Наше земне управительство
Великі духовні благословення обіцяні тим, хто любить Землю і піклується про неї, а також про своїх ближніх чоловіків і жінок.
Під час недавнього відвідування нашої рідної Франції, ми з дружиною мали задоволення взяти кількох наших онуків, щоб погуляти у чудовому саду, розташованому в містечку під назвою Живерні. Ми з задоволенням бродили його стежками, милувалися гарними клумбами, витонченими водяними ліліями і грою світла на поверхні ставків.
Це дивовижне місце—результат творчої пристрасті однієї людини: великого художника Клода Моне, який протягом 40 років дбайливо насаджував та обробляв сад, щоб зробити його своїм робочим місцем художника. Моне поринав у пишність природи, а потім за допомогою пензля передавав свої враження, майстерно поєднуючи колір і світло. За багато років він створив надзвичайну колекцію із сотень картин, на які надихнув його цей сад.
Водяні лілії і японський міст, 1899 р., художник Клод Моне
Брати і сестри, наша взаємодія з красою навколишньої природи може давати нам найприємніші та найбільш надихаючі враження у житті. Емоції, які ми відчуваємо, збуджують у нас глибоке почуття вдячності до нашого Небесного Батька і Його Сина, Ісуса Христа, Які створили цю чудову Землю з її горами та річками, рослинами та тваринами, а також нашими прабатьками, Адамом і Євою1.
Робота сотворіння не є кінцевою метою. Вона є невід’ємною частиною Божого плану для Його дітей. Його мета—створити умови, в яких чоловіки та жінки можуть проходити випробування, виявляти свою свободу волі, знаходити радість, вчитися та розвиватися, щоб колись повернутися у присутність свого Творця та успадкувати вічне життя.
Ці чудові творіння були підготовані винятково для нашого блага і є живим доказом любові Творця до Своїх дітей. Господь проголосив: “Усе, що виходить із землі … зроблено для блага і на користь людини, щоб тішити око і радувати серце”2.
Однак Божественний дар сотворіння покладає на нас також обов’язки та відповідальність. Ці обов’язки найкраще описуються поняттям управительства. У євангельських термінах слово управительство означає священний духовний або мирський обов’язок піклуватися про щось, що належить Богу, за що ми несемо відповідальність3.
Як навчають Священні Писання, наше земне управительство базується на таких принципах:
Перший принцип: уся Земля, зокрема все живе на ній, належить Богу.
Творець дає нам під опіку земні ресурси та всі форми життя, але зберігає за Собою повне право власності. Він сказав: “Я, Господь, простяг небеса і заснував землю, творіння саме Моїх рук; і все, що на них, є Моїм”4 . Все, що є на Землі, належить Богові, включно з нашими сім’ями, нашими фізичними тілами і навіть нашим життям5.
Другий принцип: як управителі Божих творінь ми зобов’язані шанувати їх і піклуватися про них.
Як діти Божі, ми отримали завдання бути управителями, опікунами й охоронцями Його Божественних творінь. Господь сказав, що Він зробив “кожну людину підзвітною як управителя над земними благословеннями, які Я маю і підготував для Моїх створінь”6.
Наш Небесний Батько дозволяє нам використовувати земні ресурси за нашою власною волею. Утім нашу свободу волі не слід тлумачити як ліцензію на використання чи споживання багатств цього світу без мудрості чи обмежень. Господь дав таку настанову: “І Богу приємно, що Він дав усе це людині; бо для цієї мети було їх зроблено, щоб використовувати з розсудом, не надмірно і без здирництва”7.
Президент Рассел М. Нельсон якось зазначив: “Отримуючи користь від божественного сотворіння, що ми маємо робити зі свого боку? Ми повинні піклуватися про Землю, бути мудрими управителями над нею і зберігати її для майбутніх поколінь”8.
Турбота про Землю та довкілля—це не лише наукова чи політична потреба, а й священне зобов’язання, покладене на нас Богом, яке має наповнювати нас глибоким почуттям обов’язку та смирення. Вона також є невід’ємною складовою нашого учнівства. Як ми можемо шанувати і любити Небесного Батька та Ісуса Христа, не шануючи і не люблячи Їхні творіння?
Є багато чого, що ми можемо робити разом і окремо, щоб бути хорошими управителями. Враховуючи наші індивідуальні обставини, кожен з нас може більш благоговійно та розсудливо користуватися багатими ресурсами Землі. Ми можемо підтримувати зусилля суспільства щодо піклування про Землю. Ми можемо так жити і так поводитися, щоб поважати Божі творіння і робити наш власний життєвий простір більш охайним, красивим і надихаючим9.
У наше управительство Божими творіннями також входить священний обов’язок любити, поважати всіх людей, які живуть із нами на Землі, та піклуватися про них. Вони є синами і дочками Бога, нашими сестрами та братами, і їхнє вічне щастя якраз і є метою роботи сотворіння.
