм, щоб особисто укласти з Ним завіти і бути запечатаними як пари і як сімʼї. І Господу приємно, коли ми гідні ходити в храм, щоб виконати ті самі спасительні обряди для тих, хто помер, багато з яких нетерпляче чекають, щоб ці обряди були виконані задля них14.
Тим, хто ще не отримав свої храмові благословення або хто ще не має діючої храмової рекомендації, я дозволю собі порадити зі смиренням і любовʼю працювати над тим, щоб настав день, коли ви зможете увійти в дім Господа. Він пообіцяв тим, хто вірний своїм завітам: “Якщо Мої люди прислухатимуться до Мого голосу і до голосу Моїх слуг, яких Я призначив вести Мій народ, ось, істинно Я кажу вам, їх не буде зрушено з цього місця” (УЗ 124:45). … Я обіцяю вам, що ваша особиста духовність, стосунки з чоловіком чи дружиною, а також сімейні стосунки будуть благословлені і зміцнені, якщо ви будете регулярно відвідувати храм15.
Давайте будемо народом, який відвідує храм і який любить храм. Давайте ходити в храм настільки часто, наскільки дозволяють час, кошти та особисті обставини життя. Давайте ходити [в храм] не тільки задля своїх померлих родичів, але також і за особистими благословеннями, що приходять завдяки храмовому поклонінню, завдяки святості й безпеці, що існують в тих священних і освячених стінах. Храм—це місце краси, місце одкровення, місце миру. Це дім Господа. Храм---святий для Господа. Храм має бути святим для нас16.
Рекомендації для вивчення і навчання
Запитання
-
Поміркуйте над вченнями Президента Хантера, що знаходяться у підрозділі 1. Як ми можемо “зробити храм Господа величним символом [нашого] членства”?
-
Прогляньте вимоги, що висуваються для отримання храмової рекомендації, як вони окреслені у підрозділі 2. Як життя за цими вимогами благословило вас і вашу сім’ю? Чому від нас вимагається намагатись бути “чистими й вільними від гріхів світу”, коли ми входимо в храм?
-
Поміркуйте над вченнями Президента Хантера стосовно благословень, що приходять завдяки виконанню храмової роботи (підрозділ 3). Як участь у храмових обрядах благословила вас і вашу сім’ю? Як вам мати більшу користь від благословень храму? Ви можете пригадати випадок, коли відчували духовну силу або скерування в храмі? Якщо ви ще не були в храмі, подумайте, як вам підготуватися, щоб отримати це благословення.
-
Як саме ми можемо допомогти дітям і молоді дізнатися про храми та викликати любов до них? (Див. підрозділ 4). Як ми можемо допомогти дітям і молоді мати бажання укласти шлюб у домі Господа? Чому важливо, щоб ми ходили в храм “настільки часто, наскільки дозволяють час, кошти та особисті обставини життя”?
Відповідні уривки з Писань
Псалми 55:14; Ісая 2:2–3; УЗ 97:12–17; 110:6–10; 124:39–41; 138:53–54; Путівник по Писаннях, “Храм”
Допомога вчителю
“Часто урок вміщує матеріалу більше, ніж ви зможете подати впродовж виділеного вам часу. У таких випадках вам слід відібрати матеріал, найкорисніший для тих, кого ви навчаєте” (Навчання---немає покликання величнішого [2000], с. 98).