Розділ 14
Прискорення сімейно-історичної і храмової роботи
“Господь справді підтримуватиме нас, якщо ми будемо якнайстаранніше дотримуватися цієї заповіді---досліджувати сімейну історію та виконувати храмову роботу”.
З життя Говарда В. Хантера
Сімейна історія завжди була близькою для серця Говарда В. Хантера. Ще з юнацтва він дуже зацікавлено слухав розповіді про своїх предків. Ставши дорослішим, він доволі багато часу приділяв дослідженню історії своєї сімʼї1. У 1972 р., виконуючи в Європі церковне доручення, він разом зі своєю дружиною, Клер, відвідав місця в Данії, де жили його предки. В одному із сіл він знайшов у ту церкву, в якій був охрищений прадід Президента Хантера, Расмуссен, і в яку та сімʼя ходила на богослужіння. Цей випадок збільшив вдячність Президента Хантера за своїх предків по материнській лінії. Він також відвідав ті місця в Норвегії й Шотландії, де жили його інші предки2.
Син Президента Хантера, Річард, так згадував про любов свого батька до сімейної історії:
“Він усе своє життя був завзятим дослідником. Він часто відривався від своєї юридичної практики, щоб поїхати в Лос-Анджелеську публічну бібліотеку та попрацювати в її великому відділі генеалогії. Він зберігав результати своїх досліджень, записи сімейних груп, карти родоводу та розказані йому історії, власноручно ним записані в реєстраційних журналах.
Іноді я їздив з ним на різні конференції, на яких він мав виконувати певні доручення. Він клав кілька таких реєстраційних журналів у багажник машини, а коли конференція закінчувалась, він казав: “А давай-но зайдемо на кілька хвилин в дім до [такого-то] кузена. Є кілька дат, які я хочу перевірити”. Ми їхали додому до [того] кузена. Він діставав з багажника реєстраційні журнали, і невдовзі обідній стіл в кімнаті вкривався записами сімейних груп.
Якщо хтось із членів сімʼї хотів переконатися, чи правильна знайдена ними інформація, вони дзвонили або писали тату, щоб перевірити ті факти, бо знали, що в нього є правильна інформація. Робота, яку він робив, була грандіозною”3.
Одного разу, а це трапилося, коли Президент Хантер служив у Кворумі дванадцятьох, його домашні вчителі під час візиту сказали: “Ми хочемо показати вам наші записи сімейних груп, які підготували. … У нас цього вечора немає часу, щоб подивитися ваші, але коли прийдемо наступного разу, то ми хотіли б глянути на них”.
“Мене це дуже зацікавило,---розказував Президент Хантер.--- Я працював місяць, готуючись до наступного візиту домашніх учителів”4.
З 1964 по 1972 р. Говард В. Хантер головував над Генеалогічним товариством шт. Юта (див. с. 19). У 1994 р. під час зборів, на яких вшановували Президента Хантера та відзначали 100-річчя цього Генеалогічного товариства, він сказав:
“Напередодні мого вісімдесят сьомого дня народження я озираюся з подивом назад---на гобелен, зітканий Господом у розвитку храмової і сімейно-історичної роботи. Коли я був президентом Генеалогічного товариства шт. Юта, ми лише уявляли собі, з яким величезним прискоренням почне розвиватися ця робота. Тепер же ми спостерігаємо, що по всьому світу відбувається щось чудове. Євангелія рухається вперед, щоб прийти до кожного народу, коліна, язика і всіх людей. Храми розташовані по всій землі, і дух Іллі торкається сердець багатьох членів Церкви, які виконують сімейно-історичну та храмову обрядову роботу небувалими до цього темпами”5.
Батьки Говарда В. Хантера: Джон Вільям (Віллі) Хантер і Неллі Мері Расмуссен Хантер
Учення Говарда В. Хантера
1
Храми будуються для виконання обрядів, які є необхідними для спасіння й піднесення Божих дітей.
Храми є священними для найближчого спілкування Господа з тими, хто отримує найвищі і найсвященніші обряди святого священства. Саме в храмах те, що є земним, поєднується з тим, що є небесним. … Велика Божа сімʼя буде обʼєднана завдяки спасительним обрядам євангелії. Призначення храмів---виконання в них вікарної роботи за померлих і обрядів для живих6.
