Непохитна відданість Ісусу Христу
Бог закликає нас назавжди позбутися наших старих поглядів і почати нове життя у Христі.
У квітні цього року я мав привілей освячувати храм у Кіншасі, Демократична Республіка Конго1. Словами не передати ту радість, яку відчували віддані конголезці та я, спостерігаючи за освяченням храму в їхній країні.
Люди, які входять у храм в Кіншасі, бачать оригінал картини Водоспади Конго2. Вона унікальним чином нагадує відвідувачам храму про непохитну відданість, необхідну, щоб бути вірними Ісусу Христу і йти завітним шляхом плану нашого Небесного Батька. Водоспади, зображені на цій картині, нагадують про звичай, який був поширеним більш як століття тому серед перших навернених у християнство в Конго.
До свого навернення вони поклонялися неживим предметам, вірячи, що їм притаманні надприродні сили3. Після навернення багато з них здійснили паломництво до одного з численних водоспадів, розташованих вздовж ріки Конго, зокрема до водоспадів Нзонго4. Ці навернені викинули свої предмети, яким раніше поклонялися як ідолам, у водоспади, на знак Богові та іншим, що вони відріклися від своїх старих традицій і прийняли Ісуса Христа. Вони свідомо не кидали свої предмети у спокійні, неглибокі води; вони викинули їх у бурхливі води велетенського водоспаду, звідки дістати їх вже було неможливо. Ці дії свідчили про нову, але непохитну відданість Ісусу Христу.
Люди в інших місцевостях та в інші часи виявляли свою відданість Ісусу Христу подібним чином5. У Книзі Мормона народ, відомий як Анті-Нефій-Легії, “відклав зброю їхнього бунту”, закопавши її “глибоко в землю” як “свідчення перед Богом, … що вони ніколи не використають [свою] зброю знову”6. Роблячи це, вони обіцяли дотримуватися Божих вчень і ніколи не схибити у своїй відданості. Ця дія була початком, щоб стати “навернен[ими] до Господа” і ніколи не відпасти7.
Бути “наверненими до Господа” означає облишити один спосіб дій, обумовлений старою системою вірувань, і прийняти новий, оснований на вірі в план Небесного Батька та в Ісуса Христа і Його Спокуту. Така зміна---це більше, ніж сприйняття розумом вчень євангелії. Вона формує нашу особистість, трансформує наше розуміння сенсу життя і веде до незмінної вірності Богові. Особисті бажання, які йдуть врозріз з вірністю Спасителю і просуванням шляхом завітів, поступово зникають, і замість них приходить рішучість підкоритися волі Небесного Батька.
Навернення до Господа починається з непохитної відданості Богові, яка потім стає частиною нашого єства. Процес, у якому така відданість стає нашою сутністю, триває усе життя. Для цього потрібні терпіння та невпинне покаяння. Зрештою ця відданість стає частиною нашого єства, вкоріненою в нашому самоусвідомленні та постійно присутньою в нашому житті. Подібно до того, як ми ніколи не забуваємо своє ім’я, про що ще б ми не думали, ми ніколи не забуваємо відданості, яка закарбована у наших серцях8.
Бог закликає нас назавжди позбутися наших старих поглядів і почати нове життя у Христі. Це відбувається, коли ми розвиваємо віру в Спасителя, яка починається зі слухання свідчення тих, хто має віру9. Потім віра поглиблюється, коли ми робимо те, що збільшує нашу відданість Йому10.
Було б добре, якби зростаюча віра передавалась наче грип чи застуда. Тоді, завдяки простому “духовному чиху”, зміцнювалася би віра інших людей. Але так не буває. Віра зростає лише тоді, коли людина діє з вірою. На такі дії часто спонукають запрошення від інших людей, але ми не можемо “зростити” віру іншої людини або покладатися виключно на інших, щоб зміцнювати свою віру. Аби наша віра зростала, нашим вибором мають бути дії, які її зміцнюють, такі, як молитва, вивчення Писань, прийняття причастя, виконання заповідей і служіння іншим.
У міру зростання нашої віри в Ісуса Христа, Бог закликає нас давати Йому обіцяння. Ці завіти, так називаються такі обіцяння, є виявами нашого навернення. Завіти також стають надійною основою для духовного розвитку. Вирішивши охрититися, ми починаємо брати на себе ім’я Ісуса Христа11 і робимо вибір ототожнювати себе з Ним. Ми обіцяємо стати схожими на Нього і розвинути Його якості.
Завдяки завітам ми стаємо вірними Спасителю, і вони допомагають нам просуватися шляхом, що веде до нашого небесного дому. Сила завітів допомагає нам зберігати могутню зміну в серці, поглиблювати наше навернення до Господа і повніше отримати образ Христа у виразі нашого обличчя12. Але відданість нашим завітам, якщо вона не є цілковитою, не гарантуватиме нам нічого13. Нас можуть спокушати бути нещирими, викидати наші старі погляди у спокійні води або закопувати зброю нашого бунту так, щоб рукояті стирчали назовні. Але двоїста відданість нашим завітам не відкриє двері до освячуючої сили Небесного Батька та Ісуса Христа.
Наша відданість у дотриманні наших завітів не повинна залежати від якихось умов або змінюватися, коли змінюються обставини у нашому житті. Наша вірність Богові має бути такою ж незмінною, як ріка Конго, яка тече неподалік від храму в Кіншасі. Ця ріка, на відміну від більшості рік у світі, рівномірно тече впродовж усього року14 і впадає в Атлантичний океан, виливаючи туди щосекунди майже 41,5 мільйонів літрів води.
Спаситель закликав Своїх учнів теж бути надійними і непохитними. Він сказав, що вони мають бути рішучими у своїх серцях, аби мати здатність виконати те, чого Він навчить їх і що Він накаже їм15. Завдяки твердій рішучості дотримуватися наших завітів уможливлюється повне здійснення Божого обіцяння про радість назавжди16.
