Постійна й неодмінна довіра
Довіра до Господа---це й довіра до того, що у Нього усе відбувається в належний час, і необхідно мати терпіння й витривалість, щоб пережити життєві шторми.
Наш син Ден, коли служив на місії в Африці, тяжко захворів і опинився у погано оснащеному лікувальному закладі. Читаючи його першого листа до нас після його хвороби, ми припускали, що він занепав духом, однак він написав: “І навіть коли я лежав у палаті надання невідкладної допомоги, я відчував мир. Я ще ніколи в житті не був так постійно й неодмінно щасливим”.
Коли ми з дружиною прочитали ці слова, нас переповнили емоції. Постійно й неодмінно щасливим. Ми ще ніколи не чули, щоб так описували щастя, однак його слова звучали правдиво. Ми знали: щастя, яке він так описав, було не просто відчуттям задоволення або піднесеним настроєм, воно було миром і радістю, які приходять, коли ми віддаємося Богу і покладаємося на Нього в усьому1. І в нашому житті були такі часи, коли Бог промовляв мир нашим душам і вселяв у нас надію на Христа, навіть коли життя було важким і непевним2.
Легій навчав, що якби Адам і Єва не пали, то “залишилися б вони в невинності, не маючи радості, бо не знали б горя. …
Але дивись, усе було зроблене за мудрістю Того, Хто знає все.
Адам пав, щоб люди були; а люди є, щоб мати радість”3.
Як це не парадоксально, але страждання й печаль готують нас, щоб ми відчули радість, якщо ми довірятимемо Господу та Його плану для нас. Ця істина чудово передана одним поетом, який жив у ХІІІ столітті: “Печаль готує нас до радості. Вона шалено вимітає все з вашого дому, щоб нова радість могла знайти місце, щоб увійти в нього. Вона струшує жовте листя з гілок вашого серця, аби на їхньому місці могли вирости свіжі зелені листочки. Вона витягає гнилі корені, аби нові корені, які під тими, могли мати місце, щоб розростатися. Що б не мучило ваше серце, замість цього до вас прийде щось набагато краще”4.
Президент Рассел М. Нельсон навчав: “Його радість є постійною, вона приносить нам запевнення, що наші “страждання будуть лише на короткий час” [Учення і Завіти 121:7] і що вони будуть освячені на нашу користь”5. Наше горе й наші страждання можуть дати місце більшій радості6.
Добра новина євангелії---це обіцяння не того життя, в якому немає печалі й горя, а того життя, яке сповнене мети і значення,---життя, в якому наші печалі і страждання може бути “поглинуто радістю через Христа”7. Господь проголосив: “Страждання зазнаєте в світі,---але будьте відважні: Я світ переміг!”8 Його євангелія---це послання надії. Печаль, що супроводжується надією на Ісуса Христа, містить обіцяння вічної радості.
Розповідь про подорож яредійців до обіцяної землі можна використати як метафору для нашої подорожі смертним життям. Господь пообіцяв брату Яреда та його народу, що Він “під[е] перед [ними] на землю, що є обраною над усі землі у світі”9. Він наказав їм побудувати барки, і вони слухняно взялися до роботи, будуючи їх за Господніми настановами. Однак в процесі роботи брата Яреда стало непокоїти те, що у Господній конструкції барок не все передбачено. Він заволав:
“О Господи, я виконав роботу, яку Ти наказав мені, і я спорудив барки, згідно з тим, як Ти настановив мене.
І ось, о Господи, в них немає світла”10.
“О Господи, чи допустиш Ти, щоб ми перетинали ці великі води в темряві?”11
Чи виливали ви коли-небудь свою душу Богу таким чином? Коли ви прагнете жити, як наказує Господь, а праведні сподівання не виправдовуються, то замислювалися ви коли-небудь, чи потрібно вам йти цим життям у темряві?12
Потім брат Яреда висловив навіть ще більше занепокоєння стосовно їхнього виживання в барках. Він заволав: “І ще, ми загинемо, бо зможемо в них дихати тільки тим повітрям, що в них є”13. Чи бувало у вас так, що життєві труднощі не давали вам дихати і змушували вас задуматися, як вам прожити цей день, не кажучи вже про те, щоб повернутися у ваш небесний дім?
Після того як Господь попрацював з братом Яреда над вирішенням кожної з цих проблем, Він потім пояснив: “Ви не зможете перетнути цю велику глибочінь, якщо Я не підготую [шлях вам] до хвиль моря, і вітрів, які віють, і потоків, які прийдуть”14.