Євангелія, яка проголошується світові святими останніх днів,---це євангелія Ісуса Христа, як вона відновлена на землі у цьому розподілі, і вона призначена для викуплення всього людства. Сам Господь відкрив, що є необхідним для спасіння й піднесення Його дітей. Серед цього необхідного є храми, які зводяться для виконання обрядів, що не можуть бути виконані в жодному іншому місці.
Коли це пояснюють людям з усього світу, які приходять і дивляться на наші храми, то вони найчастіше запитують, які обряди виконуються у храмах.
Хрищення за померлих
У відповідь ми часто спершу пояснюємо обряд, відомий як хрищення за померлих. Ми зазначаємо, що багато християн вірять, що у момент смерті наш статус перед Господом визначається для всієї вічності, бо хіба Христос не сказав Никодиму: “Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже” (Іван 3:5)? Однак ми знаємо, що багато людей померло без обряду хрищення, а отже, відповідно до сказаного Христом Никодиму, вони не зможуть увійти у Царство Боже. Тоді виникає питання: Бог справедливий?
Відповідь: звичайно, Бог справедливий. Очевидно, що в словах Спасителя Никодиму є припущення, що хрищення може бути виконане для тих людей, які померли, не бувши охрищеними. Пророки останніх днів сказали нам, що хрищення є земним обрядом, який може виконуватися тільки живими. Тоді як можуть бути охрищеними померлі, якщо цей обряд можуть виконувати тільки живі? Ось про це й писав апостол Павло коринтянам, ставлячи запитання:
“Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?” (1 Кор. 15:29)7.
Хіба це резонно, щоб люди, які жили на землі й померли без можливості охриститися, були позбавлені її впродовж вічності? Чи є щось безпідставне у виконанні живими хрищень за померлих? Мабуть, найчудовішим прикладом вікарної роботи за померлих є Сам Учитель. Він віддав Своє життя як вікарну Спокуту, щоб усі, хто помер, жили знову і мали життя вічне. Він зробив для нас те, чого ми не могли б зробити самі за себе. Подібним чином і ми можемо виконувати обряди за тих, хто не мав можливості виконати їх у [своєму] житті8.
Ендаумент
Ендаумент---це ще один обряд, який виконується в наших храмах. Він складається з двох частин: перша з них---це ряд настанов, а друга---це обіцяння, або завіти, що їх людина, яка отримує ендаумент, дає, або складає,---обіцяння жити праведно і відповідно до вимог євангелії Ісуса Христа. Ендаумент---це обряд, призначення якого дати велике благословення святим---як живим, так і померлим. Тому це також обряд, що виконується живими заради померлих людей; він виконується для тих, за кого вже було виконано хрищення.
Целестіальний шлюб
Ще одним храмовим обрядом є целестіальний шлюб, в якому дружина запечатується до чоловіка, а чоловік запечатується до дружини на вічність. Звичайно, ми знаємо, що громадянські шлюби закінчується з настанням смерті; а вічний шлюб, укладений в храмі, може існувати вічно. Діти, народжені чоловіком і дружиною після укладання вічного шлюбу, автоматично запечатуються до своїх батьків на вічність. У випадку, коли діти народилися до того, як дружина була запечатана до свого чоловіка, виконується храмовий обряд запечатування, завдяки якому ці діти можуть бути запечатані до своїх батьків на вічність; також діти можуть бути вікарно запечатані до померлих батьків. …
Усі ці обряди священства є необхідними для спасіння й піднесення дітей нашого Небесного Батька9.
“Справді не існує роботи, рівної тій, що виконується в храмі”.
2
Призначення сімейно-історичної роботи---зробити благословення храму доступними для всіх людей.
Безсумнівно, по цей бік завіси нам необхідно виконати дуже багато роботи. … Будівництво храмів має величезне значення для нас самих і для людства, і наша відповідальність стає зрозумілою. Ми повинні виконувати храмову обрядову роботу священства, яка необхідна для нашого власного піднесення; потім ми повинні виконувати таку ж необхідну роботу для тих, у кого не було можливості прийняти євангелію за час їхнього життя. Виконання роботи за інших здійснюється в два етапи: на першому досліджується сімейна історія, щоб встановити наших предків; а на другому виконуються храмові обряди, щоб дати нашим предкам ті ж можливості, що надаються живим.
