Радість святих
Радість приходить завдяки виконанню Христових заповідей, коли ми долаємо смуток і слабкість з Його допомогою, та коли служимо так, як Він служив.
Пророк Енош з Книги Мормона---онук Легія---розповів про виняткову подію, яка сталася раніше в його житті. Пішовши в ліс на полювання, Енош почав обдумувати вчення свого батька, Якова. Він сказав: “Слова, які я часто чув від мого батька про вічне життя, і про радість святих, запали глибоко в моє серце”1. Відчуваючи духовний голод своєї душі, Енош став на коліна у молитві, надзвичайній молитві, яка тривала увесь день і всю ніч, молитві, завдяки якій він отримав важливі одкровення, запевнення і обіцяння.
Багато чого можна навчитися з досвіду Еноша, але сьогодні мені здається найважливішим спогад Еноша про те, як його батько часто говорив про “радість святих”.
Під час такої конференції три роки тому Президент Рассел М. Нельсон говорив про радість2. Серед іншого він сказав:
“Радість, яку ми відчуваємо, не має майже нічого спільного з обставинами нашого життя, і цілком залежить від того, на чому зосереджене наше життя.
Коли наше життя зосереджене на Божому плані спасіння … та на Ісусі Христі і Його євангелії, ми можемо відчувати радість незалежно від того, що відбувається—або не відбувається—у нашому житті. Радість приходить від Нього і завдяки Йому. … Для святих останніх днів Ісус Христос---це радість!”3
Святі---це ті, хто уклали євангельський завіт через хрищення і намагаються наслідувати Христа як Його учні4. Таким чином “радість святих” означає радість бути подібними Христу.
Я хочу поговорити про радість, яка приходить завдяки виконанню Його заповідей, радість, яка з’являється, коли ми долаємо смуток і слабкість з Його допомогою, та радість, яку отримуємо, коли служимо так, як Він служив.
Радість у виконанні Христових заповідей
Ми живемо в епоху гедонізму, коли багато хто сумнівається у важливості Господніх заповідей або просто ігнорує їх. Часто здається, що люди, які навмисне глузують над божественними вказівками, такими як: закон цнотливості, норми чесності і святість Суботнього дня, процвітають і насолоджуються усім, що пропонує життя, а інколи навіть більше, ніж ті, хто намагаються бути слухняними. Дехто починає замислюватися, чи варто докладати ці зусилля і йти на жертви. Одного разу давній народ Ізраїля скаржився:
“Марність служити для Бога! І що за користь, що ми стережемо Його службу, та ходимо в жалобі перед лицем Господа Саваота?
А тепер ми вважаємо пишних щасливими, і ті, хто вчиняє безбожне, будуються та випробовують Бога, і втікають”5.
Почекайте,---каже Господь,---“на той день, що вчиню. … І ви … побачите різне між праведним та нечестивим, між тим, хто Богові служить, та тим, хто не служить Йому”6. Нечестиві зможуть “ма[ти] радість на час”, але це завжди тимчасово7. Радість святих є тривалою.
Бог бачить усе з правильної точки зору і ділиться цим баченням з нами через Свої заповіді, ефективно скеровуючи нас через непередбачувані чи неочікувані перепони смертного життя в напрямку до вічної радості. Пророк Джозеф Сміт пояснив: “Коли Його заповіді вчать нас, то вчать з позиції вічності; бо Бог дивиться на нас, неначе ми у вічності; Бог перебуває у вічності і дивиться на все не так, як ми”8.
Я не зустрічав того, хто, знайшовши євангелію пізніше в житті, не бажав би, щоб це сталося раніше. “Ох, яких би я міг/могла уникнути поганих рішень і помилок”,---скажуть вони. Господні заповіді---це наш провідник до кращого вибору і щасливіших наслідків. Нам слід радіти і дякувати Йому за те, що Він показав нам цей чудовіший спосіб.
