Ясніше бачити присутність Ісуса Христа у нашому житті
Спаситель запрошує нас дивитися на наше життя через Нього, аби бачити більше Його присутності в нашому житті.
Брати і сестри, я з великим смиренням стою перед вами цього ранку. Моє серце єднається з вашими серцями у вдячності за можливість зібратися разом, де б ви не були у світі, щоб почути послання пророків, апостолів, провидців, одкровителів та провідників у Божому царстві. Ми стаємо подібними до людей у часи царя Веніямина, коли, образно кажучи, ставимо наші намети і тримаємо їхні двері відкритими в той бік, де знаходиться Божий пророк на землі1, Президент Рассел М. Нельсон.
Скільки я себе пам’ятаю, у мене поганий зір, і мені завжди потрібні були окуляри, щоб бачити чітко. Коли щоранку я розплющую очі, то почуваюся дуже дезорієнтованою у цьому світі. Усе навколо нечітке, зернисте і викривлене. Навіть мій любий чоловік більше нагадує мені абстрактний портрет, а не ту людину, яку я дуже люблю і яка мене втішає, і якою він насправді є! Перш ніж я почну щось робити на самому початку дня, я маю рефлекторну потребу дотягнутися до окулярів, щоб з їхньою допомогою побачити все навколо і жити більш повноцінно, оскільки вони допомагають мені орієнтуватися упродовж дня.
З роками я усвідомила, що така поведінка ілюструє мою щоденну залежність від двох речей: першої—засобу, який допомагає мені ясніше, чіткіше і реальніше бачити навколишній світ, і другої—потреби у відчутному скеруванні, щоб постійно вести мене у вірному напрямку. Ця проста, повсякденна справа нагадує мені про важливе спостереження, яке має відношення до наших стосунків з нашим Спасителем, Ісусом Христом.
У нашому житті, часто сповненому запитаннями, хвилюваннями, стресом і нагодами, любов нашого Спасителя до нас, як індивідуально, так і як до Своїх завітних дітей, а також Його вчення і закони,—це те, що доступно для нас кожного дня, на що ми можемо покладатися, аби бути “світло[м], яке сяє, … просвічу[ючи наші] очі … [і] оживлю[ючи наше] розуміння”2 . Якщо ми шукаємо благословень Духа у нашому житті, то зможемо, як навчав Яків, бачити “речі, як вони дійсно є, і … як вони дійсно будуть”3.
Ми, завітні діти Бога, особливо благословенні широким спектром засобів, призначених Богом, щоб покращувати наше духовне бачення. Слова і вчення Ісуса Христа, записані в Писаннях і посланнях від Його вибраних пророків, і Його Дух, Який перебуває з нами завдяки щоденним молитвам, регулярному відвідуванню храму і щотижневій участі в обряді причастя, можуть допомогти відновити мир і дати необхідний дар проникливості, що приносить світло Христове і Його розуміння у ті сфери нашого життя і у світ, де може бути неясність. Спаситель також може бути нашим дороговказом і нашим штурманом, коли ми торуємо шлях як спокійними, так і бурхливими водами життя. Він може зробити ясною ту вірну путь, що веде нас до нашої вічної мети. Тож, що Він хотів би, щоби ми бачили, і куди Він хотів би, щоби ми йшли?
Наш любий пророк навчав, що “наша увага повинна бути прикута до Спасителя і Його євангелії” і що ми повинні “намагатися дивитися на Нього в кожній думці”4 . Президент Нельсон також пообіцяв, що “ніщо так не запрошує Дух, як наше зосередження на Ісусі Христі. … Він буде вести і скеровувати вас у вашому особистому житті, якщо ви будете знаходити час для Нього—день у день, кожного дня”5 . Друзі, ми маємо водночас зосереджуватися на Ісусі Христі й, роблячи це, просуватися Його шляхом до нашої мети. Щоб допомогти нам залишатися зосередженими і просуватися у вірному напрямку, Спаситель запрошує нас дивитися на наше життя через Нього, аби бачити більше Його присутності в нашому житті. Я дізналася більше про це особливе запрошення, вивчаючи Старий Завіт.
Закон Мойсея був даний ізраїльтянам у давнину в якості підготовчої євангелії, призначення якої—підготувати народ до вищих завітних стосунків з Богом через Ісуса Христа6. Цей закон, сповнений символізму, спонукаючого віруючих “чека[т]и на пришестя” і Спокуту Ісуса Христа7, мав допомогти народу Ізраїля зосередитися на Спасителі через виявлення віри в Нього, Його жертву і Його закони та заповіді у своєму житті8. Мета цього закону—привести ізраїльтян до глибшого розуміння їхнього Викупителя.
Подібно до нас сьогодні, давній народ Божий було запрошено дивитися на своє життя через Нього, аби бачити більше Його присутності в своєму житті. На той час, коли відбувалося священнослужіння Спасителя, ізраїльтяни вже втратили бачення Христа у своєму поклонінні, залишили Його осторонь і додали до закону несхвалені практики, які не мали навчального символізму, що спрямовував до істинного і єдиного джерела їхнього спасіння і викуплення—Ісуса Христа9.