Однак дуже багато членів Церкви мають лише обмежений доступ до храмів. Вони стараються зробити все, що в їхніх силах. Вони наполегливо досліджують сімейну історію і виконали за багатьох храмову роботу. З іншого боку, є багато членів Церкви, які залучилися до храмової роботи, але не досліджують історію ліній власної сімʼї. І хоч вони виконують божественне служіння, допомагаючи іншим, усе ж вони втрачають благословення, не розшукуючи своїх померлих родичів, на необхідність чого божественно вказано пророками останніх днів.
Мені пригадується один аналогічний випадок, що стався кілька років тому. Закінчуючи збори посту й свідчень, єпископ зауважив: “Сьогодні ми духовно зміцнювалися, слухаючи свідчення одне одного. Це тому, що ми постилися відповідно до Господнього закону. Проте ніколи не забуваймо, що закон цей складається з двох частин: ми постимося, утримуючись від їжі й питва, і ми віддаємо заощаджені завдяки цьому кошти до єпископської комори для тих, кому повезло в житті менше”. Потім він додав: “Я сподіваюсь, що ніхто з нас не залишиться сьогодні тільки з половиною благословення”.
Мені відомо, що ті, хто залучається до досліджень сімейної історії, а потім виконує храмову обрядову роботу для тих, чиї імена вони знайшли, відчувають додаткову радість від отримання обох половин цього благословення.
Більш того, померлі з нетерпінням чекають, коли святі останніх днів знайдуть їхні імена, а потім підуть у храми, щоб виконати для них храмові обряди, аби вони могли бути звільнені з їхньої вʼязниці у духовному світі. Усім нам необхідно знаходити радість в цій прекрасній праці любові10.
Призначення сімейно-історичної роботи---зробити благословення храму доступними для всіх людей: і для живих, і для померлих. Коли ми відвідуємо храм і виконуємо роботу за померлих, у нас зʼявляється глибоке відчуття рідства з Богом і краще розуміння Його плану для спасіння людського роду. Ми вчимося любити ближніх, як самих себе. Справді не існує роботи, рівної тій, що виконується в храмі11.
3
Давайте будемо доблесними у прискоренні нашої сімейно-історичної і храмової роботи.
Коли ми виконуємо роботу в храмі за тих, хто залишив цей світ, слід памʼятати натхненну пораду Президента Джозефа Ф. Сміта, який сказав: “Завдяки нашим зусиллям заради них їхні ланцюги неволі впадуть з них і темрява навколо них розсіється, щоб світло засяяло над ними, щоб у духовному світі вони почули, що їхні діти в цьому світі виконали за них роботу, щоб вони разом з вами раділи виконанню цих обов’язків” [Учення Президентів Церкви: Джозеф Ф. Сміт, 1999, с. 244]12.
Ця священна [сімейно-історична і храмова] робота постійно перебуває в серці й розумі Першого Президентства і Кворуму дванадцятьох. Я говорю від імені всіх Братів, коли дякую людям, які зробили цінний внесок у виконання спасительних обрядів для тих, хто вже за завісою. … Ми вдячні армії волонтерів, які рухають вперед цю важливу роботу по всьому світу. Дякую вам за все, що ви так добре робите.
Пророк Джозеф Сміт стверджував: “Найвеличнішим обовʼязком, покладеним на нас Богом у цьому світі, є знаходити своїх померлих” [Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт (2007), с. 481]. Він також стверджував: … “Святі, які нічого не роблять заради своїх померлих родичів, цим ставлять під загрозу своє власне спасіння” [Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт, с. 477].
Маючи таке ж розуміння цього важливого одкровення, Президент Бригам Янг сказав: “Ми маємо для виконання роботу, яка настільки ж важлива у своїй сфері, як робота Спасителя була важливою у своїй сфері. Наші батьки не можуть стати досконалими без нас; ми ж не можемо стати досконалими без них. Вони зробили свою роботу і тепер сплять. Нині ми покликані виконати роботу, яка є нашою; робота ця---найвеличніша з усіх робіт, які людина будь-коли виконувала на землі” (Discourses of Brigham Young, sel. John A. Widtsoe, Salt Lake City: Deseret Book Co., 1941, p. 406).
