Розділ 3
Тяжкі обставини---це складова Божого плану для нашого вічного розвитку
“Коли [труднощі смертного життя] нас упокорюють, удосконалюють, вчать і благословляють, то вони можуть бути могутнім знаряддям в руках Бога, щоб зробити нас кращими людьми”.
З життя Говарда В. Хантера
На генеральній конференції у квітні 1980 р. старійшина Говард В. Хантер, на той час член Кворуму Дванадцятьох Апостолів, розповів, як разом з великим натовпом спостерігав за змаганнями баркасів в Самоа. “Натовп вирував,---сказав він,---і очі більшості дивилися в бік моря, виглядаючи там появу перших [баркасів]. І раптом весь натовп загорлав, коли у полі зору на відстані зʼявилися човни. На кожному з них була команда з пʼятдесятьох сильних веслярів, які ритмічно веслували, і судна йшли на хвилях, спінюючи воду,---красиве видовище.
Невдовзі баркаси і чоловіків вже стало добре видно, коли вони наближалися до фінішу. І хоч ці сильні чоловіки налягали на весла що було сили, вага баркаса з пʼятдесятьми людьми на борту викликала могутню протидію---опір води.
Схвальні вигуки й оплески натовпу стали найгучнішими, коли перший баркас перетнув фінішну лінію”.
Після перегонів старійшина Хантер пішов на місце, де стояли баркаси, і поговорив з одним із веслярів, який пояснив, що ніс баркасу “зроблено так, що він розрізує воду і розгортає її в сторони, а це допомагає подолати опір, який гальмує швидкість човна. Далі він пояснив, що коли веслувати проти опору води, то виникає сила, яка змушує човен рухатися вперед. Опір і заважає руху, і сприяє йому”1.
Розпочинаючи свій виступ про тяжкі обставини, старійшина Хантер розповів про перегони баркасів в Самоа. Упродовж свого служіння апостолом він багато разів розповідав про тяжкі обставини, надаючи пораду, вселяючи надію і підбадьорюючи. Він говорив, виходячи з особистого досвіду, оскільки до кінця життя потерпав від захворювань, що загрожували його життю, а також інших тяжких випробувань. Він свідчив з твердим переконанням, що у важкі часи “Ісус Христос має силу, щоб звільнити нас від наших тягарів та полегшити нашу ношу”2.
У наших випробуваннях Спаситель пропонує кожному з нас запрошення, яке Він запропонував і тому чоловіку біля купальні Віфесда: “Хочеш бути здоровим?” (Іван 5:6)
Учення Говарда В. Хантера
1
Тяжкі обставини---це складова Божого плану для нашого вічного розвитку
Я помітив, що в житті---у кожному житті---повно злетів і падінь. Справді, у світі ми бачимо багато радості й суму, багато змінених планів і нових напрямків, багато благословень, які не завжди виглядають чи відчуваються як благословення, і багато того, що упокорює нас і збільшує наше терпіння та нашу віру. Час від часу ми всі набуваємо досвіду з того, і, я вважаю, ми завжди будемо його набувати. …
… Президент Спенсер В. Кімбол, який зазнав багато страждань, розчарувань і потрапляв у ситуації, не підвладні його контролю, одного разу написав:
“Ми, люди, позбавили б своє життя фізичного болю й душевного страждання та забезпечили б собі постійну зручність і комфорт, але якби ми зачинили двері для страждань і болю, то позбавили б себе найкращих друзів та благодійників. Страждання може зробити з людей святих, якщо вони вчаться терпінню, довгостражданню і самоконтролю” [Faith Precedes the Miracle (1972), 98].
У цьому твердженні Президент Кімбол говорить про зачинення дверей для певного досвіту в житті. … У нашому житті двері зачиняються регулярно, і в деяких випадках при цьому до нас приходять справжні страждання і біль. Але я дійсно вірю, що коли зачиняються одні такі двері, то інші відчиняються (а можливо й не одні)---з надією і благословеннями в інших сферах нашого життя, які б інакше ми могли б і не розпізнати.