Письменник Антуан де Сент-Екзюпері розповідав, що одного разу, мандруючи потягом, він сидів серед групи біженців. Безнадійність, яку він побачив на обличчі маленької дитини, вразила його до глибини душі, і він вигукнув: “Коли за допомогою селекції в саду народжується нова троянда, всі садівники радіють. Вони відокремлюють троянду, доглядають за нею, плекають її. Але для людей немає садівників”10.
Мої брати та сестри, чи не повинні ми бути садівниками для наших ближніх чоловіків та жінок? Чи не є ми сторожами братів наших? Ісус заповідав нам любити наших ближніх як самих себе11. У Його устах слово ближній не означає близькість у просторі; воно передбачає близькість серця. Воно охоплює всіх жителів цієї планети—чи живуть вони поряд з нами, чи в далекій країні, незалежно від їхнього походження, життєвого шляху чи обставин.
Як учні Христа ми маємо урочистий обов’язок невпинно працювати заради миру та злагоди між усіма народами Землі. Ми повинні робити все можливе, щоб захищати і приносити втіху і полегшення слабким, нужденним і всім стражденним і гнобленим. А понад усе, найбільший дар любові, який ми можемо запропонувати нашим ближнім, полягає в тому, щоб поділитися з ними радістю євангелії і запросити їх прийти до свого Спасителя через священні завіти й обряди.
Третій принцип: нас запрошено до участі у роботі сотворіння.
Божественний процес сотворіння ще не завершено. Щодня Божі творіння продовжують зростати, поширюватись і множитися. Найдивовижніше, що наш Небесний Батько запрошує нас брати участь у Його роботі сотворіння.
Ми беремо участь у роботі сотворіння щоразу, коли обробляємо землю або приносимо в цей світ плоди власної творчості—коли виявляємо повагу до Божих творінь. Наш внесок може виявлятися у створенні творів мистецтва, архітектури, музики, літератури та культури, які прикрашають нашу планету, наповнюють нас почуттями та роблять наше життя яскравішим. Ми також робимо свій внесок за допомогою наукових та медичних відкриттів, які зберігають Землю та життя на ній. Президент Томас С. Монсон підсумував цю концепцію такими прекрасними словами: “Бог залишив світ незавершеним, щоб людина могла застосувати свої навички … щоб людина могла пізнати радість і славу сотворіння”12.
У притчі Ісуса про таланти господар, що повернувся з подорожі, похвалив і винагородив двох слуг, які розвинули і примножили свої таланти. Однак слугу, який приховав свій унікальний талант у землі, він назвав “негідним” і забрав у нього навіть те, що той отримав13.
Так само і наша роль управителів земними творіннями полягає не тільки в їх збереженні чи захисті. Господь очікує, що ми старанно працюватимемо за скеруваннями Його Святого Духа, щоб множити, зміцнювати і покращувати ресурси, які Він нам довірив,—не тільки для нашого блага, але й для благословення інших.
Серед усіх людських досягнень ніщо не може зрівнятися з тим, коли ми, стаючи співтворцями з Богом у ролі батьків, учителів, провідників або в будь-якій іншій ролі, даруємо життя або допомагаємо дитині вчитися, рости та процвітати. Немає більш священного, більш повноцінного, але й більш відповідального виду управительства, ніж співпрацювати з нашим Творцем, надаючи фізичні тіла для Його духовних дітей, а потім допомагаючи їм розкрити їхній Божественний потенціал.
Відповідальність співтворчості є постійним нагадуванням про те, що життя і тіло кожної людини священні, що вони не належать нікому іншому, крім Бога, і що Він зробив нас охоронцями, щоб ми поважали, захищали та доглядали їх. Заповіді Божі, які керують силами народження дітей і створення вічних сімей, скеровують нас у цьому святому управительстві, такому важливому для Його плану.
Мої брати і сестри, ми повинні розуміти, що для Господа все є духовним, навіть найбільш мирські аспекти нашого життя. Я свідчу, що великі духовні благословення обіцяні тим, хто любить Землю і піклується про неї, а також про своїх ближніх чоловіків і жінок. Якщо ви будете зберігати вірність цьому священному управительству і шануватимете свої вічні завіти, то зростатимете в пізнанні Бога і Його Сина, Ісуса Христа, а також сильніше відчуватимете Їхню любов і Їхній вплив у своєму житті. Все це підготує вас до перебування з Ними і набуття додаткової сили сотворіння14 у прийдешньому житті.
Наприкінці цього земного життя Господар попросить нас звітувати про наше священне управительство, в тому числі про те, як ми піклувалися про Його творіння. Я молюся, щоб ми почули, як Він шепоче ці люблячі слова до наших сердець: “Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе,—увійди до радощів пана свого!”15 В ім’я Ісуса Христа, амінь.