Патріарх колу
Господь має особливе ставлення до патріархів, які займають у Церкві таку унікальну посаду.
П’ятдесят вісім років тому я постукав у двері Дж. Роланда Сендстрома, патріарха колу у Санта-Ана, штат Каліфорнія, маючи на руках рекомендацією від мого єпископа для отримання патріаршого благословення. Ми ніколи до цього не зустрічалися й не зустрічалися після того протягом 14 років. Наступна наша зустріч відбулася через 15 років. Цього разу, як член Кворуму дванадцятьох, я благословив його за день до того, як він помер.
Благословення прийшло поштою до моєї казарми на базу військово-повітряних сил, де я в той час знаходився. Тоді я ще не знав, як знаю тепер, що патріарх має пророче бачення, що його благословення буде мені більш, ніж путівником. Воно стало для мене щитом і захистом.
В одкровенні говориться, що «обов’язком Дванадцятьох в усіх великих філіях церкви є висвячувати євангельських священнослужителів, коли їх буде вказано через одкровення»1.
Пророк Джозеф Сміт сказав: «Євангеліст—це патріарх… Де б ця Церква не була встановлена на землі, для блага нащадків святих має бути патріарх, як це було за часів Якова, коли він давав патріарше благословення своїм синам»2.
У Писаннях говориться про три типи патріархів: батьки сімейства3, пророки-провідники давніх часів та патріархи колу (висвячений чин у Мелхиседековому священстві)4.
Батько є патріархом своєї сім’ї; він може і повинен давати батьківські благословення своїм дітям.
Ще кілька років тому кожен патріарх колу покликався і висвячувався членом Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Зі збільшенням кількості колів ця відповідальність була передана президентам колів.
Як і інших чинів Мелхиседекового священства—старійшин, первосвящеників, сімдесятників та апостолів—патріарха колу не просто рукопокладають, його висвячують.
Президент колу надсилає ім’я до Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Кожне ім’я розглядається уважно й з молитвою. Коли воно затверджено, патріарха підтримують на конференції колу, а потім висвячують. Тоді він завдяки пророчому баченню буде проголошувати благословення на голови тих, хто приходить до нього за рекомендацією єпископа власного приходу.
У нас є брошура Інформація і пропозиції для патріархів. У ній подається інформація для президента колу та патріарха стосовно цього священного чина. Це видання роками обговорювалося Першим Президентством і Кворумом дванадцятьох. З кожним переглянутим виданням його товщина зменшувалася. Один літній член Кворуму сказав: «Брати, ми не повинні ставати між Господом і його патріархами».
Зараз ми просимо кожного патріарха колу перечитати цей невеличкий документ. Перечитайте його кілька разів.
Патріархи не повинні шукати нагоди давати патріарші благословення. Благословень мають прагнути самі члени Церкви згідно з отриманим ними натхненням. Немає фіксованого віку, коли людина може отримати патріарше благословення. Єпископ пересвідчується, що член Церкви досяг необхідного віку та зрілості, щоб зрозуміти значення та важливість благословення.
Патріарше благословення записується на плівку та друкується людиною, призначеною президентом колу. Це благословення стає дуже особистим скарбом.
Ми не повинні дозволяти читати наше благословення нікому, окрім найближчих родичів, і не повинні нікого просити його тлумачити. Ні патріарх, ні єпископ не можуть і не повинні його тлумачити.
Коли патріархів покликав і висвячував Кворум дванадцятьох, ми ділилися своїми враженнями. Ми дізналися, що Господь має особливе ставлення до патріархів, які займають у Церкві таку унікальну посаду.
Я згадую конференцію колу, патріарх якого був уже зовсім літньою людиною. Хоча його висвячення залишалося в силі, настав час звільнити його від надання благословень.
Президент колу запропонував чоловіка з багатим досвідом провідника. Однак у мене не було відчуття, що він має бути патріархом.
Я знав, що Перше Президентство сказало президентам колів: «Через те, що чоловік з честю служив у провідних чинах священства й досяг зрілого віку, немає жодної причини, чому б він міг або не міг стати гарним патріархом;… це повинен бути чоловік, який розвинув у собі патріарший дух; зокрема, це має бути його головною якістю, а також це чоловік мудрості, одержимий даром і духом благословення»5.
Перед початком вечірніх зборів літній чоловік пройшов по проходу трохи вперед і, не знайшовши там місця, пішов у кінець каплиці. Він був не так гарно одягнений, як більшість людей, і було явно видно, що він багато часу провів на вулиці.
