Розділ 7
Безперервне одкровення через сучасних пророків
“Нас веде сучасний пророк Бога---той, хто отримує одкровення від Господа”.
З життя Говарда В. Хантера
Після того як на генеральній конференції в жовтні 1994 р. Говард В. Хантер був підтриманий як Президент Церкви, він так висловив свої почуття стосовно своїх священних обовʼязків:
“Мої дорогі брати і сестри, дякую вам за те, що ви підтримали мене голосуванням. Я стою перед вами у смиренні й лагідності, засмучений нещодавньою смертю нашого любого пророка, Президента Езри Тефта Бенсона. Моє серце болісно сприйняло смерть мого дорогого друга, особливо у світлі нових обовʼязків, які прийшли до мене.
Я пролив багато сліз і шукав мого Небесного Батька у палкій молитві, бажаючи відповідати цьому високому й священному покликанню. Я молився, щоб бути гідним виконувати завдання, яке тринадцять чоловіків у цьому розподілі уже виконували до мене. Мабуть, тільки вони, спостерігаючи з того боку завіси, можуть повною мірою зрозуміти, який тягар відповідальності і яку глибоку залежність від Господа я відчуваю, приймаючи це священне покликання”.
Президент Хантер пояснював, що він знаходив силу і впевненість у своїй переконаності, що Церкву ведуть не люди, а Сам Ісус Христос, Який готує і надихає тих, кого Він покликає головувати:
“Упродовж цих останніх місяців найбільшу силу мені давало моє непохитне свідчення про те, що це---робота Божа, а не моя. Ісус Христос є главою цієї Церкви. Він веде її словом і ділом. Я не можу навіть виразити, яка це для мене честь---бути покликаним на якийсь час служити знаряддям в Його руках, щоб головувати над Його Церквою. Але без знання про те, що Христос є главою Церкви, ні я, ні будь-хто інший не змогли б нести тягар цього покликання, яке прийшло до мене.
Беручи на себе цю відповідальність, я визнаю дивовижну Божу руку в моєму житті. Він неодноразово зберігав мені життя й відновлював мою силу, неодноразово відводив мене назад від краю, за яким вічність, і дозволяв мені, смертному, продовжити своє служіння ще на один період. Я розмірковував над тим, чому моє життя було збережене. Але тепер я полишаю це запитання й прошу тільки віри й молитов членів Церкви, щоб ми могли трудитися разом, щоб я працював з вами для досягнення Божих цілей в цьому періоді нашого життя. …
Минуло тридцять пʼять років відтоді, як мене було підтримано як члена Кворуму дванадцятьох. У ці роки було дуже багато підготувань. … Тепер ходжу я повільніше, але розум мій ясний і дух мій молодий. …
Як і Брати переді мною, я отримую з цим покликанням запевнення, що Бог буде направляти Свого пророка. Я смиренно приймаю покликання служити і заявляю разом з автором Псалмів: “Господь моя сила та щит мій, на нього надіялось серце моє,---й Він мені допоміг” (Пс. 27:7)”1.
Як член Кворуму Дванадцятьох Апостолів, Президент Говард В. Хантер радив святим останніх днів йти за Президентом Церкви.
Учення Говарда В. Хантера
1
У кожному розподілі Бог ставить пророків як Своїх глашатаїв.
Якщо звернемося до сторінок Старого Завіту, то побачимо писання великих мужів з минулих віків, яких називали пророками. Книги Нового Завіту містять, серед іншого, писання, учення та історії чоловіків пізнішого розподілу, які були визначені як пророки. Ми також маємо літопис пророків західної частини світу, які піднімали свій голос, проголошуючи слово Господа, протестуючи проти неправедності й навчаючи принципам євангелії. Усі вони залишили своє свідчення.
Пророк---це той, хто був покликаний і поставлений Господом для досягнення подальших цілей Бога серед Його дітей. Він---той, хто отримав священство і промовляє з повноваженням. Пророки---це вчителі й оборонці євангелії. Вони свідчать про божественність Господа Ісуса Христа. Пророки розкривають те, що станеться в майбутньому, однак це не є найголовнішим їхнім обовʼязком, хоч може й бути доказом пророчої сили.