Повсякденне життя ізраїльтян стало дезорієнтованим і неясним. Перебуваючи у такому стані, діти Ізраїля вірили, що норми і ритуали закону були шляхом до особистого спасіння, і в деякій мірі скоротили закон Мойсея, перетворивши його на низку правил, що застосовувалися для управління громадським життям10. Було необхідно, щоб Спаситель відновив зосередженість на Його євангелії і її ясність.
Зрештою багато ізраїльтян не сприйняли Його послання і навіть дійшло до того, що вони звинуватили Спасителя, Який дав закон і проголосив, що Він є “закон і світло”11, у його порушенні. Втім Ісус, у Своїй Проповіді на горі, говорячи про закон Мойсея, проголосив: “Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати”12. Потім Спаситель Своєю вічною Спокутою поклав кінець законам, положенням і церемоніям, яких у той час дотримувався народ Ізраїля. Його остання жертва привела до зміни: від жертовних цілопалень до принесення в жертву “скрушен[ого] серц[я] і упокорен[ого] дух[а]”13, від обряду жертвоприношення до обряду причастя.
Президент Рассел М. Баллард, навчаючи на цю тему, сказав: “У певному сенсі жертвування змінилось: було—те, що віддавалося в жертву, стало—Той, Хто віддав Себе в жертву”14. Коли ми жертвуємо чимось заради Спасителя, нас запрошують бачити більше присутності Ісуса Христа у нашому житті, якщо ми смиренно підкорюємо свою волю Йому, визнаючи і розуміючи, що Він досконало підкорився волі Батька. Коли ми зосереджуємо наше бачення на Ісусі Христі, то усвідомлюємо і розуміємо, що Він є єдиним джерелом і дорогою, щоб отримати прощення і викуплення, навіть вічне життя і піднесення.
Оскільки я старалася жити за євангелією ще до того, як приєдналася до Церкви, багато людей помітили і відчули зміни у моїй поведінці, діях і виборі після того, як я приєдналася до неї. Їх цікавило, “чому” відбувалося те, що вони бачили,—чому я вирішила охриститися і приєднатися до цієї спільноти віруючих, а саме, до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, чому чогось не роблю в Суботній день, чому я віддано дотримуюся Слова мудрості, чому я читаю Книгу Мормона, чому я вірю в учення сучасних пророків і апостолів та застосовую їх у своєму житті, чому я щотижня відвідую церковні збори, чому я запрошую інших “прийти і побачити, прийти і допомогти, … прийти і залишитися”15 та “прий[ти] і відчу[ти] свою належність”16.
Тоді такі запитання викликали збентеження, а іноді явно ставилися, щоб мене звинуватити. Але, стикнувшись з тим, що люди ставили під сумнів мої рішення, я усвідомила, що їхня спроба випробувати мене була, в дійсності, першим запрошенням для мене взяти і одягнути духовні окуляри, щоб отримати ясне, зосереджене і стабільне бачення того, що спонукало мене жити за євангелією і дотримуватися її норм. Що було джерелом мого свідчення? Чи я лише додержувалася “зовнішніх відправ”, не дозволяючи, щоб ці дії, пов’язані з Божими законами, “підсилювали [мою] віру в Христа”17, або ж я додержувалася їх, щоб продемонструвати розуміння того, що Ісус Христос є єдиним джерелом сили?
Я доклала старанних зусиль, щоб дивитися на Ісуса Христа і шукати Його у кожній своїй думці та кожному вчинку і, завдяки цьому, мої очі було просвічено і моє розуміння оживлено, щоб я побачила і визнала, що Ісус Христос закликав мене “прий[ти] до” Нього18. Я пригадую, як у ті юні роки, коли моє учнівство тільки починалося, місіонерки запросили мене приєднатися до них, коли вони навчатимуть євангелії групу дівчат приблизно мого віку. Одного вечора, коли ми сиділи вдома у однієї з цих молодих жінок, їхнє лагідне запитання про те, чому я вірю, зворушило моє серце, і я, маючи глибше розуміння того, як все бачить Господь, отримала нагоду свідчити їм про те, що духовно спонукає мене бути Його ученицею, і це додало ще більшої ясноти моєму свідченню.
Я пізнала тоді, і знаю нині, що наш Спаситель, Ісус Христос, направляє ноги наші до домів зборів щотижня, щоб ми приймали Його причастя, до дому Господнього, щоб ми укладали з Ним завіти, спрямовує нас до Писань і вчень пророків, щоб ми вивчали Його слова. Він направляє наші уста, щоб ми свідчили про Нього, наші руки, щоб ми допомагали і служили так, як би Він допомагав і служив, наші очі, щоб ми бачили світ і одне одного так, як бачить Він—“як вони дійсно є, і … як вони дійсно будуть”19. І якщо ми дозволимо Йому направляти нас в усьому, то отримаємо свідчення, що “все вказує на те, що Бог є”20, бо куди б ми не спрямували свій погляд, шукаючи Його, ми знаходитимемо Його21—день у день. Про це я свідчу в священне ім’я Ісуса Христа, амінь.