Коли сестра Каломбо Розетт Камванія з Демократичної Республіки Конго, яка зараз служить в Західній місії м. Абіджан, Кот--д’Івуар, була підлітком, то постилася і молилася протягом трьох днів, аби дізнатися, що Бог хоче, аби вона робила. У дивовижному нічному видінні їй були показані дві будівлі---дім зборів і будівля, яка, як вона це зараз розуміє, була храмом. Вона почала свій пошук і скоро знайшла дім зборів, який бачила уві сні. На табличці було написано: “Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів”. Сестра Камванія охристилася, а після цього охристилися її мати та її шестеро братів. Сестра Камванія сказала: “Коли я прийняла євангелію, то відчула себе полоненим птахом, якого було звільнено з полону. Моє серце сповнилося радості. … Я мала запевнення, що Бог любить мене”9.
Виконання Господніх заповідей дає нам змогу повніше і легше відчувати Його любов. Тісна і вузька дорога заповідей веде прямо до дерева життя, а дерево і його плід, найсолодший і “бажаніш[ий] за все”10, символізують любов Бога і наповнюють душу “надзвичайно великою радістю”11. Спаситель сказав:
“Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його.
Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість!”12
Радість у подоланні з допомогою Христа
Навіть коли ми вірно виконуємо заповіді, трапляються випробування і трагедії, які можуть перервати нашу радість. Але коли ми намагаємося подолати ці проблеми з допомогою Спасителя, це зберігає як ту радість, яку ми відчуваємо зараз, так і ту радість, яку ми очікуємо. Христос запевнив Своїх учнів: “Страждання зазнаєте в світі,---але будьте відважні: Я світ переміг!”13 Випробування і смуток перетворюються на радість, коли ми повертаємося до Нього, слухаємося Його, пов’язуємо себе з Ним. Я наведу один приклад.
У 1989 році Джек Раштон служив президентом колу в Ірвайн, шт. Каліфорнія, у Сполучених Штатах. Під час сімейної відпустки на каліфорнійському узбережжі Джек займався бодісерфінгом, коли хвиля змила його під воду і вдарила об підводну скелю, зламавши йому шию і сильно пошкодивши спинний мозок. Пізніше Джек сказав: “Щойно я вдарився, я усвідомив, що мене паралізовано”14. Він більше не міг самотужки ні говорити, ні навіть дихати15.
Сім’я, друзі і члени колу підтримали брата Раштона і його дружину, Джо Енн, і , поміж іншого, переробили частину їхнього дому, щоб Джеку було зручно пересуватися в інвалідному візку. Джо Енн стала головною доглядальницею Джека протягом наступних 23 років. Посилаючись на розповіді з Книги Мормона про те, як Господь відвідував Свій народ в їхніх скорботах і полегшив їхні тягарі16, Джо Енн сказала: “Я часто дивуюсь легкості в серці, яку відчуваю, дбаючи про свого чоловіка”17.
Невеличка зміна в його дихальній системі відновила Джеку здатність говорити і протягом року його було покликано вчителем Євангельського вчення і патріархом колу. Коли він давав патріарше благословення, інший носій священства клав руку брата Раштона на голову людини, яка отримувала благословення, і підтримував його руку під час благословення. Джек помер у день Різдва 2012 року після 22 років відданого служіння.
Одного разу під час інтерв’ю Джек зауважив: “Проблеми будуть з’являтися у нас в житті---це частина нашого перебування тут, на землі. І деякі люди думають, що релігія або віра в Бога захистить вас від поганого. Я не думаю, що в цьому справа. Я думаю, справа в тому, що, якщо наша віра міцна, то коли стається щось погане---а воно станеться---ми матимемо змогу справитися з цим. … Моя віра ніколи не слабшала, але це не означало, що у мене не було депресії. Я думаю, що вперше у своєму житті я дійшов до межі своїх сил, і мені буквально не було до кого звернутися, тому я й звернувся до Господа, і по цей день я відчуваю безмежну радість”18.
