Нехай звичка чинити добро буде нашою нормою

Старійшина Рафаель Е. Піно

Сімдесятник

Якщо ми стійкі і непохитні у доброчинності, наші звичаї допоможуть нам залишатися на шляху завітів.

Я завжди буду вдячний за свої доручення в Церкві, завдяки яким я мешкав у різних країнах. У кожній з цих країн ми знаходили велике розмаїття і чудових людей з різними звичаями і традиціями.

Усі ми маємо звичаї і традиції, які є особистими, нашими сімейними або набутими в громаді, в якій ми живемо, і ми сподіваємося зберегти всі ті, які узгоджуються з принципами євангелії. Корисні звичаї і традиції є основоположними для наших зусиль залишатися на шляху завітів, а від тих, які заважають нам, слід відмовитися.

Звичай—це практика або частий і звичний спосіб мислення для людини, культури чи традиції. Часто те, що ми думаємо і робимо за звичкою, ми вважаємо нормою.

Дозвольте мені проілюструвати наступне: Патриція, моя люба дружина, любить пити кокосову воду, а потім з’їсти кокосовий горіх. Під час нашого першого відвідування Пуебли, Мексика, ми вирушили в місце, де купили кокосовий горіх. Випивши воду, моя дружина попросила продавців розрізати кокосовий горіх і віддати їй м’якоть, щоб з’їсти її. Коли її принесли, вона була червонявою. Вони оббризкали її чилі! Солодкий кокосовий горіх з чилі! Це здалося нам дуже дивним. Але пізніше ми дізналися, що дивними були ми з дружиною, хто не їли кокосовий горіх з чилі. Однак у Мексиці це не дивина; це норма.

Якось іншого разу ми обідали в Бразилії з кількома друзями, і вони пригостили нас авокадо. Коли ми вже збиралися посипати його сіллю, наші друзі сказали нам: “Що ви робите? Ми вже посипали авокадо цукром!” Авокадо з цукром! Це здавалося нам дуже дивним. Але потім ми дізналися, що дивними були ми з дружиною, хто не їли авокадо з цукром. У Бразилії є абсолютно нормальним посипати авокадо цукром.

Те, що є нормальним для одних, може бути дивним для інших, залежно від їхніх звичаїв і традицій.

Які звичаї і традиції є нормальними у нашому житті?

Президент Рассел М. Нельсон сказав: “Сьогодні ми часто чуємо поняття “нова норма”. Якщо ви дійсно хочете прийняти нову норму, то я закликаю вас ще більше привернути своє серце, розум і душу до нашого Небесного Батька та Його Сина, Ісуса Христа. Нехай це стане вашою новою нормою” (“Нова норма”, Ліягона, лист. 2020, с. 118).

Це запрошення стосується всіх. Немає значення бідні ми чи багаті, освічені чи неосвічені, старі чи молоді, хворі чи здорові. Він просить нас, щоб нормальним у нашому житті було те, що допомагає нам залишатися на шляху завітів.

У жодній країні немає всього того, що є хорошим або чудовим. Тому Павло і Пророк Джозеф Сміт навчали:

“Якщо є щось чеснотне, чудове, славнозвісне, гідне похвали—ми прагнемо цього” (Уложення віри 1:13).

“Коли яка похвала, думайте про це” (Филип’янам 4:8).

Зверніть увагу, що це напучування, а не просто коментар.

Я хотів би, щоб усі ми трохи поміркували над нашими звичаями і тим, як вони впливають на наші сім’ї.

Серед чудових звичок, які мають бути нормальними для членів Церкви, є такі чотири:

1. Особисте і сімейне вивчення Писань. Аби стати наверненою до Господа Ісуса Христа, кожна людина відповідальна за вивчення євангелії. Батьки відповідальні за навчання євангелії своїх дітей (див. Учення і Завіти 68:25; 93:40).

2. Особиста і сімейна молитва. Спаситель наказує нам молитися завжди (див. Учення і Завіти 19:38). Молитва дозволяє нам особисто спілкуватися з нашим Небесним Батьком в ім’я Його Сина, Ісуса Христа.

3. Щотижневе відвідування причасних зборів (див. 3 Нефій 18:1–12; Мороній 6:5–6). Ми робимо це, аби пам’ятати Ісуса Христа, коли приймаємо причастя. Під час цього обряду члени Церкви поновлюють свій завіт взяти на себе ім’я Спасителя, завжди пам’ятати Його і дотримуватися Його заповідей (див. Учення і Завіти 20:77, 79).

4. Необхідно часто брати участь у храмовій та сімейно-історичній роботі. Ця робота є засобом об’єднання і запечатування сімей на вічність (див. Учення і Завіти 128:15).

Що ми відчуваємо, коли чуємо про ці чотири пункти? Чи є вони частиною нашого нормального життя?

Є багато інших традицій, які можуть бути частиною нормального життя, яким ми живемо, таким чином дозволяючи Богу посідати перше місце в нашому житті.

Як ми можемо визначити, що буде нормальним у нашому житті і в нашій сім’ї? У Писаннях ми знаходимо чудову модель; у Мосія 5:15 сказано: “Я б хотів, щоб ви були стійкі і непохитні, завжди багаті на добрі справи”.

Мені подобаються ці слова, бо ми знаємо, що нормою у нашому житті стає те, що ми повторюємо знову і знову. Якщо ми стійкі і непохитні у доброчинності, наші звичаї будуть відповідати принципам євангелії, і вони допоможуть нам залишатися на шляху завітів.

Президент Нельсон також радив: “Прийміть свою нову норму, каючись щодня. Намагайтеся бути більш чистими у думках, словах і вчинках. Служіть іншим. Дивіться на все з перспективи вічності. Звеличуйте свої покликання. І якими б не були ваші випробування, мої любі брати і сестри, проживайте кожен день так, щоб ви були більш готовими зустріти свого Творця” (“Нова норма”, с. 118).

Зараз ні моїй дружині, Патриції, ні мені, не дивно їсти кокосовий горіх з чилі і авокадо з цукром—насправді, нам це подобається. Однак піднесення є чимось набагато більш трансцендентним, ніж відчуття смаку; це тема, пов’язана з вічністю.

Я молюся, щоб наші норми могли дозволити нам відчути той стан “нескінченного щастя” (Мосія 2:41), обіцяного тим, хто виконує заповіді Бога, і щоб, роблячи це, ми могли сказати: “І сталося так, що жили ми у стані щастя” (2 Нефій 5:27).

Мої брати і сестри, я свідчу про 15 чоловіків, яких ми підтримуємо як пророків, провидців і одкровителів, включаючи нашого улюбленого Пророка, Президента Рассела М. Нельсона. Я свідчу, що Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів—істинна. Особливо я свідчу про Ісуса Христа, нашого Спасителя і Викупителя, в ім’я Ісуса Христа, амінь.