Розділ 2
“Мир Свій вам даю”
“Мир може прийти до людини тільки за умови її беззастережного підкорення---підкорення Тому, Хто є Князем миру, Хто має силу дарувати мир”.
З життя Говарда В. Хантера
Один із соратників Говарда В. Хантера у Кворумі дванадцятьох охарактеризував його як людину “надзвичайного терпіння, яке він мав завдяки своєму відчуттю великого внутрішнього миру”1. Президент Хантер часто говорив про внутрішній мир, навчаючи, що людина може отримати його, тільки звертаючись до Бога---довіряючи Йому, виявляючи віру і стараючись виконувати Його волю. Такий мир допомагав йому триматися в багатьох важких періодах життя.
У кінці 1975 р. лікар порекомендував зробити дружині Президента Хантера, Клер, операцію на мозку. Президент Хантер болісно роздумував, чи слід робити цю операцію Клер, оскільки вона забере багато сил її й так слабкого тіла, а покращень може й не принести. Він ходив у храм, радився з членами сімʼї і невдовзі відчув, що операція давала найбільшу надію на те, що Клер стане трошки легше. Описуючи свої почуття в день операції, він написав:
“Я супроводжував її аж до дверей операційної, поцілував її, і її повезли далі. Час йшов, я чекав і роздумував. … Раптом на зміну великій напрузі прийшло відчуття миру. Я усвідомив, що було прийнято правильне рішення і що на мої молитви прийшла відповідь”2.
У 1989 р. сталася ще одна подія, під час якої Президент Хантер відчув мир в час занепокоєння. Він перебував у Єрусалимі, щоб освятити Єрусалимський центр Університету Бригама Янга з досліджень Близького Сходу. Кілька груп протестували проти присутності Церкви в Єрусалимі, а деякі з них навіть погрожували насильством. Одним з промовців на освяченні був старійшина Бойд К. Пекер, з Кворуму дванадцятьох, і пізніше він так розповів про цей інцидент:
“Під час мого виступу в кінці залу виникла якась метушня. В зал увійшли чоловіки у військовій формі. Вони передали Президенту Хантеру якусь записку. Я повернувся й запитав, які будуть вказівки. Він сказав: “Є загроза вибуху. Ти боїшся?” Я відповів: “Ні”. Він сказав: “І я ні, закінчуй свій виступ”3. Служби освячення продовжилися без інцидентів; вибуху не було.
У ситуаціях, подібних цим, Президент Хантер довіряв ось цьому обіцянню мати мир від Спасителя, яке він часто повторював: “Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ”. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається” (Іван 14:27).
Ми повинні “зосередити свій погляд на Ісусі” і ніколи “не зводити своїх очей з Того, в Кого ми повинні вірити”.
Учення Говарда В. Хантера
1
Ісус Христос---наше джерело справжнього миру.
Провіщаючи народження Христа більш як за 700 років до самої цієї події, пророк Ісая вжив для вираження сильного захоплення певні імена-титули. … Одне з цих імен-титулів, яке є особливо цікавим у нашому сучасному світі,---“Князь миру” (Ісая 9:5). “Без кінця буде множитися панування та мир”,---проголосив Ісая (в. 6). Яка захоплююча надія для змученого війнами, переобтяженого гріхами світу!4
Мир, якого так жадає світ,---це час припинення воєнних дій; але люди не усвідомлюють того, що мир---це стан існування, який приходить до людини тільки за умов, встановлених Богом, і ніяк інакше.
У псалмі в книзі Ісаї є такі слова: “Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає”. (Ісая 26:3). Цей цілковитий мир, згаданий Ісаєю, приходить до людини тільки через віру в Бога. Цього не може зрозуміти невіруючий світ.
Востаннє, коли Ісус мав вечерю з Дванадцятьма, Він омив їм ноги, розламав для них хліб і передав їм чашу; потім, коли Юда залишив їх, Учитель певний час говорив з ними. Серед іншого Він говорив і про Свою невідворотну смерть та спадок, який Він залишив кожному з них. Не накопичив Він ні речей, ні маєтків, ні багатства. У Писаннях нам не сказано ні про яке інше майно, крім одягу, що був на Ньому, який наступного дня після Його розпʼяття вояки, кинувши жереб, поділили між собою. Його спадщина була передана Його учням цими простими, але глибокими словами: “Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається”. (Іван 14:27).
Він вживав юдейську форму привітання і благословення: “Мир Свій вам даю!” Це привітання і ця спадщина не могли бути забрані від них у звичайному розумінні, бо Він сказав: “… даю вам не так, як дає світ”. Не пусті побажання, не просто ввічлива церемонія, як ці слова традиційно вживали люди у світі, а як автор і Князь миру, Він давав його їм. Він дарував їм мир і сказав: “Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається”. Через кілька годин на них звалиться горе, але з Його миром вони зможуть подолати страх і вистояти.