У наш час відбуваються іноді безжальні напади у соціальних медіа та особисто проти тих, хто намагається дотримуватися Господніх норм у зовнішньому вигляді, розвагах і сексуальній чистоті. Дуже часто саме молодь і доросла молодь серед святих, а також жінки і матері, несуть цей хрест висміювання і переслідування. Нелегко подолати таке знущання, але пам’ятайте слова Петра: “Коли ж вас ганьблять за Христове Ім’я, то ви блаженні, бо на вас спочиває Дух слави й Дух Божий”19.
В Еденському саду Адам і Єва знаходилися в невинності, “не маючи радості, бо не знали … горя”20. Зараз ми, як підзвітні істоти, знаходимо радість, коли долаємо нещастя в будь-якому вигляді, чи то гріх, випробування, слабкість або ж будь-яка інша перепона на шляху до щастя. Це радість відчуття прогресу на шляху учнівства; радість---“одержа[ння] прощення своїх гріхів і … спок[ою] у свідомості”21; радість відчуття того, як душа розширюється і зростає завдяки благодаті Христа22.
Радість у служінні, подібному до Христового
Спаситель знаходить радість в тому, що допомагає нам отримати безсмертя і життя вічне23. Говорячи про Спокуту Спасителя, Президент Рассел М. Нельсон сказав:
“Як і в усьому, Ісус Христос є нашим найкращим взірцем, Хто “замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста” [Євреям 12:2]. Подумайте про це! Щоб перетерпіти найнестерпніший біль, який будь-коли терпіли на землі, наш Спаситель зосередився на радості!
І в чому ж полягала радість, якої Він прагнув? Безсумнівно, це була радість очищення, зцілення і зміцнення нас; радість сплати за гріхи всіх, хто покається; радість уможливлення повернення додому для вас і для мене---чистими й гідними,---щоб жити з нашими Небесними Батьками і сім’єю”24.
Подібним чином, радість, “якої ми прагнемо”,---це радість від допомоги Спасителю у виконанні Його роботи викуплення. Як сім’я та діти Авраама25, ми беремо участь у благословенні усіх сімей землі “благословеннями євангелії, які є благословеннями спасіння, саме життя вічного”26.
Я пригадую слова Алми:
“Я пишаюся, що, мабуть, я можу бути знаряддям у руках Бога, щоб привести яку-небудь душу до покаяння; і в цьому моя радість.
І знайте, коли я бачу багатьох моїх братів, які розкаюються і приходять до Господа Бога свого, тоді моя душа сповнюється радістю. …
Але я радію не тільки через мій власний успіх, але моя радість є повнішою через успіхи моїх братів, які були на землі Нефія. …
Тепер, коли я думаю про успіхи цих моїх братів, моя душа відлітає, аж до того, що відділяється від тіла, начебто так є, такою великою є моя радість”27.
Плоди нашого служіння одне одному в Церкві є складовою радості, “якої ми прагнемо”. Навіть у часи розчарування чи стресу, ми можемо терпляче служити, якщо зосередимося на радості, яку отримуємо, коли задовольняємо Бога і коли приносимо світло, полегшення і щастя Його дітям, нашим братам і сестрам.
Коли минулого місяця старійшина Девід і сестра Сюзан Беднар були на Гаїті для освячення храму в Порт-о-Пренсі, то зустрілися з молодою сестрою, чоловік якої загинув за кілька днів до того у трагічній аварії. Вони плакали разом з нею. Однак в неділю ця дорога жінка знаходилася на своєму місці в ролі супроводжуючого на службі освячення, мило і привітно усміхаючись усім, хто входив до храму.
Я вірю, що остаточна “радість святих” походить зі знання, що Спаситель захищає їхню справу28 “і ніхто не може сприйняти радість, яка сповни[ть] наші душі в той час, коли ми [почуємо], як [Ісус] молиться за нас Батькові”29. Разом з Президентом Расселом М. Нельсоном я свідчу, що радість---це дар для вірних святих, “хто витерпів хрести світу”30 і хто “свідомо намагає[ться] жити праведно, як навчав Ісус Христос”31. Нехай ваша радість буде повною. Я молюся про це в ім’я Ісуса Христа, амінь.