У партнерстві з Господом
Відновлена євангелія Ісуса Христа проголошує принцип повного партнерства між жінкою і чоловіком, як у земному житті, так і у вічностях.
У перші кілька місяців нашого шлюбу моя люба дружина виявила бажання вивчати музику. Щоб її порадувати, я вирішив зробити для своєї коханої великий, щиросердий сюрприз. Я пішов до магазину музичних інструментів і купив їй у подарунок піаніно. Я радісно поклав квитанцію про покупку у коробку з красивим бантом і віддав їй, очікуючи на бурхливу реакцію вдячності за її надзвичайно люблячого і уважного чоловіка.
Коли вона відкрила ту маленьку коробочку і побачила її вміст, вона з любов’ю поглянула на мене і сказала: “О, любий, ти просто чудовий! Але дозволь тебе запитати: це подарунок чи борг?” Обговоривши цей сюрприз, ми вирішили скасувати цю покупку. Ми жили на студентський бюджет, як і багато інших молодих сімей. Цей досвід допоміг мені усвідомити важливість принципу повного партнерства у шлюбних стосунках і як його застосування могло допомогти мені з моєю дружиною бути одного серця й одного розуму1.
Відновлена євангелія Ісуса Христа проголошує принцип повного партнерства між жінкою і чоловіком, як у земному житті, так і у вічностях. І хоча у кожного є свої конкретні якості й божественно призначені обов’язки, жінка і чоловік виконують однаково актуальні і важливі ролі в Божому плані щастя для Його дітей2. Це було очевидним із самого початку, коли Господь проголосив, “що це не добре, щоб бути чоловіку самотнім; отже, [Він створить] йому поміч, підходящу для нього”3.
У Господньому плані “поміч”—це напарниця, яка йтиме з Адамом пліч-о-пліч у повному партнерстві4. Насправді Єва була небесним благословенням у житті Адама. Завдяки своїй божественній природі й духовним якостям, вона надихнула Адама працювати у партнерстві з нею, щоб досягти Божого плану щастя для всього людства5.
Давайте розглянемо два фундаментальні принципи, які зміцнюють партнерські стосунки між чоловіком і жінкою. Перший принцип: ми всі є однаковими для Бога6. Відповідно до євангельської доктрини, різниця між жінкою і чоловіком не відміняє вічні обіцяння, які Бог дав Своїм синам і дочкам. Жодна людина не має більших можливостей за іншу отримати целестіальну славу у вічностях7. Сам Спаситель запрошує усіх нас, Божих дітей, “прийти до Нього і скуштувати від Його доброти; і Він ні від кого не відмовляється, хто приходить до Нього”8. Таким чином у цьому контексті ми всі вважаємося рівноправними перед Ним.
Коли подружжя розуміють і застосовують цей принцип, то не позиціонують себе як президента чи віце-президента своєї сім’ї. У подружніх стосунках немає ні старшинства, ні меншинства, і ніхто не випереджає іншого і не відстає від нього. Вони йдуть пліч-о-пліч, як рівноправне, божественне потомство Бога. Вони стають єдиними в думках, прагненнях і цілях з нашим Небесним Батьком та Ісусом Христом9, і керують сім’єю й спрямовують її разом.
У рівноправному партнерстві “любов—це не володіння чимось, а співучасть, … спільне творіння, яке і є покликанням людини”10. “Коли є справжнє партнерство, то чоловік і дружина зливаються в синергічній єдності вічного владарювання, яке “само по собі” проливатиметься духовним життям на них і їхніх нащадків “віковічно”11.
Другий актуальний принцип—це Золоте правило, якого навчав Спаситель у Проповіді на горі: “І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви”12. Цей принцип означає ставлення, в якому є місце рівноправності, взаємності, єдності та взаємозалежності, і він ґрунтується на другій великій заповіді: “Люби свого ближнього, як самого себе”13. Це поєднується з такими іншими християнськими якостями, як довготерпіння, м’якість, лагідність і доброта.
Щоб краще зрозуміти застосування цього принципу, ми можемо розглянути священний і вічний зв’язок, встановлений Богом між нашими першими батьками, Адамом і Євою. Вони стали одним тілом14, створивши елемент єдності, який дозволив їм йти разом з повагою, вдячністю і любов’ю, забуваючи про себе і прагнучи благополуччя одне одного на шляху до вічності.
Ми прагнемо, щоб у сучасному шлюбі теж були такі ознаки єдності. Через храмове запечатування жінка і чоловік входять у святий чин шлюбу в новому і вічному завіті. Завдяки цьому чину священства вони отримують вічні благословення і божественну силу, щоб керувати своїми сімейними справами, якщо житимуть згідно з укладеними ними завітами. З того моменту вони йдуть вперед у взаємозалежності й у повному партнерстві з Господом, особливо стосовно кожного свого божественно призначеного обов’язку, що стосується виховання і головування у їхній сім’ї15. Виховання і головування є взаємопов’язаними обов’язками, покладеними не лише на когось одного, а це означає, що матері й батьки “як рівноправні партнери … зобов’язані допомагати один одному”16 і поділяють збалансоване провідництво у своїй домівці.