Ось Його останнє твердження, сказане їм перед заключною молитвою того памʼятного вечора: “Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!” (Іван 16:33)5.
2
Ми відчуваємо все більший мир в собі, коли живемо за принципами євангелії.
Для світу є лише одна скеровуюча рука у всесвіті, єдине справжнє невгасиме світло, єдиний не гаснучий маяк. Цим світлом є Ісус Христос, світлом і життям для світу, світлом, яке один з пророків у Книзі Мормона назвав “світлом, що є нескінченним, що ніколи не затьмариться”. (Moсія 16:9).
Коли ми, будь то окремі жінки і чоловіки, сімʼї, спільноти чи народи, прагнемо дістатися безпечного й мирного берега, то тільки Христос є тим єдиним маяком, на який ми можемо орієнтуватися. Це Він так сказав про Свою місію: “Я—дорога, і правда, і життя”. (Іван 14:6). …
Поміркуйте, наприклад, над такою настановою Христа Своїм учням: Він сказав: “Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує” (Мт. 5:44).
Тільки-но уявіть результати дії цього єдиного заклику там, де живете ви і я, у громадах, де живете ви і ваші діти, у народах, які утворюють нашу велику світову родину. Я розумію, що це вчення передбачає значні випробування, але, звичайно, вони є більш прийнятними, ніж жахливі випробування, що їх пропонує нам війна, бідність та біль, з якими світ продовжує стикатися6.
Коли ми намагаємося допомогти тим, хто образив нас, коли ми молимося за тих, хто неправедно повівся з нами, наше життя може стати прекрасним. Ми можемо мати мир, коли ходимо в єдності з Духом і одне з одним, служачи Господу і виконуючи Його заповіді7.
Світ, в якому ми живемо, близько він чи далеко від нашого дому, потребує євангелії Ісуса Христа. Вона забезпечує єдиний шлях, яким світ колись може пізнати мир. … Нам потрібен більш мирний світ, який виростає з більш мирних сімей, сусідств і громад. Щоб забезпечувати й зміцнювати такий мир, “ми повинні самі любити інших людей, навіть наших ворогів---як ми любили б наших друзів” [Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт (2007), с. 400]. … Нам потрібно простягнути руку дружби. Нам потрібно бути добрішими, більш лагідними, більш прощаючими і повільнішими на гнів8.
Основний спосіб, яким діє Бог,---це переконання і терпіння, і довготерпіння, а не примус і різке протиборство. Він діє через лагідне прохання і приємне заохочування9.
Немає обіцяння миру тим, хто відкидає Бога, тим, хто не буде виконувати Його заповіді, тим, хто порушує Його закони. Пророк Ісая говорив про занепад і продажність керівників, а потім продовжив свої настанови, кажучи: “А ті несправедливі---як море розбурхане, коли бути спокійним не може воно, і коли води його багно й мул викидають. Для безбожних спокою немає, говорить Господь!” (Ісая 57:20--21). …
… Байдужість до Спасителя або невиконання заповідей Бога призводить до небезпеки, внутрішнього безладу і боротьби. Вони---протилежність миру. Мир може прийти до людини тільки за умови її беззастережного підкорення---підкорення Тому, Хто є Князем миру, Хто має силу дарувати мир10.
Біди світу, які часто виражаються в кричущих заголовках, повинні нагадувати нам, що необхідно шукати миру, який приходить від життя за простими принципами євангелії Христа. Галасливі меншості не будуть порушувати наш мир в душі, якщо ми любимо своїх ближніх і маємо віру в спокутну жертву Спасителя та спокійну впевненість, яку Він дає стосовно вічного життя. Де ми знаходимо таку віру в неспокійному світі? Господь сказав: “Просіть,---і буде вам дано, шукайте---і знайдете, стукайте---і відчинять вам! Бо кожен, хто просить---одержує, хто шукає---знаходить, а тому, хто стукає---відчинять”. (Лука 11:9–10)11.
Здається, що дві вічні істини повинні бути прийняті всіма, якщо ми маємо знайти мир у цьому світі і вічне життя у світі прийдешньому. (1) Що Ісус є Христос, Той Самий вічний Син нашого Небесного Батька, Який приходив на землю з чітко поставленою метою---викупити людство від гріха й могили, і що Він живе, аби привести нас назад у присутність Батька. (2) Що Джозеф Сміт був Його пророком, підготовленим для цього останнього дня, щоб відновити істину, яка була втрачена для людства через гріх. Якби всі люди прийняли ці дві фундаментальні істини і жили за ними, то у світ міг би прийти мир12.