… Кілька років тому [президент Меріон Дж. Ромні] сказав, що всі чоловіки і жінки, включно з найбільш вірними і відданими, зустрінуться у своєму житті з лихом і стражданнями, бо, як сказав Джозеф Сміт: “Люди мають страждати, щоб вони могли прийти на гору Сіон і бути піднесеними над небесами” [Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт (2007), с. 231; див. Conference Report, Oct. 1969, 57].
Потім президент Ромні сказав:
“Це не означає, що ми палко бажаємо страждання. Ми уникаємо його як тільки можемо. Однак ми тепер знаємо і всі ми знали, коли вибирали прийти у смертне життя, що тут ми будемо перевірятися в горнилах лиха і страждання. …
[Більш того,] від Батькового плану для перевірки [і удосконалення] Його дітей не був звільнений і Сам Спаситель. Страждання, які довелось Йому витерпіти і які Він витерпів до кінця, рівні сукупному стражданню всіх чоловіків [і жінок повсюди. Він тремтів, у Нього сочилася кров, і Він хотів відсахнутися від тієї чаші і сказав:] “Проте, слава нехай буде Батькові, і Я скуштував і закінчив Свої приготування для дітей людських” (УЗ 19:18–19)” (in Conference Report, Oct. 1969, p. 57).
Ми всі повинні завершити наші “приготування для дітей людських” [УЗ 19:19]. Христові приготування зовсім відрізнялися від наших, але всім нам необхідно зробити ці приготування, щоб двері відчинилися. Виконання таких важливих приготувань часто вимагатиме пройти через певний біль, несподівану зміну життєвого шляху, а також необхідно буде підкоритися, “саме як дитина підкоряється своєму батькові” [Мосія 3:19]. Завершення божественних приготувань і відчинення целестіальних дверей може тривати у нас---безсумнівно, воно й насправді триватиме---аж до останніх годин нашого земного життя3.
Ми прийшли в смертне життя, щоб зустріти опір. Це входить в план для нашого вічного розвитку. Без спокуси, хвороби, болю й горя не могло б бути добра, чесноти, вдячності за благополуччя або радості. … Ми повинні памʼятати: ті ж самі сили опору, які заважають нашому розвитку, надають нам також і можливості, щоб долати їх4.
2
Наші земні біди---для нашого зростання й досвіду.
Коли [труднощі смертного життя] упокорюють, удосконалюють, вчать і благословляють нас, то вони можуть бути могутнім знаряддям в руках Бога, щоб зробити нас кращими людьми, щоб зробити нас більш вдячними, більш люблячими і більш уважними до інших людей в їхні важкі часи.
Так, у всіх нас, як особисто, так і колективно, є важкі миті, але навіть у найважчі часи, у давнину чи в наш час, ті проблеми і пророцтва ніколи не призначалися ні для чого іншого, як тільки для того, щоб благословити праведних і допомогти тим, хто є менш праведними, рухатися вперед до покаяння. Бог любить нас, і в Писаннях нам сказано, що Він “дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне” [Іван 3:16]5.
Великий патріарх із Книги Мормона, Легій, підбадьорюючи, говорив до свого сина Якова, сина, народженого у пустині в дні лиха та протидії. Життя Якова не було таким, як він міг сподіватися на це, і проходило воно не в ідеальному досвіді, як могло намічатися. Він зазнав бідувань і смутку, але Легій пообіцяв, що всі ті бідування будуть освячені його сину на користь (див. 2 Нефій 2:2).
А потім Легій додає ці слова, які стали класикою:
“Бо певно є потреба в тому, щоб була протилежність у всьому. Якби не так, … праведність не могла б існувати, так само як злочестивість, ні святість, ані лихо, ні добро, ані зло” (2 Нефій 2:11).
Упродовж років я знаходив велике втішення в цьому поясненні того болю й тих розчарувань, які доводиться зазнавати в житті. Я знаходив навіть більше втішення в тому, що найвеличніші чоловіки і жінки, включно із Сином Бога, стикалися з такою протидією, аби краще зрозуміти контраст між праведністю і злочестивістю, святістю і убозтвом, добром і злом. Пророк Джозеф Сміт, перебуваючи в темній, вологій вʼязниці Ліберті, засвоїв: якщо нас покликано пройти крізь страждання, то вони сприяють нашому зростанню й дають досвід і неодмінно підуть нам на благо (див. УЗ 122:5–8).
