Щасливо та назавжди
Справжня тривала радість і вічність з тими, кого ми любимо,—це і є сама суть Божого плану щастя.
Друзі, дорогі брати та сестри, чи пам’ятаєте ви, як вірили або хотіли вірити в те, що можна жити довго і щасливо?
А тоді настає справжнє життя. Ми “дорослішаємо”. Стосунки ускладнюються. Цей світ галасливий, багатолюдний, настирливий, сповнений удавання та позерства. Утім, “глибоко в серці”1 ми віримо або хочемо вірити, що десь, якимось чином, можливо жити щасливо та назавжди.
“Щасливо та назавжди”—це не просто якісь вигадки з казок. Справжня тривала радість і вічність з тими, кого ми любимо,—це і є сама суть Божого плану щастя. Його з любов’ю приготовлений шлях може зробити нашу вічну подорож щасливою й нескінченною.
Нам є чому радіти та за що бути вдячними. Утім, ні одна людина або сім’я не є досконалими. Наші стосунки складаються з любові, спілкування та міжособистісних взаємин, але часто також із суперечок, образ, іноді—з глибокого болю.
“Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть”.2 Ожити в Ісусі Христі означає отримати безсмертя—дар нашого фізичного воскресіння від Нього. Якщо ми живемо з вірою та послухом, то бути живими у Христі також може означати щасливе вічне життя з Богом і тими, кого ми любимо.
У дивовижний спосіб Господній пророк наближає нас до нашого Спасителя, зокрема через священні храмові обряди та завіти, які стають доступнішими для нас у багатьох місцях. Ми маємо чудову можливість і дар відкривати для себе нове духовне розуміння, любов, покаяння та прощення у стосунках з іншими людьми та у своїх сім’ях у часі та у вічності.
Заручившись дозволом, я поділюся двома священними, незвичайно ясними духовними історіями, які відбулися з моїми друзями, про те, як Ісус Христос об’єднав сім’ї, зціливши навіть той біль, що передався з покоління в покоління3. “Нескінченна і вічна”4, “сильніша за узи смерті”5, Спокута Ісуса Христа може допомогти нам принести мир у наше минуле і надію у наше майбутнє.
Коли моя подруга та її чоловік приєдналися до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, вони з радістю дізналися, що сімейні стосунки не повинні тривати лише “поки смерть не розлучить вас”. У домі Господа сім’ї можуть бути об’єднані навічно (запечатані).
Але моя подруга не хотіла бути запечатаною до свого батька. “Він не був хорошим чоловіком для моєї матері. Він не був хорошим татом для своїх дітей,—сказала вона.— Моєму батькові доведеться почекати. Я не маю жодного бажання виконувати храмову роботу за нього і бути запечатаною з ним у вічності”.
Упродовж року вона постилася, молилася, багато розмовляла з Господом про свого батька. Зрештою вона відчула себе готовою. Храмова робота за її батька була виконана. Пізніше вона розповідала: “Коли я спала, мій тато явився мені уві сні, повністю одягнений у біле. Він змінився. Він сказав: “Поглянь на мене. Я чистий”. Дякую, що виконала за мене роботу в храмі”. Її батько додав: “Підведися та повернися до храму, твій брат чекає, щоб бути охрищеним”.
Моя подруга сказала: “Мої предки і ті, хто вже помер, з нетерпінням чекають, коли за них буде виконана робота.
Як для мене,—каже вона,—храм є місцем зцілення, навчання та визнання Спокути Ісуса Христа”.
Друга історія така. Інший друг старанно досліджував історію своєї сім’ї. Він хотів знайти свого прадідуся.
Одного дня рано-вранці мій друг відчув духовну присутність якогось чоловіка в кімнаті. Той чоловік хотів, аби його сім’я знайшла його та дізналася про нього. Чоловік відчував докори сумління щодо помилки, за яку він вже розкаявся. Цей чоловік допоміг моєму другові зрозуміти, що у друга не було ДНК-зв’язків з особою, яку він вважав своїм прадідусем. “Інакше кажучи,—сказав мій друг,—я знайшов свого справжнього прадідуся і зрозумів, що це зовсім не той, хто був вказаний у наших сімейних записах”.
Його сімейні зв’язки прояснилися, і мій друг сказав: “Я відчуваю свободу та спокій. Дуже важливо знати, хто моя сім’я”. Мій друг жартує: “Крива гілка не означає, що все дерево погане. Те, як ми приходимо в цей світ, менш важливо, ніж те, ким ми є, коли залишаємо його”.
Священні Писання та священний досвід особистого зцілення та примирення, також із тими, хто живе в духовному світі, ілюструють п’ять доктринальних принципів.
Перший принцип: У Божому плані викуплення та щастя основним є те, що Ісус Христос через Свою Спокуту обіцяє об’єднати наш дух і тіло, “щоб [вони] ніколи більше не розділя[л]ися, щоб [ми] могли отримати повноту радості”6.
Другий принцип: Спокута—з англійської означає “бути одним, єдиним з Христом”—відбувається, коли ми виявляємо віру та приносимо гідні плоди покаяння7. Як у смертному житті, так і в безсмерті. Храмові обряди самі по собі не змінюють ані нас, ані людей у духовному світі. Але ці божественні обряди активують освячувальні завіти з Господом, що може привести до злагоди з Ним та одне з одним.