Багато відданих святих останніх днів продемонстрували, що вони рішучі у дотриманні своїх завітів з Богом і що назавжди змінилися. Дозвольте мені розповісти вам про трьох таких людей---брата Банза Муціоко, сестру Банза Регіне та брата Мбуї Нкітабунгі.
У 1977 році Банзи жили у Кіншасі в країні Заїр, яка зараз відома як Демократична Республіка Конго. Вони були дуже шанованими людьми у громаді їхньої протестантської церкви. Оскільки вони були талановиті, їхня церква організувала для їхньої молодої сім’ї можливість поїхати на навчання у Швейцарію і надала університетську стипендію.
У Женеві, їздячи на автобусі до університету, брат Банза часто бачив невеличкий дім зборів, на якому була назва “Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів”. Він замислився: “Невже у Ісуса Христа зараз, в останні дні, є святі?” Зрештою він вирішив піти і побачити.
Брата і сестру Банза тепло привітали у тій філії. Вони поставили кілька запитань, які не давали їм спокою, про природу Бога, зокрема: “Якщо Бог---це дух, наче вітер, то як ми могли бути створені за Його подобою? Як Він може сидіти на троні?” Вони ще ніколи не отримували задовольняючої їх відповіді, доки місіонери не пояснили відновлене вчення на короткому уроці. Коли місіонери пішли, Банзи подивилися одне на одного і сказали: “Хіба те, що ми почули, не є істиною?” Вони продовжували приходити до церкви і зустрічатися з місіонерами. Вони знали, що хрищення у відновленій Церкві Ісуса Христа призведе до певних наслідків. Вони залишаться без своїх стипендій, їхні візи скасують, і від них та їхніх двох дітей вимагатиметься покинути Швейцарію. Вони вирішили, що мають охриститися і бути конфірмованими у жовтні 1979 року.
Через два тижні після свого хрищення брат і сестра Банза повернулися до Кіншаси як перший і другий члени Церкви у їхній країні. Члени Церкви з Женевської філії продовжували спілкуватися з ними і допомогли їм зв’язатися з церковними провідниками. Банзам порекомендували віддано чекати обіцяного часу, коли Бог встановить Свою Церкву в Заїрі.
Тим часом інший студент за обміном із Заїру, брат Мбуї, навчався у Бельгії. Він охристився у 1980 році в Брюссельському приході. Невдовзі він відслужив місію повного дня в Англії. І Бог творив Свої чудеса. Брат Мбуї повернувся до Заїру як третій член Церкви у своїй країні. З дозволу батьків у домі його сім’ї проводилися церковні збори. У лютому 1986 року було подане прохання про офіційне визнання Церкви урядом країни. Вимагалося, щоб на ньому стояли підписи трьох громадян Заїру. Трьома людьми, які з радістю підписали це прохання, були брат Банза, сестра Банза і брат Мбуї.
Ці віддані члени Церкви пізнали істину, коли почули її; під час хрищення вони уклали завіт, завдяки якому стали вірними Спасителю. Вони, метафорично кажучи, викинули свої старі погляди у бурхливий водоспад без жодного наміру повертатися до них. Шлях завітів ніколи не був легким. Політична нестабільність, нечасті контакти з церковними провідниками і виклики, без яких не буває розбудови громади святих, могли б відлякнути менш відданих людей. Але брат і сестра Банза та брат Мбуї залишилися відданими своїй вірі. Вони були присутні на освяченні храму в Кіншасі через 33 роки після того, як підписали прохання, завдяки якому відбулося офіційне визнання Церкви в Заїрі.
Сьогодні Банзи знаходяться тут, у Конференц-центрі. Їх супроводжують їхні два сини, Джуніор та Філ, і невістки, Енні та Юю. У 1986 році Джуніор та Філ були першими двома людьми, які охристилися в Заїрі і стали членами Церкви. Брат Мбуї дивиться ці збори у Кіншасі зі своєю дружиною Мегай та їхніми п’ятьма синами.
Ці піонери розуміли значення і наслідки завітів, завдяки яким вони були приведені “до пізнання Господа Бога їхнього і до радості в Ісусі Христі, їхньому Викупителеві”17.
Як нам бути вірними Спасителю і залишатися відданими, подібно до цих і багатьох десятків тисяч інших конголезьких святих, які наслідували їхній приклад, та мільйонів інших святих по всьому світу? Спаситель навчив нас, як це робити. Щотижня ми причащаємося і укладаємо завіт з нашим Небесним Батьком. Ми обіцяємо, що будемо ототожнювати себе зі Спасителем, заявляючи про готовність взяти на себе Його ім’я, щоб завжди пам’ятати Його і дотримуватися Його заповідей18. Сумлінна підготовка до укладення цих завітів та гідне укладення їх щотижня збільшують нашу вірність Спасителю, допомагають нам зробити нашу відданість частиною нашого єства19 і сильно спонукають нас просуватися шляхом завітів.
Я закликаю вас серйозно поставитися до процесу учнівства, що триває все життя. Укладайте завіти і дотримуйтеся їх. Викиньте ваші старі погляди у глибокі, бурхливі водоспади. Повністю закопайте зброю ваших бунтів, щоб не стирчало жодної рукояті. Завдяки Спокуті Ісуса Христа, укладення завітів зі справжнім наміром постійно шанувати їх навіки благословить ваше життя. Ви станете більш схожими на Спасителя, якщо завжди будете пам’ятати Його, наслідувати Його і любити Його. Я свідчу, що Він є надійною основою. На Нього можна покластися, і Його обіцяння---певні. В ім’я Ісуса Христа, амінь.