Належність до завітів
Бути з Богом і йти одне з одним Його шляхом завіту означає бути благословенними належністю до завітів.
Дорогі брати і сестри, ось історія про те, як дитина з Початкового товариства вчиться молитися. “Дякую за літеру А, літеру Б, … літеру Е”. Дитина продовжує молитися: “Дякую за літери Ш, Ю, Я. Дорогий Небесний Батьку, дякую за цифру 1, цифру 2”. Учитель Початкового товариства хвилюється, але мудро чекає. Дитина каже: “Дякую за цифру 5, цифру 6---і дякую за мого вчителя Початкового товариства. Вона єдина, хто дозволив мені закінчити мою молитву”.
Небесний Батько дійсно чує кожну дитячу молитву. З нескінченною любов’ю Він заохочує нас прийти й повірити та укласти завіти.
Цей світ сповнений міражів, ілюзій і спритних трюків. Багато всього здається тимчасовим і поверхневим. Коли ми відкладаємо вбік маски, удавання, те, що подобається чи не подобається людям, то прагнемо чогось більшого за швидкоплинний блиск, недовговічні зв’язки або прагнення задовольнити свої мирські інтереси. На щастя, існує шлях завдяки відповідям на всі ці виклики.
Коли ми приходимо до пізнання Божих великих заповідей любити Його і наших ближніх через завіт, ми робимо це не як незнайомці чи гості, а як Його діти вдома1. Цей стародавній парадокс все ще є істинним. Втрачаючи своє мирське “я” через належність до завітів, ми знаходимо своє найкраще вічне “я”2 і стаємо вільними, живими, справжніми і визначаємо наші найважливіші стосунки. Належати до завітів означає давати Богу та одне одному урочисті обіцяння і дотримуватися їх через священні обряди, які запрошують силу божественності в наше життя3. Якщо ми вкладаємо усіх себе в завіт, то можемо стати кимось більшим. Належність до завітів дає нам певне місце, мету і здатність стати кимось. Це дає віру в життя і спасіння4.
Божественні завіти стають джерелом любові до Бога і від Нього, і, таким чином, між нами. Бог, наш Небесний Батько, любить нас більше і знає нас краще, ніж ми любимо чи знаємо себе. Віра в Ісуса Христа і особиста зміна (покаяння) приносять милість, благодать і прощення. Вони втішають тих, хто відчуває біль, самотність, несправедливість у смертному житті. Будучи Богом, наш Небесний Батько хоче, щоб ми отримали найвеличніший Божий дар---Його радість, Його вічне життя5.
Наш Бог є Богом завіту. За Своєю природою Він “дотримується завіту і являє милість”6. Його завіти триватимуть “доки час буде йти, або земля буде стояти, або залишиться хоч би одна людина на лиці її, яку треба буде спасти”7. Ми не повинні блукати в екзистенціальній непевності і сумніві; нам слід радіти і цінувати завітні стосунки, що є “сильніш[ими] за узи смерті”8.
Вимоги Божих обрядів і завітів однакові для всіх, але стосуються кожного особисто. Завдяки справедливості Бога кожна людина в будь-якому місці і будь-якого віку може отримати спасительні обряди. Але застосовується свобода волі---люди вибирають, чи приймати їм запропоновані обряди. Божі обряди є віхами на Його шляху завітів. Ми називаємо план Бога---привести Його дітей додому---планом викуплення, планом спасіння, планом щастя. Викуплення, спасіння, целестіальне щастя є можливими завдяки тому, що Ісус Христос “виконав цю досконалу спокуту”9.
Бути з Богом і йти одне з одним Його шляхом завіту означає бути благословенними належністю до завітів.
По-перше, належність до завітів зосереджується на Ісусі Христі як “Посередник[у] Нового Заповіту”10. Усе може спрацювати для нашого блага, коли ми “освячені в Христі … в завіті Батька”11. Кожне хороше і обіцяне благословення приходить до тих, хто залишаються вірними до кінця. “Щасливий стан тих, хто виконує заповіді Бога”---це бути “благословенн[им] в усьому, як у тлінному, так і в духовному” і “жити з Богом у … нескінченно[му] щаст[і]”12.