Я пошепки запитав президента колу: «Хто цей чоловік?»
Розуміючи, що я маю на думці, він сказав: «Ні, я не думаю, що він може бути нашим патріархом. Він живе на самому краю найвіддаленішого приходу і ніколи не займав ніяких провідних посад у єпископаті або вищій раді».
Його запросили прочитати вступну молитву, він сказав лише кілька слів, і прийшло підтвердження, як воно відбувається, через одкровення: «Це—патріарх».
Наскільки я пам’ятаю, у нього було шість синів і одна дочка. Наймолодший син тоді служив на місії, так само, як це зробили його старші брати, які вже були одружені й розсіяні по країні, віддаючись вірно своїм церковним покликанням.
—А як ваша дочка?—запитав я.
—А вона…—сказав він,—ви вже познайомилися з нею. Вона дружина радника в президентстві колу.
Я подумав: «Патріарх! Цей чоловік дійсно патріарх!»
Перед початком загальної сесії я зустрівся у фойє з тодішнім літнім патріархом і сказав: «З сьогоднішнього дня ми дамо вам можливість відпочити».
Він сказав: «Дуже дякую! Я щиро вдячний за це».
Потім я додав: «Дозвольте мені сказати вам ім’я нового патріарха, таким чином ви, я і президент колу будуть єдиними, хто про це знає».
Коли я назвав ім’я чоловіка, він здригнувся і сказав: «Це дуже цікаво! Я побачив його серед людей, коли він заходив у будинок, і сказав собі: «Він міг би бути прекрасним патріархом!» Це було натхненне підтвердження від літнього патріарха.
У всій Церкві й у всьому світі немає нічого подібного до цього чину.
Президенти колів повинні приділяти особливу, підвищену увагу до патріарха. Ви повинні запрошувати його сидіти у президії, щоб його всі знали.
Регулярно, скажімо, двічі на рік, ви повинні проводити інтерв’ю з патріархом і читати деякі дані ним благословення. Нагадуйте йому, що кожне благословення має бути індивідуальним і особливим для члена Церкви. Президент колу не повинен зневажати періодичним читанням благословень.
Одного разу я висвятив патріарха, який був просто приголомшений цією відповідальністю. Протягом кількох місяців він не міг змусити себе дати жодного благословення. Зрештою, він запитав президента колу, чи може написати собі абзац як зразок вступу до будь-якого патріаршого благословення. Президент колу дозволив.
Пізніше він розказав мені таке: «Коли перший молодий чоловік прийшов за благословенням, я почувався спокійно завдяки тому, що вивчив цей підготовлений вступ. Я поклав руки йому на голову й не сказав жодного слова звідти. Того дня я дізнався, чиї це благословення. Це не мої благословення, а вони продиктовані Духом».
Сказано, що патріарші благословення—це «абзац з книги ваших можливостей». Якщо ми читатимемо свої патріарші благословення, то будемо бачити, що показав нам дух пророцтва про те, ким кожен з нас може стати»6.
Важливою частиною патріаршого благословення є проголошення родоводу. Уважно вивчаючи Писання, патріарх дізнається про патріарший порядок. Він вивчає долю колін Ізраїля.
Брати навчали нас: «Під час надання благословення патріарх може проголосити наш родовід—що означає те, що ми з Ізраїля, а отже, із сім’ї Авраама, і з певного коліна Якова. У переважній більшості випадків святі останніх днів належать до коліна Єфрема, коліна, якому було доручено провідництво роботи останніх днів. Немає значення, чи є це пряме походження, чи всиновлення (Дорогоцінна Перлина, Авраам 2:10). Визначення походження має велике значення, оскільки тільки через родовід Авраама будуть здійснені могутні благословення Господа Його дітям на землі (Буття 12:2, 3; Дорогоцінна Перлина, Авраам 2:11).
«Тоді патріарх, дивлячись у майбутнє, перелічує благословення й обіцяння, деякі особливі, інші загальні, які належать людині певного походження; і своєю владою запечатує їх на людині, щоб вони назавжди залишалися з нею за умов її вірності»7.
Оскільки в кожному з нас тече кров багатьох ліній, може бути сказано, що двоє членів Церкви в одній сім’ї належать до різних колін Ізраїля.
Патріарх може давати патріарші благословення своїм дітям, онукам і правнукам, якщо вони мають рекомендацію їхнього єпископа.