Якщо ви, ви самі, чините опір … спокусам і вирішуєте, що будете щодня старатися жити за законом жнив, маючи чисті, моральні думки й справи, праведні й чесні вчинки, ставлячись до навчання добросовісно й сумлінно, постячись, молячись і поклоняючись Богові, то ви пожнете і свободу, і внутрішній мир, і процвітання13.
Життя, сповнене безкорисливого служіння, також буде сповнене миром, який перевершує всяке розуміння. … Цей мир може прийти тільки тоді, коли ми живемо за принципами євангелії. Ці принципи й складають програму Князя миру14.
Так багато в нашому світі розраховано на те, щоб знищувати … особистий мир через гріхи і спокуси, а їх---тисячі різновидів. Ми молимося, щоб життя святих проходило в гармонії з ідеалом, встановленим перед нами Ісусом з Назарета.
Ми молимося, щоб зусилля Сатани були зведені нанівець, щоб особисте життя було мирним і спокійним, щоб сімʼї могли бути близькими і в них турбувалися одне про одного, щоб приходи й коли, філії й округи могли формувати велике тіло Христове, задовольняючи кожну потребу, заспокоюючи кожний біль, загоюючи кожну рану, аж поки увесь світ, як благав Нефій, не стане “просуватися вперед з непохитною вірою в Христа, маючи справжню яскравість надії і любов до Бога і до всіх людей. …
Мої улюблені браття,---продовжував Нефій,---це є шлях; і немає ніякого іншого шляху”. (2 Нефій 31:20–21)15.
“Життя, сповнене безкорисливого служіння, також буде сповнене миром, який перевершує всяке розуміння”.
3
Спаситель може допомогти нам знайти мир, незважаючи на сумʼяття навколо нас.
Ісуса не обійшли ні горе й біль, ні туга й удари. Жодними словами не передати, який невимовний тягар Він ніс, і мудрістю своєю ми не можемо зрозуміти, чому пророк Ісая описав Його як “страдника”. (Ісая 53:3). Його корабель кидало хвилями більшу частину Його життя, і, принаймні у смертних очах, він фатально розбився об скелястий берег Голгофи. Нас просять не дивитися на життя смертними очима; завдяки духовному баченню ми знаємо зовсім інше, що відбувалося на хресті.
Мир був в устах і в серці Спасителя, як би люто не вирувала буря. Нехай же так буде і з нами---у наших серцях, у наших домівках, у наших країнах по світу і навіть під час якихось труднощів, які час від часу виникають в Церкві. Нам не слід сподіватися, що ми будемо йти життям---індивідуально чи колективно,---не відчуваючи якогось спротиву16.
Хтось може жити в прекрасному й мирному оточенні, але через якісь свої внутрішні незгоди й розбіжності перебувати у стані постійного сумʼяття. З іншого боку, хтось може перебувати в розпалі війни, коли йде повне знищення і кровопролиття, та все ж мати спокій від невимовного миру. Якщо ми подивимося на людину й шляхи цього світу, то побачимо сумʼяття і розгубленість. І тільки якщо ми повернемося до Бога, то знайдемо мир для неспокійної душі. Це ясно передано такими словами Спасителя: “Страждання зазнаєте в світі” (Іван 16:33); і, як у Свій спадок Дванадцятьом і всьому людству, Він сказав: “Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. …” (Іван 14:27).
Ми можемо знайти тепер цей мир у світі конфліктів, якщо просто приймемо Його великий дар і Його подальше запрошення: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,—і Я вас заспокою.
Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,---і знайдете спокій душам своїм”. (Мт. 11:28--29).
Цей мир служить нам захистком від сумʼяття, що панує у світі. Знання про те, що Бог живий, що ми—Його діти і що Він любить нас, заспокоює стривожене серце. Результатом пошуків миру буде віра в Бога і в Його Сина, Ісуса Христа. Це принесе нам мир тепер і у вічності, що настане17.
У цьому світі збентеження й поспіху, тимчасового прогресу, нам потрібно повернутися до простоти Христа. … Нам потрібно вивчати прості основи істин, яких навчав Учитель, і не брати до уваги те, що викликає суперечки. Потрібно, щоб наша віра в Бога була реальною, а не умоглядною. Відновлена євангелія Ісуса Христа може мати динамічний, рушійний вплив, а справжнє її сприйняття дає нам змістовний релігійний досвід. Одна із сильних сторін мормонської релігії полягає в тому, що віра невіддільна від щоденного мислення й поведінки. Завдяки цьому сумʼяття і розгубленість замінюються миром і спокоєм18.
4
Зосереджуючи свій погляд на Ісусі, ми можемо перемагати те, що здатне знищити мир.
