Святість і план щастя
Більше щастя приходить завдяки більшій особистій святості.
Мої дорогі брати і сестри, я молився про силу допомогти вам у вашому особистому пошуку щастя. Дехто, можливо, вже достатньо щасливий, однак, напевно, ніхто не відмовився б, якби йому запропонували більше щастя. Кожен би з готовністю прийняв гарантовану пропозицію тривалого щастя.
Саме це запропонували Небесний Батько, Його Улюблений Син, Ісус Христос, і Святий Дух кожній духовній дитині Небесного Батька, яка живе зараз, житиме, або будь-коли жила у цьому світі. Цю пропозицію іноді називають планом щастя. Так її назвав пророк Алма, коли навчав свого сина, який потрапив у болісну пастку гріха. Алма знав, що злочестивість ніколи не могла бути щастям для його сина—чи для будь-якої дитини Небесного Батька1.
Він навчав свого сина про те, що єдиний шлях до щастя—це зростання у святості. Він чітко пояснив, що більшої святості можна набути завдяки Спокуті Ісуса Христа, яка очищає й удосконалює нас2. Лише через віру в Ісуса Христа, постійне покаяння і дотримання завітів ми можемо претендувати на тривале щастя, яке всі ми прагнемо мати і зберегти.
Сьогодні я молюсь про те, щоб я міг допомогти вам зрозуміти, що більше щастя приходить завдяки більшій особистій святості, аби ви могли діяти згідно з цим знанням. Після цього я поділюсь своїм знанням про те, що ми можемо робити для отримання права на цей дар набуття все більшої святості.
Писання навчають нас, що серед іншого, ми можемо освятитися або стати більш святими, коли застосовуємо віру в Христа3, виявляємо послух4, каємося5, жертвуємо заради Нього6, отримуємо священні обряди і дотримуємося наших завітів з Ним7. Право на дар святості вимагає покірливості8, лагідності9 і терпіння10.
У Солт-Лейкському храмі зі мною стався один випадок, пов’язаний з моїм бажанням мати більше святості. Тоді я вперше увійшов до храму, і мені небагато розповідали про те, чого очікувати. На будівлі я побачив слова: “Святиня для Господа” та “Дім Господа”. Я дуже чекав на цю подію. Але я запитував себе, чи був я готовий увійти до храму.
Коли ми входили до храму, мої мама й тато зайшли першими. Нас попросили показати наші рекомендації, щоб засвідчити нашу гідність.
Мої батьки знали чоловіка за столом перевірки рекомендацій. Тож вони затрималися на мить, щоб поговорити з ним. Я пройшов уперед у простору кімнату, де все сяяло білизною. Я поглянув на стелю, яка була настільки високо наді мною, що здавалася небом. У той момент я ясно відчув, що вже був там раніше.
Але тоді я почув дуже ніжний голос—не свій власний. Ці ніжні слова були такими: “Ти ніколи не був тут раніше. Ти згадуєш момент, який стався до твого народження. Ти був у священному місці, подібному до цього. Ти відчував, що от-от прийде Спаситель у те місце, де ти стояв. І ти був щасливий, оскільки ти хотів побачити Його”.
Ця подія у Солт-Лейкському храмі тривала лише мить. Але згадка про неї все ще приносить мені спокій, радість і приємне відчуття щастя.
Того дня я засвоїв багато уроків. Одним з них був такий: Святий Дух говорить тихим, лагідним голосом. Я можу чути Його, коли в моєму серці панує духовний спокій. Він несе відчуття щастя і запевнення в тому, що я стаю святішим. І це завжди несе щастя, яке я відчував у ті перші моменти в храмі Бога.
У своєму житті та в житті інших людей ви спостерігали те диво, коли зростання у святості і більше уподібнення до Спасителя приводили до щастя. Протягом останніх тижнів я відвідував хворих, здатних зустріти смерть з повною вірою у Спасителя і зі щасливим обличчям.
Одним з них був чоловік, оточений членами своєї сім’ї. Він і його дружина тихенько розмовляли, коли ми з сином увійшли. Я знав їх протягом багатьох років. Я бачив, як Спокута Ісуса Христа працювала в їхньому житті і в житті членів їхньої сім’ї.