Коли ми отримуємо прохання зробити виняток, щоб людина могла отримати благословення, наприклад, від дядька або близького друга сім’ї, ми запрошуємо їх дотримуватися встановленого порядку й отримати свої благословення від патріарха власного колу.
В округах місії або в колах, де немає патріарха, члени Церкви можуть узяти рекомендацію від свого єпископа або президента приходу, щоб отримати благословення від патріарха прилеглого колу.
Іноді хтось із членів Церкви може відчути, що їхнє благословення не таке величне, як вони очікували. Але з часом вони усвідомлять силу одкровення, яка міститься в ньому.
Час від часу може бути людина, яка матиме сумніви через те, що обіцяння, дане в патріаршому благословенні, ще не здійснилося. Наприклад, у благословенні може бути сказано, що член Церкви одружиться, а він не знаходить напарницю. Це не означає, що благословення залишиться невиконаним. Добре відомо, що все трапляється в належний для Господа час, а не завжди, коли хочеться нам. Для речей, які мають вічну природу, не існує кордонів. Від доземного існування до нашого існування поза завісою смерті, наше життя—це життя вічне.
Такі обставини, як похилий вік і слабке здоров’я, переїзд до іншого колу або покликання служити на місії, можуть зобов’язати президента колу подати рекомендацію Кворуму Дванадцятьох Апостолів, щоб патріарха було з честю звільнено від активного служіння.
Президент Гарольд Б. Лі розповідає про покликання патріарха. Він і президент його колу пішли в дім одного чоловіка. Цей чоловік цілий день працював з синами на фермі благополуччя і був змучений, виснажений, мокрий і брудний.
Президент Лі сказав: «Його вигляд став ще більш виснаженим, коли я сказав, для чого прийшов—що він мав бути покликаний як патріарх колу».
Після ранкової сесії конференції, де цей чоловік поділився дивовижним свідченням, вони пішли до офісу, який знаходився у підвальному приміщенні.
Там була присутня дружина президента колу і пізніше вона написала Президенту Лі: «Коли ви підійшли, щоб покласти руки йому на голову, я подумала собі: «Ми добре знаємо цього чоловіка. Ми їздили з ним у подорожі, ходили на танці… Тепер частиною його обов’язку буде проголошувати родовід людям, яким він даватиме благословення. Він не освічений у давніх мовах—звідки він знатиме?
Ви підійшли й поклали руки йому на голову, і за вашою спиною з’явилося світло, яке пройшло через вас прямо до нього. Я подумала, цікавий збіг обставин, що сонячні промені з’явилися саме в цей момент. А тоді я усвідомила, що в кімнаті не було ні вікна, ні сонячного світла. Я бачила відповідь на своє запитання… Це світло прийшло звідкись із-за спини брата Лі й пройшло крізь нього до цього патріарха. Тоді я знала, як він буде отримувати цю інформацію—через одкровення Всемогутнього Бога»8.
І так воно має бути. Коли висвячують патріарха або коли він проголошує благословення, присутнє це саме світло, хоча воно може бути й невидимим. Воно дає владу патріарху проголосити родовід і дати пророче благословення, незважаючи на те, що він сам може бути абсолютно простою людиною.
Не дозволяйте, щоб чин патріарха колу був зневажений або проігнорований. Від нього залежить духовна сила колу.
Тепер до вас, президенти колів, наглядайте за роботою патріарха вашого колу. Не віддаляйтеся від нього. Проводьте з ним інтерв’ю й вибірково читайте частини з даних ним благословень.
І звертаючись до патріархів, вас було обрано разом з небагатьма іншими носити цей особливий чин. Ви повинні жити так, щоб через духовне спонукання могли дати пророчі й натхненні благословення. Будьте взірцевими патріархами власних сімей. Живіть гідно Духа. А ще відчуйте радість вашого покликання.
Патріарх, який ніколи не бачив мене до цього, дав обіцяння, яке можна застосувати до кожного з нас. Він сказав мені: «Повертайся до світла істини, щоб тінь помилки, зневіри, сумнівів та розчарування могла опинитися поза тобою»9. Багато разів я здобував силу від читання цього патріаршого благословення, даного натхненим слугою Господа.
Я свідчу, що це святий чин, священний чин, благословення для цієї Церкви, що це приклад благословень, які Господь встановив у Його Церкві, щоб благословляти усіх нас. І я свідчу про Нього в ім’я Ісуса Христа, амінь.