Дозвольте мені нагадати одну з прекрасних історій про перемогу Христа над тим, що, здається, перевіряє і випробовує нас та викликає страх в наших серцях. Одного разу учні Христа, як це часто з ними бувало, пливли через Галілейське море; була темна ніч і піднялася страшенна буря. Накочувалися бурхливі хвилі, дув сильний вітер, і ці слабкі смертні чоловіки злякалися. На жаль, нікого не було з ними, щоб заспокоїти і врятувати їх, бо Ісус залишився на березі Сам.
Як завжди, Він наглядав за ними. Він любив їх і піклувався про них. У найтривожнішу для них мить вони розгледіли в темряві постать, яка в убранні, що розвіювалося, йшла до них по воді. Побачивши її, вони закричали від страху, думаючи, що то якась мара йшла по хвилях. І крізь бурю й темряву до них---так само, як часто й до нас, коли в темряві життя океан здається таким великим, а наші маленькі човни такими крихітними,---дійшов найкращий і заспокійливий голос, що передавав мир цим простим проголошенням: “Це Я, не лякайтесь”. Петро вигукнув: “Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді”. І відповідь Христа йому була такою ж, як і всім нам: “Іди”.
Петро виліз із човна й опинився у бурхливих хвилях, і поки він не зводив очей з Господа, усе було добре, хоч вітер куйовдив його волосся, а бризки води намочили його одяг. І тільки коли його віра похитнулася й він відвів свій погляд від Учителя, щоб подивитися на бурхливі хвилі та чорну безодню під ним,---ось тільки тоді він почав тонути. Знову, як і більшість з нас, він закричав: “Рятуй мене, Господи!” І Ісус не підвів його. Він простяг Свою руку й схопив цього учня, який тонув, і з мʼяким докором сказав йому: “Маловірний, чого усумнився?”
Коли вони благополучно опинилися в човні, то побачили, що вітер вщух і хвилі вляглися. Невдовзі вони припливли у свою гавань, у свій безпечний порт, де всі одного дня сподівалися бути. Люди в човні, так само як і Його учні, дуже дивувалися. Дехто з них звернувся до Нього, назвавши за титулом, який і я проголошую сьогодні: “Ти справді Син Божий!” (Адаптовано з Farrar, The Life of Christ, pp. 310–13; див. Мт. 14:22–33.)
Я твердо переконаний, що якби ми---як окремі люди, так і сімʼї, громади і народи--- могли, як Петро, не зводити очей з Ісуса, то ми також могли б переможно йти по “хвилях невіри, що здіймаються”, і “не жахатися під потужними вітрами сумнівів”. Але якщо ми відведемо наш погляд від Того, в Кого ми повинні вірити, а це так легко зробити і світ так сильно спокушає нас на це, і будемо дивитися на силу й лють тих жахливих і руйнівних елементів навколо нас, а не на Того, Хто може допомогти нам і Хто може спасти нас, тоді ми неодмінно потонемо в морі конфліктів і горя, і відчаю.
У такі часи, коли ми відчуваємо, як повені ось-ось потоплять нас і глибини ось-ось поглинуть човен нашої віри, який кидають хвилі, я молюся, щоб ми завжди могли почути серед бурі й темряви ці приємні слова Спасителя світу: “Заспокойтесь,---це Я, не лякайтесь!” (Мт. 14:27)19.
Рекомендації для вивчення і навчання
Запитання
-
Президент Хантер навчає, що Ісус Христос---джерело нашого справжнього миру (див. підрозділ 1). Який досвід допоміг вам пізнати цю істину? Як ми можемо отримати мир, запропонований Ісусом?
-
Як любов до інших приносить нам мир? (Див. підрозділ 2). Як життя за євангелією допомагає нам мати мир? Чому “беззастережне підкорення” Спасителю необхідне нам для того, щоб мати мир?
-
Поміркуйте над вченнями Президента Хантера, що знаходяться у підрозділі 3. Як ви відчули виповнення обіцяння Спасителя “Я заспокою вас” [тобто звільнить вас від ваших тягарів], коли ви прийшли до Нього?
-
Поміркуйте над розповіддю Президента Хантера про Петра, який пішов був по воді (див. підрозділ 4). Що ви можете дізнатися з цієї розповіді стосовно того, як знайти мир у тривожні часи? Як Спаситель допоміг вам “бути в доброму гуморі” і “не лякатися”?
Відповідні уривки з Писань
Псалми 46:10; 85:8; Ісая 32:17; Марк 4:36–40; Римлянам 8:6; Галатам 5:22–23; Филипʼянам 4:9; Мосія 4:3; УЗ 19:23; 59:23; 88:125
Допомога вчителю
Запропонуйте членам класу вибрати один з підрозділів у цьому розділі, який би вони хотіли обговорити, і сформувати групу з іншими, які вибрали той самий підрозділ. Нехай кожна група обговорить відповідне запитання в кінці цього розділу.