“Виховувати означає годувати, навчати і підтримувати” членів сім’ї. Це відбувається, коли ви допомагаєте їм “засвоювати євангельські істини та розвивати віру в Небесного Батька та Ісуса Христа” в атмосфері любові. Головувати означає “допомагати вести членів сім’ї назад у Божу присутність, аби жити там. … Це служити і навчати з лагідністю, м’якістю та неудаваною любов’ю”. Це також означає “керувати членами сім’ї в тому, що стосується регулярних молитов, вивчення євангелії та інших аспектів поклоніння. Батьки мають трудитися в єдності”, наслідуючи приклад Ісуса Христа, “у виконанні цих [двох чудових] обов’язків”17.
У керуванні сім’єю важливо дотримуватися патріаршого порядку, що в певних аспектах відрізняється від керування, яке здійснюється священством у Церкві18. Патріарший порядок передбачає, що дружини та чоловіки відповідають безпосередньо перед Богом за виконання своїх священних обов’язків у сім’ї. Це вимагає повного партнерства—готовності дотримуватися всіх принципів праведності та відповідальності—і надає можливості для розвитку в атмосфері любові та взаємної допомоги19. Ці особливі обов’язки не означають існування ієрархії та абсолютно виключають будь-які види зловживань повноваженнями або неправомірне їх використання.
Досвід Адама і Єви, після того як вони залишили Еденський сад, чудово ілюструє концепцію взаємозалежності між матір’ю і батьком у вихованні своєї сім’ї та головуванні над нею. Як описано у книзі Мойсея, вони працювали разом, щоб порати землю потом бровей своїх задля фізичного благополуччя своєї сім’ї20; вони народжували дітей у цей світ21; вони разом прикликали ім’я Господа і чули Його голос “зі шляху до Саду Еденського”22; вони прийняли заповіді, які Господь дав їм, і разом намагалися їх виконувати23. А потім вони “відкрили все це своїм синам та дочкам”24 і разом “не припиняли прикликати Бога” відповідно до їхніх потреб25.
Мої дорогі брати і сестри, виховання і головування—це можливості, а не виняткові обмеження. Одна особа може мати обов’язок щось робити, але може бути не єдиною особою, яка його виконує. Коли люблячі батьки добре розуміють ці два основні обов’язки, то разом намагаються захищати фізичне та емоційне благополуччя своїх дітей і дбати про нього. Вони також допомагають їм долати духовні небезпеки наших днів, підживлюючи їх добрим словом Господа, відкритим Його пророками.
Хоча чоловік і жінка підтримують одне одного у виконанні їхніх божественно призначених обов’язків, “недієздатність, смерть чи інші обставини можуть викликати необхідність індивідуальної адаптації”26. Інколи одна чи інша людина у подружжі матиме обов’язок одночасно виконувати обидві ролі тимчасово чи постійно.
Нещодавно я познайомився з однією сестрою і одним братом, кожен з яких жив у таких обставинах. Вони, як самотні батьки, у сфері своєї сім’ї та в партнерстві з Господом, вирішили присвятити своє життя духовній і фізичній турботі про своїх дітей. Вони не забули про важливість їхніх храмових завітів, укладених з Господом, і про Його вічні обіцяння, попри свої розлучення. Обидва шукали Господньої допомоги в усьому, продовжуючи намагатися витерпіти свої випробування і йти шляхом завітів. Вони вірять у те, що Господь подбає про їхні потреби не лише у цьому житті, а й у вічності. Обоє виховували своїх дітей, навчаючи їх з м’якістю, лагідністю і чистою любов’ю, навіть коли переживали у житті складні обставини. Наскільки я знаю, ці двоє самотніх батьків не звинувачують Бога за їхні невдачі. Натомість вони дивляться вперед, маючи справжню яскравість надії і впевненість у тих благословеннях, які Господь для них приготував27.
Брати і сестри, Спаситель показав нам досконалий приклад єдності і гармонії цілей і доктрини з нашим Небесним Батьком. Він ось так молився за Своїх учнів: “Щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я—у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, … щоб єдине були, як єдине і Ми”28.
Я свідчу вам про те, що якщо ми—жінки і чоловіки—працюватимемо разом у справжньому і рівноправному партнерстві, то будемо насолоджуватися єдністю, про яку навчав Спаситель, коли виконуватимемо божественні обов’язки у наших шлюбних стосунках. Я обіцяю вам, в ім’я Христа, що серця будуть скріплені “у єдності і в любові один до одного”29, що ми знайдемо більше радості в нашій подорожі до вічного життя і що наша здатність служити одне одному та одне з одним значно зросте30. Я свідчу про ці істини у святе ім’я Спасителя, Ісуса Христа, амінь.