Господь дав ясно зрозуміти, що, зрештою, без Нього яредійці не зможуть дістатися до обіцяної землі. Вони нічого не контролювали, єдине, що могло допомогти їм перетнути велику глибочінь,---це покластися на Нього. Цей досвід і навчання від Господа, здавалося, зміцнили віру брата Яреда і збільшили його довіру до Господа.
Зверніть увагу, як змінилися його молитви: від запитань і занепокоєння---до виявлення віри й довіри:
“Я знаю, о Господи, що Ти маєш усю силу і можеш робити все, що хочеш, на благо людині; …
Дивись, о Господи, Ти можеш зробити це. Ми знаємо, що Ти можеш показати велику силу, яка виглядає малою для розуміння людей”15.
Написано, що потім яредійці “сіли на свої … барки, і вирушили в море, вручивши себе Господові Богу своєму”16. Вручити означає довіритися або підкоритися. Яредійці сіли у свої барки не тому, що вони точно знали, що і як буде відбуватися в їхній подорожі. Вони сіли в них, бо навчилися довірятись Господній силі, доброті й милості, і були готові підкоритися Господу й завдяки Йому позбутися усіх своїх сумнів чи страхів, які, можливо у них були.
Недавно наш онук Ейб через страх не захотів кататися на каруселі верхи на одній з фігурок тварин, які то піднімаються, то спускаються. Він віддав би перевагу тій, яка б не рухалася. Нарешті його бабуся переконала його, що це буде безпечно, тож, повіривши їй, він погодився покататися на каруселі. Пізніше він, широко усміхаючись, сказав: “Я не відчуваю себе у безпеці, але я у безпеці”. Можливо, так себе відчували яредійці. Можливо, спочатку довіра до Бога не завжди дає відчуття безпеки, але потім приходить радість.
Подорож не була легкою для яредійців. “Їх багато разів було поховано в глибинах моря горами хвиль, які обрушувалися на них”17. Та все ж, як написано, “вітер ніколи не припиняв дути [для них] у напрямі обіцяної землі”18. Як це не важко усвідомити, особливо в ті часи нашого життя, коли дмуть сильні зустрічні вітри і море бурлить, ми можемо знайти втішення у знанні, що Бог у Своїй безмежній доброті завжди направляє нас у напрямку [небесного] дому.
Далі написано: “Їх було гнано вперед; і ніяка потвора з моря не могла зруйнувати їх, і також кит не міг зашкодити їм; і вони мали світло постійно, чи це було над водою, чи під водою”19. Ми живемо у світі, де величезні хвилі смерті, фізичних і психічних захворювань, різних випробувань і страждань обрушуються на нас. Та все ж, маючи віру в Ісуса Христа і вибираючи довіритися Йому, ми також можемо постійно мати світло чи то над водою, чи під водою. Ми можемо бути впевнені, що Бог ніколи не припиняє направляти нас у напрямку нашого небесного дому.
І хоч барки кидало в морі туди-сюди, яредійці “співали хвалу Господові; … і [вони] дякува[ли] і хвали[ли] Господа впродовж усього дня; і коли ніч наставала, вони не припиняли хвалити Господа”20. Вони відчували радість і вдячність навіть у розпал своїх випробувань. І ще не прибувши до обіцяної землі, вони вже раділи обіцяному благословенню, бо мали постійну і неодмінну довіру до Нього21.
Яредійців гнано було вперед по воді 344 дні22. Ви можете це уявити? Довіра до Господа---це й довіра до того, що у Нього усе відбувається в належний час, і необхідно мати терпіння й витривалість, щоб пережити життєві шторми23.
Нарешті яредійці “висадилися на берег обіцяної землі. І коли вони ступили на береги обіцяної землі, вони вклонилися аж до лиця землі, і упокорилися перед Господом, і проливали сльози радості перед Господом через безліч Його лагідних милостей до них”24.
Якщо ми віддано дотримуємося своїх завітів, то одного дня також безпечно прибудемо додому і схилимося перед Господом і проллємо сльози радості, дякуючи за безліч Його лагідних милостей в нашому житті, у т.ч. й за печалі, які звільняють місце для більшої радості25.
Я свідчу, що коли ми вибираємо постійно й неодмінно довіряти Ісусу Христу та Його божественним цілям у нашому житті, Він даватиме нам упевненість, промовлятиме мир нашій душі і зробить так, щоб ми “сподіва[л]ися на наше визволення в Ньому”26.
Я свідчу, що Ісус є Христос. Він є джерелом всієї радості27. Його благодаті достатньо, і Він могутній, щоб спасти28. Він є світлом, життям і надією світу29. Він не полишить нас загинути30. В ім’я Ісуса Христа, амінь.