Коли ми шануємо наші завіти, то інколи зможемо відчути, що нас оточують ангели. Ми будемо разом з ними---тими, кого ми любимо і хто благословляє нас з цього боку завіси, і тими, хто любить і благословляє нас з іншого боку завіси.
Недавно ми з сестрою Гонг побачили найніжніший прояв належності до завітів в одній палаті у лікарні. Молодий батько відчайдушно потребував пересадки нирки. Його сім’я плакала, постилася і молилася, щоб він отримав нирку. Коли з’явилися новини, що стала доступна нирка, здатна врятувати життя, його дружина тихенько сказала: “Я сподіваюся, що з іншою сім’єю все гаразд”. Бути поєднаними за завітом, за словами апостола Павла,---це “потішитись разом між вами спільною вірою---і вашою, і моєю”13.
На шляху життя ми можемо втратити віру в Бога, але Він ніколи не втрачає віри в нас. Образно кажучи, світло на Його ґанку завжди увімкнене. Він запрошує нас прийти або повернутися до завітів, які позначають Його шлях. Він з готовністю чекає, щоб обійняти нас, навіть коли ми “далеко ще”14. Коли ми оком віри споглядаємо наш досвід і шукаємо закономірності, співвідношення або бачення картини в цілому, то можемо побачити Його лагідні милості і підтримку, особливо під час наших випробувань, суму і проблем, а також у моменти нашої радості. Незважаючи на те, як часто ми спотикаємося чи падаємо на шляху до Нього, Він допоможе нам крок за кроком.
По-друге, Книга Мормона---це доказ належності до завітів, який ми можемо тримати в своїх руках. Книга Мормона---це обіцяне знаряддя для збирання Божих дітей, пророковане як новий завіт15. Коли ми читаємо Книгу Мормона, самостійно чи разом з іншими, подумки чи вголос, то можемо запитати Бога “з щирим серцем, із справжнім наміром, маючи віру в Христа” і силою Святого Духа отримати підтвердження того, що Книга Мормона є істинною16. Це стосується й підтвердження того, що Ісус Христос є нашим Спасителем, Джозеф Сміт є пророком Відновлення, а Господня Церква названа Його іменем---Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів17.
Книга Мормона промовляє через стародавній і сучасний завіт до вас, дітей Легія, “діт[ей] пророків”18. Ваші прабатьки отримали завітне обіцяння, що ви, їхні нащадки, розпізнаєте голос ніби-то з праху в Книзі Мормона19. Той голос, який ви відчуваєте, коли читаєте, свідчить, що ви---“діти завіту”20, а Ісус---ваш Добрий Пастир.
Книга Мормона запрошує кожного з нас, як сказав Алма, увійти “в завіт з [Господом], що [м]и буде[мо] служити Йому і виконувати Його заповіді, щоб Він міг пролити Свій Дух більш рясно на [н]ас”21. Коли ми хочемо змінитися на краще, як сказала одна людина: “Перестати бути нещасними і бути щасливими, будучи щасливими”, ми можемо відкритися, щоб прийняти спрямування, допомогу і силу. Ми можемо через завіт об’єднатися з Богом і громадою відданих віруючих та отримати благословення, обіцяні у вченні Христа22---саме зараз.
Відновлене повноваження і сила священства благословляти усіх Його дітей є третім аспектом належності до завітів. У цьому розподілі Іван Христитель і апостоли Петро, Яків та Іван з’явилися як прославлені посланці від Бога, щоб відновити Його повноваження священства23. Боже священство і Його обряди роблять стосунки на землі більш цінними і можуть запечатати завітні стосунки на небесах24.
Священство може благословляти буквально від колиски до могили---від надання імені і благословення немовляти до освячення могили. Благословення священства зцілюють, втішають і радять. Батько гнівався на свого сина, поки не прийшла любов прощення, коли батько дав своєму сину ніжне благословення священства. Будучи єдиним членом Церкви в своїй сім’ї, ця чудова молода жінка не була впевнена у любові Бога до неї, поки не отримала натхненне благословення священства. По всьому світу благородні патріархи готуються духовно, щоб давати патріарші благословення. Коли патріарх кладе свої руки на вашу голову, то відчуває і висловлює Божу любов до вас. Він проголошує ваш родовід у домі Ізраїля. Він промовляє благословення від Господа. Одна уважна дружина патріарха розповіла мені, як вона зі своєю сім’єю запрошує Духа, особливо в ті дні, коли їхній тато дає патріарші благословення.