Де одні двері зачиняються, відчиняються інші, навіть для пророка у вʼязниці. Ми не завжди буваємо достатньо мудрі чи достатньо досвідчені, щоб точно оцінити всі можливі входи і виходи. Та оселя, яку Бог готує для кожного зі Своїх улюблених дітей, може мати лише певні коридори і поруччя сходів, особливі килими та завіси, через які ми маємо пройти, щоб вона стала нашою. …
У різні часи нашого життя, можливо й неодноразово в нашому житті, ми таки маємо визнавати, що Бог знає те, чого не знаємо ми, і бачить те, чого не бачимо ми. “Бо ваші думки—не Мої це думки, а дороги Мої—то не ваші дороги, говорить Господь” (Ісая 55:8).
Якщо у вас вдома складні стосунки з дітьми, що збиваються з дороги, якщо ви потерпаєте від фінансових невдач та емоційного напруження, що загрожують вашій сімʼї і вашому щастю, якщо ви повинні зіткнутися з втратою життя чи здоровʼя, нехай у вашій душі буде мир. Нас не буде спокушено більше, ніж ми можемо витримати [див. 1 Коринтянам 10:13; Алма 13:28; 34:39]. Наші обхідні шляхи й розчарування---це пряма й вузька дорога до Нього6.
Коли Джозеф Сміт був у вʼязниці Ліберті, Господь відкрив йому, що нещастя можуть дати нам досвід і піти нам на користь.
3
У нас є всі підстави відчувати оптимізм і впевненість навіть у важкі часи.
У смертному житті завжди є труднощі, і вони завжди будуть. Але якщо ми знаємо те, що ми знаємо, і живемо так, як ми маємо жити, то для песимізму й розпачу дійсно немає ані місця, ані виправдання.
За своє життя я пережив дві світові війни, плюс Корея, плюс Вʼєтнам і [перелік можна продовжувати]. Я прокладав собі шлях у період депресії, а обзавівшись сімʼєю, ще й примудрявся навчатися в юридичній школі. Я бачив, в якому шаленому стані перебували фондові ринки й світова економіка, і я бачив, як шаленіли кілька деспотів і тиранів, і через все це по всьому світу було горе.
Тож я сподіваюсь, що ви не будете вважати, що всі труднощі, які існують у світі, припали на ваше десятиліття або що ніколи не було важчих труднощів, ніж випали особисто вам, або що ніколи не стане легше. Я запевняю вас, що справи були й гіршими і що вони завжди будуть йти краще. Вони завжди йдуть краще---особливо коли ми живемо за євангелією Ісуса Христа і любимо її та даємо їй можливість процвітати в нашому житті. …
Хто б там що не казав, а ви маєте всі підстави в цьому світі бути щасливими, оптимістично налаштованими і впевненими. Кожному поколінню, від самого початку, доводилося щось долати і вирішувати якісь проблеми7.
4
Коли ми йдемо до Спасителя, то Він буде полегшувати наші тягарі і робити легшою нашу ношу.
“Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,—і Я вас заспокою!
Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,—і “знайдете спокій душам своїм”.
Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!” (Матвій 11:28-30). …
… Ця дивовижна пропозиція допомоги, надана Самим Сином Бога, призначалася не лише галеліянам в Його час. Цей заклик взяти на себе Його любе ярмо і Його легку ношу був не лише до минулих поколінь. Він був і є благанням взагалі до всіх людей, до всіх міст і народів, до кожного чоловіка, кожної жінки й кожної дитини повсюди.
Коли у нас особисто настають тяжкі часи нестатків, ми не повинні залишати без уваги цю незмінну відповідь на турботи і тривоги нашого світу. У ній є обіцяння особистого миру і захисту. У ній є сила, щоб утримуватися від гріха в усі періоди часу. Ми також повинні вірити, що Ісус Христос володіє всією силою, щоб полегшити наші тягарі і зробити легшою нашу ношу. Ми також повинні прийти до Нього і там отримати відпочинок від наших трудів.