Кожний пророк, який вів цю Церкву від днів Джозефа Сміта донині, неодноразово повторював цю саму грандіозну істину. Скеровувана цими істинами, Церква від початку цього розподілу залучена до роботи спасіння і піднесення, яка виконується заради всіх синів і дочок Бога, незалежно від того, коли вони жили на землі.
Ми, хто живе в ці дні, є тими, кому Бог призначив ще до народження бути в цьому розподілі Його представниками на землі. Ми---з дому Ізраїлевого. У наші руки дано священні повноваження бути спасителями на горі Сіон в останні дні [див. Овдій 1:21].
Стосовно храмової і сімейно-історичної роботи у мене є одне незмінне послання: ця робота повинна прискоритися. Робота, яка зараз чекає на своє виконання,---приголомшлива і людському розуму її не охопити. За останній [1993] рік було виконано приблизно пʼять з половиною мільйонів храмових ендаументів за померлих людей, але протягом того року померло приблизно пʼятдесят мільйонів людей. Це може давати підставу вважати роботу, що чекає на нас, марною, однак ми не можемо думати про її марність. Господь справді підтримуватиме нас, якщо ми будемо якнайстаранніше дотримуватися цієї заповіді---досліджувати сімейну історію та виконувати храмову роботу. Велику роботу храмів і все, що підтримує її, необхідно розширювати. Робити це просто необхідно! …
Мої улюблені брати і сестри, давайте будемо доблесними у прискоренні нашої сімейно-історичної і храмової роботи. Господь сказав: “Нехай роботу стосовно храму Мого та всі інші роботи, які Я призначив вам, буде продовжено і не припинено; і нехай ваша старанність, і ваша наполегливість, і терпіння, і ваші дії подвояться, і ви ні в якому разі не втратите своєї винагороди, каже Господь Саваот” (УЗ 127:4).
Я закликаю вас, щоб ви у своїх стараннях памʼятали ці слова пророка Джозефа Сміта: “Браття, хіба не підемо ми далі у такій величній справі? Рушаймо вперед, а не назад. Сміливіше, браття; і вперед, вперед до перемоги! Нехай звеселяються ваші серця і радіють надзвичайно. Нехай земля зрине у співі. Нехай мертві виголошують гімни вічної хвали Царю Еммануїлу, Який призначив ще до заснування світу те, що дає нам змогу викупляти їх із в’язниці; бо в’язні вийдуть вільними” (УЗ 128:22).
Я люблю цю роботу. Я знаю, що Господь підготує все, що вимагатиметься, щоб виконати її, якщо ми віддано виконуємо свою частину. Нехай Господь благословить кожного з нас, коли ми робимо свій внесок в цю велику роботу, яку ми повинні виконати в наші дні13.
Рекомендації для вивчення і навчання
Запитання
-
Поміркуйте над вступним реченням у підрозділі 1. Як виконання обрядів у храмі допомогло вам наблизитися до Бога? Яка інформація в цьому підрозділі могла б допомогти вам пояснити призначення храмів людині, яка не розуміє цього?
-
Як ви відчули “обидві половини благословення” за дослідження сімейної історії та храмову роботу? (Див. підрозділ 2). Як ви можете залучити дітей та інших членів сімʼї до цієї важливої роботи?
-
Проглядаючи учення Президента Хантера у підрозділі 3, поміркуйте, якою важливою для Господа є сімейно-історична і храмова робота. Як сімейно-історична і храмова робота прискорюється сьогодні? Як ми можемо збільшити свою участь в цій роботі?
Відповідні уривки з Писань
Ісая 42:6–7; Малахія 4:5–6; 1 Петра 3:18–20; 4:6; УЗ 2; 110:12–15; 124:28–30; 128:15–18; 138:57–59
Допомога у вивченні
Щоб застосувати слова пророка до себе, поміркуйте над тим, як його вчення стосуються вас (див. Навчати---немає покликання величнішого [2000], с. 165). Під час вивчення можете запитати себе, як ті вчення можуть допомогти вам, коли у вашому житті виникають тривоги, запитання й труднощі.