Зрештою, благословення належності до завітів приходять, коли ми йдемо за Господнім пророком і насолоджуємося життям за храмовими завітами, включаючи шлюб. Завітний шлюб стає святим і вічним, якщо ми щоденно ставимо на перше місце щастя нашого подружжя і сім’ї. Коли “я” стає “ми”, ми зростаємо разом. Ми старіємо разом; ми омолоджуємося разом. Коли ми благословляємо одне одного протягом самовідданого життя, то усвідомлюємо, що наші надії і радості освячуються на час і всю вічність.
Хоча всі ситуації різні, та коли ми якнайкраще робимо все можливе і щиро запитуємо та прагнемо отримати Його допомогу на шляху, Господь буде скеровувати нас у Свій час і у Свій спосіб через Святого Духа25. Шлюбні завіти є такими, що зв’язують спільний вибір тих, хто їх укладає,---це нагадування про Божу і нашу повагу до свободи волі і благословення Його допомоги, коли ми об’єднано цього прагнемо.
Плоди належності до завіту через усі покоління сім’ї відчуваються в наших домівках і серцях. Будь ласка, дозвольте мені проілюструвати це на особистих прикладах.
Коли ми з сестрою Гонг закохалися на шляху до шлюбу, я дізнався про свободу волі і рішення. Протягом певного часу ми були в університетах і навчалися в двох різних країнах на двох різних континентах. Ось чому я можу чесно сказати, що отримав докторську ступінь з міжнародних відносин.
Коли я запитав: “Небесний Батьку, чи треба мені одружитися із Сюзан?”--- Я відчув спокій. Але саме тоді, коли я навчався молитися із справжнім наміром: “Небесний Батьку, я люблю Сюзан і хочу на ній одружитися. Я обіцяю, що буду найкращим чоловіком і батьком, яким тільки можу бути”,---тобто коли я діяв і приймав свої найкращі рішення, саме тоді приходили найсильніші духовні підтвердження.
Тепер у наших сім’ях, Гонг і Ліндсей, сімейні дерева FamilySearch, історії та фотографії допомагають нам відкривати і поєднуватися через прожитий досвід належності до завітів протягом поколінь26. Для нас шанованими предками є:
Прабабуся Еліс Блауер Бангертер, якій зробили три шлюбні пропозиції в один день, пізніше попросила свого чоловіка приладнати педаль до її маслоробні, щоб вона могла одночасно збивати масло, в’язати і читати.
Прадідусь Лой Куей Чар ніс своїх дітей на своїй спині, а невеличкі статки своєї сім’ї на віслюкові, коли переходив поля з лави на Великому острові на Гаваях. Зобов’язання і жертва поколінь сімейства Чар благословляють нашу сім’ю сьогодні.
Бабуся Мері Еліс Пауелл Ліндсей залишилася з п’ятьма малими дітьми, коли її чоловік і найстарший син обидва раптово померли лише через кілька днів один після одного. Будучи вдовою впродовж 47 років, бабуся виховувала свою сім’ю завдяки підтримуючій любові місцевих провідників і членів Церкви. Протягом тих багатьох років бабуся пообіцяла Господу, що якщо Він їй допоможе, вона ніколи не буде скаржитися. Господь допоміг їй. Вона ніколи не скаржилася.
Дорогі брати і сестри, Святий Дух є свідком того, що все хороше і вічне зосереджене на живій реальності Бога, нашого Вічного Батька, і Його Сина, Ісуса Христа, і Його Спокути. Наш Господь, Ісус Христос, є Посередником нового завіту. Свідчення про Ісуса Христа є завітною метою Книги Мормона27. Призначення відновленої влади Божого священства---через клятву і завіт благословити всіх Божих дітей, зокрема через завітний шлюб, сім’ї упродовж поколінь, а також надати особисті благословення.
Наш Спаситель проголошує: “Я Є Альфа і Омега, Христос Господь; так, саме Я є Він, початок і кінець, Викупитель світу”28.
Він з нами від самого початку у всій нашій належності до завітів до самого кінця. Я свідчу про це у священне і святе ім’я Ісуса Христа, амінь.