Звичайно ж, ці обіцяння супроводжуються зобовʼязаннями. “Візьміть на себе ярмо Моє”,---благає Він. У біблійні часи ярмо було пристроєм, який дуже допомагав людям обробляти землю. Воно давало можливість слабшій тварині поєднати свою силу із силою тварини сильнішої, і завдяки цьому розподілити й полегшити важку роботу---тягти плуг чи фургон. Тягар, який було надто важко або, можливо, й непосильно везти одній тварині, міг бути справедливо розподілений і його було зручно везти їм двом, обʼєднаним спільним ярмом. Його ярмо вимагає значних й щирих зусиль, однак для тих, хто справді навернений, ярмо це є легким, і тягар цей стає легшим.
Навіщо вам нести життєві тягарі самотужки, запитує Христос, тобто чому вам нести їх із земною підтримкою, яка швидко втрачається? Христове ярмо і є для того, щоб нести важкі тягарі, воно дає силу й мир завдяки тому, що ми стоїмо поряд з Богом, і надаватиме підтримку, силу та створюватиме рівновагу, щоб нам зустріти свої труднощі і витерпіти свої випробування на камʼянистому полі нашого земного життя.
Очевидно, що індивідуальні життєві тягарі у кожної людини свої, однак їх має кожний з нас. … Звичайно, деякі скорботи викликаються гріхами світу, який не дослухається до поради [нашого] Небесного Батька. Щоб там не було, але, здається, ніхто з нас цілком не звільнений від життєвих труднощів. Усім і кожному Христос, по суті, сказав так: Оскільки всі ми повинні нести якісь тягарі і покласти на себе якесь ярмо, то чому б їм не бути Моїми? Ось вам Моє обіцяння: ярмо Моє---любе і тягар Мій---легкий. (Див. Мат. 11:28–30)8.
“Послідовників Христа в кожному поколінні запрошують, більш того, їм дається повеління, мати справжню яскравість надії”.
5
Святим останніх днів не треба боятися нещасть, що прийдуть в останні дні.
У Писаннях … вказано, що настануть такі часи, коли увесь світ буде мати якісь труднощі. Ми знаємо, що в нашому розподілі неправедність, на жаль, буде просто очевидною і вона невідворотно викличе труднощі, біль та покарання. Бог буде відсікати ту неправедність в належний для Нього час, а наше завдання---жити повноцінно й віддано і не надто перейматися бідами світу чи тим, коли йому настане кінець. Наше завдання---мати євангелію у своєму житті й бути яскравим світлом, містом, що стоїть на верховині гори, щоб показувати красу євангелії Ісуса Христа та радість і щастя, що завжди приходять до кожної людини будь-якого віку, яка виконує заповіді.
У цьому останньому розподілі буде велика скорбота. (Див. Мат. 24:21). Ми знаємо, що будуть війни і чутки про війни (див. УЗ 45:26) і що вся земля буде у сумʼятті (див. УЗ 45:26). У всіх розподілах були свої небезпечні часи, але в наші дні прийде і справжня небезпека. (Див. 2 Тим. 3:1). Лихі люди будуть процвітати (див. 2 Тим. 3:13), але й тоді лихі люди часто процвітали. Прийдуть нещастя і примножуватимуться беззаконня. (Див. УЗ 45:27).
Природно, що деякі з таких пророцтв неминуче викликають страх, і страх цей поширюється не тільки на молодше покоління. Цей страх відчувають люди будь-якого віку, які не розуміють того, що розуміємо ми.
Але я хочу наголосити на тому, що ці почуття---не для святих останніх днів і вони приходять не від Бога. Давньому Ізраїлю великий Єгова сказав:
“Будьте сильні та відважні, не бійтеся, не лякайтеся перед ними, бо Господь, Бог твій, Він Той, Хто ходить з тобою,---не опустить Він тебе й не покине тебе. …
А Господь, Він Той, що піде перед тобою,---не опустить тебе й не покине тебе,---не бійся й не лякайся”. (Повторення Закону 31:6, 8).