Вони разом вирішили припинити лікування, спрямоване на подовження його життя. Коли він говорив з нами, відчувався спокій. Він усміхався, висловлюючи вдячність за євангелію та її силу очищення для нього і сім’ї, яку він любив. Він говорив про свої щасливі роки служіння у храмі. На прохання цього чоловіка, мій син помазав його голову освяченою олією. Я запечатав це помазання. Коли я робив це, то чітко відчув, що маю сказати йому, що невдовзі він побачить свого Спасителя, лицем до лиця.
Я пообіцяв йому, що він відчуватиме щастя, любов і схвалення Спасителя. Коли ми виходили, він тепло усміхався. Його останні слова, звернені до мене, були такими: “Передай Кеті, що я люблю її”. Моя дружина, Кетлін, протягом багатьох років заохочувала кілька поколінь його сім’ї прийняти запрошення Спасителя прийти до Нього, укласти священні завіти та дотримуватися їх і у такий спосіб бути гідними щастя, яке прийде в результаті набуття більшої святості.
Він помер за кілька годин потому. За кілька тижнів після його смерті, його вдова принесла дарунок моїй дружині й мені. Під час розмови вона усміхалася. Вона щиро сказала: “Я думала, що мені буде сумно й самотньо. Але я почуваюся такою щасливою. Ви гадаєте, це нормально?”
Знаючи про те, наскільки сильно вона любила свого чоловіка і як вони обоє пізнали Господа, полюбили Його і служили Йому, я сказав їй, що її відчуття щастя були обіцяним даром, оскільки вона, завдяки своєму відданому служінню, стала більш освяченою. Її святість зробила її гідною відчувати те щастя.
У когось, хто слухає мене сьогодні, може виникнути запитання: “Чому я не відчуваю спокій і щастя, обіцяні вірним? Я залишався вірним у жахливій знегоді, але не відчуваю себе щасливим чи щасливою”.
Навіть пророк Джозеф Сміт стикався з цим випробуванням. Він молився про полегшення, коли його було ув’язнено в тюрмі в Ліберті, штат Міссурі. Він був вірний Господу. Він зріс у святості. Однак він відчував, що не мав щастя.
Господь виклав йому урок терпіння, який усім нам буде потрібен колись, і, можливо, він триватиме довгі періоди часу у нашому земному випробуванні. Ось, що сказав Господь Своєму вірному пророку, який страждав:
“І якщо тебе буде кинуто в яму чи в руки вбивць, і вирок смерті буде винесено тобі; якщо тебе буде скинуто в глибину; і якщо великі хвилі, що здіймаються, вчинятимуть змову проти тебе; якщо шалені вітри стануть твоїми ворогами; якщо небеса збиратимуть чорноту, і всі елементи з’єднаються, аби заступити шлях; і над усе, якщо самі щелепи пекла широко розкриють свою пащу на тебе, знай, сину Мій, що все це додасть тобі досвіду і буде тобі на благо.
Син Людини спустився нижче всього цього. Хіба ти вищий за Нього?
Отже, тримайся свого шляху, і священство залишиться з тобою, бо межі їм установлено, вони перетнути не можуть. Твої дні відомі, і твої літа не буде скорочено; отже, не бійся того, що може зробити людина, бо Бог буде з тобою на віки вічні”11.
Це був той самий повчальний урок, який Господь виклав і Йову, який заплатив високу ціну, аби дозволити Спокуті зробити його більш святим. З того, що нам сказано про Йова, ми знаємо, що він був святий: “Був чоловік у країні Уц, на ім’я йому Йов. І був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав”12.
Після цього Йов втратив свої багатства, свою сім’ю і навіть своє здоров’я. Можливо, ви пам’ятаєте, що Йов сумнівався у тому, що його більша святість, здобута під час більшого лиха, давала йому право на здобуття більшого щастя. Йову здавалося, що святість принесла нещастя.
Втім, Господь виклав Йову той самий коригуючий урок, який він виклав Джозефу Сміту. Він дозволив Йову побачити його жахливу ситуацію духовними очима. Він сказав:
“Підпережи-но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе,—ти ж Мені поясни!
Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання!
Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура?
У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її,
коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?”13
Тоді, коли Йов покаявся у тому, що назвав Бога несправедливим, йому було дозволено побачити свої випробування з вищого і святішого ракурсу. Він покаявся.
“А Йов відповів Господеві й сказав:
“Я знаю, що можеш Ти все, і не спиняється задум у Тебе!
Хто ж то такий, що ховає пораду немудру? Тому я говорив, але не розумів ... Це чудніше від мене, й не знаю його:
Слухай же ти, а Я буду казати, запитаю тебе,—ти ж Мені поясни ...
Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе ...
Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!”14
Коли Йов покаявся, і таким чином став святішим, Господь благословив його понад усе, що він втратив. Але, мабуть, найвеличнішим благословенням Йова була святість, яка зросла завдяки нещастю і покаянню. Він отримав право на більше щастя в ті дні, які він ще мав прожити.
Більша святість не прийде лише тому, що про неї просто попросили. Вона прийде тоді, коли ми робимо те, що потрібно, аби Бог змінив нас.
Президент Рассел М. Нельсон дав, на мою думку, найкращу пораду стосовно того, як просуватися шляхом завітів до більшої святості. Він вказав шлях, запрошуючи:
“Відчуйте зміцнюючу силу щоденного покаяння, яке полягає в тому, що ви потроху щодня чините краще і стаєте кращими.
Коли ми вирішуємо покаятися, ми вирішуємо змінитися! Ми дозволяємо Спасителю перетворити нас на кращу версію самих себе. Ми вибираємо духовно зростати і мати радість—радість викуплення у Ньому. Коли ми вибираємо покаятися, ми вибираємо стати більше схожими на Ісуса Христа!”
Президент Нельсон далі дав нам таке заохочення у наших зусиллях стати святішими: “Господь не очікує від нас досконалості на цьому етапі нашого вічного розвитку. … Але Він таки очікує, що ми будемо постійно ставати чистішими. Щоденне покаяння—це шлях до чистоти”15.
Президент Даллін Х. Оукс, під час виступу на одній з попередніх конференцій також допоміг мені більш ясно побачити, як ми зростаємо у святості, і як нам дізнатися, що ми рухаємося в напрямку її отримання. Він сказав: “Як ми досягаємо духовності? Як ми здобуваємо того рівня святості, коли Святий Дух постійно може перебувати з нами? Як нам почати бачити і цінувати речі цього світу з огляду на вічну перспективу?”16
Відповідь президента Оукса починається з сильнішої віри в Ісуса Христа, як нашого люблячого Спасителя. Це допомагає нам щодня прагнути прощення і пам’ятати Його кожного дня, виконуючи Його заповіді. Ця сильніша віра в Ісуса Христа з’являється, коли ми щодня бенкетуємо Його словом.
Гімн “Дай святості більше” показує спосіб молитися про допомогу, щоб стати більш святими. Автор мудро пояснює, що святість, якої ми прагнемо, є даром люблячого Бога, що дарується з часом після всього, що ми можемо зробити. Ви пам’ятаєте останній вірш:
Наш Пастирю любий,
Ми просимо всі:
Вчи і наставляй нас,
І Духа пошли;
Дай нам милосердя,
Дай більш доброти,
Щоб більше на Тебе
Ми схожі були17.
Якими б не були наші особисті обставини, де б ми не знаходилися на шляху завітів, який веде нас додому, нехай на наші молитви про отримання більшої святості прийде відповідь. Я знаю, що коли ми отримаємо те, про що просимо, наше щастя зросте. Це може відбуватися повільно, але це станеться. Я маю це запевнення від люблячого Небесного Батька і Його Улюбленого Сина, Ісуса Христа.
Я свідчу, що Джозеф Сміт був пророком Бога, що Президент Рассел М. Нельсон є нашим живим пророком сьогодні. Бог Батько живе і любить нас. Він хоче, щоб ми повернулися додому до Нього сім’ями. Наш люблячий Спаситель запрошує нас наслідувати Його під час нашої подорожі туди. Вони підготували шлях. У святе ім’я Ісуса Христа, амінь.