Наша радість стає повною, коли ми відчуваємо благодать і прощення Ісуса Христа для нас. І коли ми пропонуємо одне одному чудо Його благодаті та прощення, милість, яку ми отримуємо, і милість, яку ми пропонуємо, можуть допомогти виправити життєві несправедливості8.
Третій принцип: Бог знає і любить усіх нас досконало. “Бог осміяний бути не може”9, і обманутий також. З досконалою милістю та справедливістю Він огортає Своїми руками безпеки тих, хто є смиренним, і тих, хто кається.
У Кертлендському храмі пророк Джозеф Сміт побачив у видінні свого брата Алвіна, спасенного в целестіальному царстві. Пророк Джозеф був вражений, адже Алвін помер до того, як отримав спасительний обряд хрищення10. Господь втішив його Своїм поясненням, що “судитим[е] [нас] згідно з [нашими] діяннями, згідно з бажанням [наших] сердець”11. Наші душі свідчать про наші діяння та бажання.
На щастя, ми знаємо, що живих та “мертвих, які покаялися, буде викуплено через послушність обрядам дому Божого”12 та Спокуту Христа. У духовному світі навіть ті, хто вчинив гріх і провину, мають можливість покаятися13.
Навпаки, ті, хто свідомо обирає зло, хто свідомо зволікає з покаянням або хто будь-яким чином навмисно чи свідомо порушує заповіді, сподіваючись на легке покаяння, підпадуть під суд Божий і “ма[тимуть] яскравий спомин про всю [свою] провину”14. Ми не можемо свідомо грішити в суботу, а потім очікувати автоматичного прощення, приймаючи причастя у неділю. Місіонери або інші, хто каже, що слідувати Духу означає не підкорятися стандартам місії чи заповідям, будь ласка, пам’ятайте, що дотримання стандартів місії та заповідей запрошує Духа. Нікому з нас не слід відкладати покаяння. Благословення покаяння починаються тоді, коли ми починаємо каятися.
Четвертий принцип: Господь дає нам божественну можливість стати більш схожими на Нього, коли ми виконуємо спасительні повірницькі храмові обряди, яких потребують ті, хто не може виконати їх самостійно. Ми стаємо більш довершеними і досконалими15, стаючи “спасителями … на горі Сіон”16. Коли ми служимо іншим, Святий Дух обіцяння може затвердити обряди й освятити і того, хто виконує їх, і того, хто отримує. І виконавець, й отримувач можуть поглибити ці завіти, які є джерелом глибоких змін, та згодом отримати благословення, обіцяні Аврааму, Ісааку та Якову.
Нарешті, п’ятий принцип: Як навчає Золоте правило17, освячуючий принцип симетрії в покаянні та прощенні означає, що кожному з нас слід пропонувати іншим те, чого ми самі потребуємо і чого бажаємо.
Іноді наша готовність пробачити когось дає змогу і їм, і нам повірити, що ми можемо покаятися й отримати прощення. Іноді готовність покаятися і здатність прощати приходять в різний час. Наш Спаситель є нашим Посередником перед Богом, але Він також допомагає нам наблизити нас до нас самих і один до одного, коли ми приходимо до Нього. Особливо, коли образа і біль глибокі, самостійно відновити наші стосунки та зцілити наші серця важко, і, ймовірно, навіть неможливо. Але небеса можуть дати нам силу й мудрість, які перевищують наші власні, щоб ми розуміли, коли слід триматися та як відпускати.
Ми менш самотні, коли розуміємо, що не самотні. Наш Спаситель завжди розуміє18. З допомогою нашого Спасителя ми можемо віддати Богу свою гордовитість, образи та гріхи. Як би ми не почувалися, починаючи цей процес, ми стаємо більш цілісними, коли віримо, що Він зцілить наші стосунки.
Господь, Який бачить і розуміє все досконало, прощає того, кого прощає, але від нас (недосконалих) вимагається прощати всіх людей. Приходячи до нашого Спасителя, ми менше зосереджуємося на собі. Ми менше судимо і більше прощаємо. Довіряючи Його заслугам, милості та благодаті19, ми можемо звільнитися від суперечок, гніву, жорстокого поводження, полишеності, несправедливості та фізичних і психічних проблем, які іноді приходять із фізичним тілом у смертному світі. Щасливо та назавжди не означає, що всі стосунки будуть щасливими і назавжди. Але Тисячоліття, коли Сатану буде зв’язано20, може надати нам необхідний час і дивовижні можливості любити, розуміти та вирішувати проблеми, готуючись до вічності.
Ми починаємо спілкуватися одне з одним так, як це буде на небесах21. Божа робота і слава включає в себе здійснення щасливого і вічного життя22. Життя ж вічне означає пізнати Бога та Ісуса Христа, щоб через божественну силу ми могли бути там, де Вони23.
Дорогі брати і сестри, Бог, наш Небесний Батько, і Його Улюблений Син живі. Вони дають мир, радість і зцілення кожному роду і язику, кожному з нас. Господній Пророк вказує шлях. Одкровення останніх днів не припиняється. Тож наближаймося до нашого Спасителя у святому домі Господа, і нехай Він наблизить нас до Бога та одне до одного, коли ми з’єднаємо наші серця Христовим співчуттям, правдою та милістю у всіх наших поколіннях—у часі та у вічності, щоб ми були щасливі назавжди. В Ісусі Христі це можливо; в Ісусі Христі це істинно. Про це я свідчу у Його святе ім’я, в ім’я Ісуса Христа, амінь.