Праведне провідництво є необхідним в кожному розподілі часу, і Бог обрав пророків для цієї мети ще задовго до того, як вони прийшли в це смертне існування [див. Єремія 1:5; Авраам 3:23]2.
Вивчення одкровень Господа у Святих Писаннях підтверджує той факт, що існує безперервне одкровення, яке направляє пророків і Церкву в будь-який період часу. Якби не було безперервного одкровення, Ной не підготувався б до потопу, який зійшов на землю. Авраам не був би направлений з Харану до Хеврону, обіцяної землі. Безперервне одкровення вело дітей Ізраїлевих із рабства назад до їхньої обіцяної землі. Одкровеннями через пророків направлялися місіонерські зусилля, керувалося відновлення Соломонового храму і викривалося проникнення язичницьких традицій до ізраїльтян.
До Свого вознесіння Христос пообіцяв одинадцятьом апостолам, що залишилися: “І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!” (Мт. 28:20). Після Свого вознесіння Він направляв Церкву через одкровення, аж поки не померли апостоли і не настало подальше відступництво Церкви Ісуса Христа3.
Протягом усієї своєї історії, і до теперішнього дня, Церква мала пророка, провидця і одкровителя. На чолі Церкви стоїть Ісус Христос, Який скеровує Свого пророка. … Його радники [і] члени Ради дванадцятьох … є також пророками, провидцями і одкровителями. … Членам Церкви немає необхідності прислухатися до непевної сурми. Вони можуть вірити голосу своїх провідників, знаючи, що тих направляє Господь4.
2
Бог направляє Своїх дітей в наші дні через сучасного пророка.
Характерну ознаку останніх днів, яка зʼявиться перед Другим пришестям Господа, що зрештою настане, було показано у видінні тому самому апостолу, який написав книгу Обʼявлення. Він сказав:
“І побачив я іншого Ангола, що летів серед неба, і мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові”. (Об. 14:6). …
Ми свідчимо всьому світу, що небесні священнослужителі уже являлися в нашу епоху, принісши владу з небес та відновлені істини, які були втрачені через викривлені вчення та обряди. Бог знову заговорив, і Він продовжує давати настанови для всіх Своїх дітей через пророка, який живе сьогодні. Ми заявляємо, що Він, як і обіцяв, є завжди зі Своїми слугами і спрямовує справи Своєї Церкви по всьому світі. Як і в минулі часи, через одкровення спрямовуються місіонерські труди, будівництво храмів, покликання в чини священства і через нього даються застереження стосовно соціальних лих, які можуть заважати спасінню дітей нашого Батька.
В одкровенні сучасному оракулу, Джозефу Сміту, Господь сказав:
“Бо Я не зважаю на особи і хочу, щоб усі люди дізналися, що день скоро прийде; година ще не прийшла, але зовсім поруч, коли мир буде забрано з землі, і диявол матиме владу над своїм власним володінням.
А також Господь матиме владу над Своїми святими, і царюватиме посеред них”. (УЗ 1:35--36).
Спаситель править серед святих сьогодні через безперервне одкровення. Я свідчу, що Він є зі Своїми слугами в цей день і буде, аж поки землі не настане кінець.
Нехай же наше бачення не буде настільки вузьким, аби вважати, що одкровення приходили тільки до тих, хто жив у давнину. Бог милосердний і любить Своїх дітей в усі віки й відкрив Себе і в цей період історії5.
Господь відкривав Свою думку і Свою волю Своїм помазаним пророкам. Існує нескінченний потік одкровення, яке постійно сходить з верхівʼя небес до Божих помазаних слуг на землі. Після смерті пророка Джозефа Сміта голос Господа до Його пророків продовжував звучати, як це було й раніше6.
3
У цей час духовного голоду ми можемо знаходити духовну насиченість, прислухаючись до голосу пророка.