І вам, нашому дивовижному поколінню в сучасному Ізраїлі, Господь сказав:
“Отже, не бійся, черідко мала; творіть добро; нехай земля і пекло обʼєднаються проти вас, а якщо вас збудовано на Моїй скелі, вони не зможуть подолати. …
Звертайтеся до Мене в кожній думці; не вагайтеся, не бійтеся”. (УЗ 6:34, 36).
Цією порадою пронизано всі наші сучасні Писання. Ви тільки прислухайтеся до цього чудового запевнення: “Не бійтеся, малі діти, бо ви Мої, а Я подолав світ, і ви з тих, кого Мій Батько дав Мені”. (УЗ 50:41). “Істинно Я кажу вам, Мої друзі, не бійтеся, нехай серця ваші заспокояться; так, завжди радійте і в усьому приносьте дяку”. (УЗ 98:1).
У світлі такої чудової поради, я думаю, нам належить трошки більше радіти і трошки менше впадати у розпач; належить дякувати за те, що ми маємо, і за безліч Божих благословень для нас; належить трошки менше говорити про те, чого, можливо, ми не маємо, або про те, що тривога може приходити разом з важкими часами в цьому чи будь-якому поколінні.
Час великої надії і хвилювання
Для святих останніх днів це час великої надії і хвилювання---це одна з найвеличніших епох у Відновленні, а отже, одна з найвеличніших епох у будь-якому розподілі, оскільки наш розподіл є найвеличнішим з усіх розподілів. Нам потрібно мати віру й надію, ці дві великі фундаментальні чесноти, необхідні будь-кому з послідовників Христа. Ми повинні й далі бути впевненими в Богові, оскільки це є першим принципом нашого кодексу вірувань. Ми повинні вірити, що Бог має всю силу, що Він любить нас і що Його робота не буде зупинена чи зведена нанівець в нашому особистому житті чи у світі взагалі. …
Я обіцяю вам в імʼя Господа, Чиїм слугою я є, що Бог завжди буде захищати Свій народ і турбуватися про нього. Ми будемо мати свої труднощі, так само, як кожне покоління і люди мають свої. Але з євангелією Ісуса Христа ви маєте всю надію, всі обіцяння й запевнення. Господь має владу над Своїми святими і завжди буде готувати Своєму народу місця миру, захисту і безпеки. Коли ми маємо віру в Бога, то можемо сподіватися на кращий світ---для нас особисто і для всього людства. Пророк Етер навчав у давнину (а він знав, що таке горе): “Ось чому той, хто вірить в Бога, може з впевненістю надіятися на кращий світ, так, саме на місце праворуч Бога, така надія приходить через віру, стає якорем для душ людей, який зробить їх впевненими і непохитними, завжди багатими на добрі діяння, і веденими до уславлення Бога”. (Eтер 12:4).
Послідовників Христа в кожному поколінні запрошують, більш того, їм дається повеління, мати справжню яскравість надії. (Див. 2 Нефій 31:20).
Прагнення розвіяти страх
… Якщо наша віра і надія надійно закріплені на Христі, на Його вченнях, заповідях та обіцяннях, тоді ми можемо покладатися на щось справді дивовижне, істинно надприродне, що може розділити Червоне море і привести сучасний Ізраїль до місця, “де Божий люд спочине від скорбот, мир і спокій знайде”. (Гімни, № 17). Страх, який може прийти до людей у важкі часи, є основною зброєю в арсеналі, який Сатана використовує, щоб зробити людство нещасним. Той, хто боїться, втрачає силу для боротьби за життя у битві проти зла. Тому-то сила диявола завжди намагається викликати страх в людському серці. У кожному столітті і в кожну епоху людство переживало страх.
Як Божі діти й нащадки Авраама, Ісака і Якова, ми повинні прагнути розвіяти страх з-посеред людей. Боязкі, налякані люди не можуть добре виконувати свою роботу, і вони не можуть виконувати Божу роботу взагалі. Святі останніх днів мають божественно призначену їм місію, виконати яку просто неможливо людям, які охоплені страхом і хвилюванням.