Голод був однією з найбільш поширених кар у старозавітні часи, і люди розуміли жахливі наслідки неврожаю та страждання вмираючих від голоду людей. Амос чітко сфокусував на цьому розумінні своє провіщення про духовний голод. Він сказав: “… не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова!” [Aмос 8:11]. …
Сучасні повідомлення про збентеження й розчарування людей та релігійних інституцій, коли вони намагаються виплутатися зі своїх релігійних сумнівів і конфліктів, нагадують нам ось ці слова Амоса: “… блукатимуть, щоб знайти слово Господа,---та не знайдуть його!” [Aмос 8:12].
Вони прагнуть знайти вирішення, не будуючи на камені одкровення, як це, за словами Господа, повинно робитися [див. Матвій 16:17–18]. …
… Збентеження й розчарування, від яких потерпає світ, не є поширеними серед вірних членів Церкви. … Гідний довіри голос лунає для тих, хто має віру й волю вірити. Дійсно, ми живемо у час голоду, як його й описав Амос. … Проте, у тому, що здається духовним голодом, багато хто знаходить духовну насиченість.
Це … моє смиренне свідчення про те, що євангелія в її повноті була відновлена в ці останні дні і що сьогодні на землі є пророк, який повідомляє думку й волю Господа тим, хто слухатиме його й матиме віру йти за ним7.
4
Якщо ми дотримуємося вчень сучасних пророків, то не зійдемо на манівці.
Для людей в минулі розподіли й віки найважливішим пророком був той, який тоді жив, навчав і відкривав волю Господа в їхній час. У кожному з минулих розподілів Господь ставив пророків як Своїх глашатаїв для людей того конкретного періоду і для особливих проблем того періоду.
А пророк, який живе нині, є провідником, вчителем для нас. Саме від нього ми отримуємо настанови в сучасному світі. З усіх куточків землі ми, хто підтримує його як Господнього пророка, висловлюємо свою вдячність за це джерело божественного скерування. …
Коли ми згадуємо пророків---від самого початку й до нинішнього дня,---то більше усвідомлюємо те велике благословення, яке приходить до нас завдяки впливу сучасного пророка. Історія повинна навчити нас, що якщо ми не бажаємо дослухатися до попереджень Господнього пророка й дотримуватися його вчень, то підпадемо під Боже засудження8.
Лише Президент Церкви має право отримувати одкровення для всієї Церкви чи давати офіційне тлумачення Писань або вчень Церкви.
“Нікого не буде призначено отримувати заповіді й одкровення в цій Церкві, крім Мого слуги Джозефа Сміта молодшого, бо він отримує їх так само, як і Мойсей” (УЗ 28:2)9.
Якщо ми будемо дослухатися до думки, настанови і вчень провідників Церкви в їхній пораді, то не зробимо помилок в тому, що є важливим для нашого особистого спасіння й піднесення10.
Я відчуваю величезну вдячність за одкровення, за якими встановлена ця дивовижна система, якою управляється Його Церква. Кожний чоловік, який висвячений в апостоли і рукопокладений як член Кворуму дванадцятьох, підтримується як пророк, провидець і одкровитель. Перше Президентство і Кворум Дванадцятьох Апостолів, які покликані й висвячені, щоб тримати ключі священства, мають владу і відповідальність керувати Церквою, виконувати її обряди, роз’яснювати її вчення і встановлювати порядок її діяльності та підтримувати його.
Якщо Президент захворів або не може повною мірою виконувати всі обов’язки свого чину, два його радники, які разом з ним утворюють Кворум Першого Президентства, виконують роботу цього Президентства. Будь-які важливі питання, правила, програми або вчення з молитвою розглядаються на раді радників у Першому Президентстві та Кворумі Дванадцятьох Апостолів. Жодне рішення не виходить від Першого Президентства і Кворуму дванадцятьох без абсолютної одностайності всіх зацікавлених.