Один з Господніх апостолів у ранній період сказав так: “Ключ для подолання страху було дано через пророка Джозефа Сміта. “Якщо ви будете готові, ви не злякаєтеся”. (УЗ 38:30) Сьогодні це божественне послання необхідно неодноразово повторювати в кожному колі і приході”. (Elder John A. Widtsoe, in Conference Report, Apr. 1942, p. 33.)
Чи готові ми підкоритися Божим заповідям? Чи готові ми перемогти свої апетити? Чи готові ми коритися справедливому закону? Якщо ми можемо чесно відповісти “так” на ті запитання, то ми можемо наказати страху піти геть з нашого життя. Напевно ступінь страху в наших серцях цілком може бути виміряний нашою готовністю жити праведно---жити так, як це має личити кожному святому останніх днів у будь-яку епоху і у будь-який час.
Привілей, честь і відповідальність жити в останні дні
Дозвольте мені завершити одним з найбільш вражаючих тверджень, які я будь-коли читав; воно належить пророку Джозефу Сміту, який зазнав у своєму житті так багато труднощів і який, звичайно, заплатив найвищу ціну за свою перемогу. Але він був переможцем, і він був щасливою, дужою, оптимістичною людиною. Ті, хто знали його, відчували його силу і сміливість, навіть у найпохмуріші часи. Він не занепадав духом і довго не залишався засмученим.
Він сказав про наш час---наш з вами час,---що ми живемо в добу, “про яку пророки, священики і царі говорили з особливою радістю; [усі ці давні свідки Бога] з радісним передчуттям чекали на день, в якому ми живемо, і, запалені небесним і радісним очікуванням, вони співали, і писали, і пророкували про наш день … Ми вподобані люди, яких Бог обрав, щоб явити всю славу останніх днів” [Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт, с. 187].
Який привілей! Яка честь! Яка відповідальність! І яка радість! У нас є всі підстави у часі і вічності радіти й дякувати за якість нашого життя та дані нам обіцяння9.
Рекомендації для вивчення і навчання
Запитання
-
Як може допомогти нам знання того, що тяжкі обставини є складовою Божого плану для нашого вічного прогресу? (Див. підрозділ 1). Чому, на вашу думку, тяжкі обставини є складовою смертного життя?
-
Прогляньте учення Президента Хантера у підрозділі 2, щоб зрозуміти, для чого існують тяжкі обставини. Як ви можете побачити, що тяжкі обставини можуть піти нам на користь? Як нам навчитися дивитися на тяжкі обставини з Господньої вічної перспективи?
-
Чому, як навчає Президент Хантер, у нас є підстава бути щасливими й оптимістами навіть у важкі часи? (Див. підрозділ 3). Як нам розвинути в собі більше оптимізму в такі часи? Які з благословень ми продовжуємо мати навіть у найтяжчих обставинах?
-
Як ми приймаємо запрошення Спасителя дозволити Йому нести наші тягарі і полегшити нашу ношу? (Див. підрозділ 4). Що означає взяти на себе Його ярмо? Як Спаситель допоміг вам у важкі часи?
-
Президент Хантер навчає, що почуття страху, яке викликається нещастями останніх днів, приходить не від Бога (див. підрозділ 5). Як страх шкодить життю? Як нам жити з надією і вірою, а не зі страхом?
Відповідні уривки з Писань
Іван 14:27; 16:33; Євреям 4:14–16; 5:8–9; 1 Нефій 1:20; Алма 36:3; УЗ 58:2–4; 101:4–5; 121:7–8; 122:7–9
Допомога у вивченні
“Багато хто вважає, що найкращим часом для вивчення [Писань] є ранковий час після нічного відпочинку. … Іншим більше подобається їх вивчати у тихі години після того, як закінчилася робота й минули турботи дня. … Можливо, важливішим є не стільки години дня, а чітко встановлений час для регулярного вивчення [Писань]” (Howard W. Hunter, “Reading the Scriptures”, Ensign, Nov. 1979, 64).