За цим зразком, даним через натхнення, Церква буде беззупинно рухатися вперед. Управління Церквою та застосування пророчих дарів буде завжди покладено на цих апостольських авторитетів, які тримають і використовують всі ключі священства11.
“Час конференції---це пора духовного відродження, коли знання і свідчення збільшуються та міцніють”.
5
На генеральній конференції ми отримуємо натхненну пораду від пророків, провидців і одкровителів.
Роздумуючи над посланнями [генеральної] конференції, я ставив собі таке запитання: “Як мені допомогти іншим відчути великодушність і благословення нашого Небесного Батька?” Відповідь на нього така---дотримуватися настанови, одержаної від тих, кого ми підтримуємо як пророків, провидців і одкровителів та інших генеральних авторитетів. Давайте ж вивчати їхні слова, виголошені під натхненням Духа, і часто звертатися до них. Господь відкривав Свою волю святим на цій конференції12.
Багато натхненних порад від пророків, провидців, одкровителів та інших генеральних авторитетів дається під час генеральної конференції. Наші сучасні пророки закликали нас зробити читання наших церковних журналів з матеріалами конференцій важливою й регулярною частиною нашого особистого навчання. Таким чином генеральна конференція стає, у певному сенсі, доповненням до Учення і Завітів або розширенням їх13.
Час конференції---це пора духовного відродження, коли знання і свідчення про те, що Бог живий і благословляє вірних, збільшуються та міцніють. Це час, коли розуміння того, що Ісус є Христос, Син Бога живого, палає в серцях тих, хто має рішучість служити Йому й виконувати Його заповіді. Конференція---це час, коли наші провідники дають нам натхненну настанову стосовно того, як нам жити,---це час, коли в душі відчувається спонукання й приймаються рішення бути кращими чоловіками і жінками, батьками і матерями, більш слухняними синами і дочками, кращими друзями і сусідами. …
Ми, ті, хто зібралися тут сьогодні [на генеральній конференції], маємо право на особливе, унікальне знання євангелії Спасителя. Найважливішим з усього для тих, хто вперше прийшов, щоб познайомитися з нами, є наше проголошення світу про те, що нас веде сучасний пророк Бога,---той, хто спілкується з Господом, кого Він надихає і хто отримує від Нього одкровення14.
Рекомендації для вивчення і навчання
Запитання
-
Прогляньте вчення Президента Хантера, що знаходяться у підрозділі 1. Чому Бог ставив пророків для кожного розподілу? Якими є деякі з функцій пророків? Як ми можемо допомогти дітям набути свідчення про пророків?
-
Як наявність сучасного пророка благословляє нас у наш час? (Див. підрозділ 2). Чому важливо, щоб був цей “нескінченний потік одкровення”, спрямований від Бога до Його сучасних пророків?
-
Які є докази того, що ми живемо в час “духовного голоду”? (Див. підрозділ 3). Які благословення ви отримали за те, що прислухалися до голосу живого пророка?
-
Президент Хантер навчав, що “лише Президент Церкви має право отримувати одкровення для всієї Церкви” (підрозділ 4). Чому про це корисно знати? Чому корисно знати, що “ми не зійдемо на манівці”, якщо йтимемо за пророком?
-
Поміркуйте, наскільки важливою є генеральна конференція у вашому житті. (Див. підрозділ 5). Які саме вчення з генеральної конференції стали для вас благословенням? Що вам слід зробити, аби генеральна конференція мала більш сильний вплив у вашому житті і у вас вдома?
Відповідні уривки з Писань
Амос 3:7; Матвій 10:41; Лука 1:68–70; Joseph Smith Translation, 2 Peter 1:20–21; Мосія 8:15–18; УЗ 1:14–16, 37–38; 21:1, 4–6; 43:2–6; 107:91–92
Допомога вчителю
Класом складіть на дошці перелік деяких запитань, які представники інших віросповідань можуть мати стосовно теми цього розділу. Попросіть членів класу проглянути розділ, шукаючи відповіді на ці запитання, а потім нехай вони поділяться тим, що знайшли.