Послання візитного вчителювання

Піклуючись про бідних і нужденних, ми стаємо знаряддям у руках Бога

Помолившись, виберіть і прочитайте з цієї статті вірші з Писань та вчення, що відповідають потребам сестер, яких ви відвідуєте. Поділіться власним досвідом і свідченням. Запросіть тих, кого ви навчаєте, зробити те саме.

Що Господь говорить стосовно піклування про бідних і нужденних?

Старійшина Рассел М. Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Наш Небесний Батько переймається [бідними і нужденними]. Усі вони—Його діти. … Бог і праведні люди завжди піклувалися про бідних, особливо вдів, сиріт і безпритульних. … Тим, хто піклується про бідних, обіцяно благословення” (“In the Lord’s Own Way,” Ensign, May 1986, 25).

Матвій 25:37–40: “Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: “Господи, коли то Тебе ми голодного бачили—і нагодували, або спрагненого—і напоїли?

Коли то Тебе мандрівником ми бачили—і прийняли, чи нагим—і зодягли?

Коли то Тебе ми недужого бачили чи у в’язниці—і до Тебе прийшли?”

Цар відповість і промовить до них: “Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, — те Мені ви вчинили”.

Як я можу бути знаряддям піклування про інших?

Мосія 4:26: “Щоб ви передали від вашого майна бідним, кожна людина згідно з тим, що вона має, тобто, нагодувати голодних, одягти роздягнених, відвідати хворих і надати їм допомогу, духовну і матеріальну”.

Старійшина Генрі Б. Айрінг, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Для мене домашнє і візитне вчителювання ніколи не будуть лише програмами. … Така робота—це сприятлива нагода, а не тягар. … Кожен член Церкви уклав завіт чинити добро, як це робив Спаситель. Отже, будь-який заклик свідчити і піклуватися про інших—це не просто прохання про додаткове служіння. Це—благословення від Небесного Батька і Його Сина Ісуса Христа. … Кожен такий заклик—це можливість довести, що бути завітним народом—це справді благословення і кожна можливість служити—це сприятлива нагода, за яку ви погодилися нести відповідальність” (“Witnesses for God,” Ensign, Nov. 1996, 31).

Єпископ Х. Девід Бертон, Верховний єпископ: “Пророк Джозеф Сміт навчав, що наш обов’язок—“нагодувати голодного, одягнути роздягненого, піклуватися про вдів, витирати сльози сиротам, втішати стражденних як з цієї церкви, так і з будь-якої іншої, або й зовсім не з церкви—скрізь, де ви їх знайдете” (Times and Seasons, 15 Mar. 1842, 732). Будьмо щедрими, даруючи свій час і кошти задля піклування про тих, хто страждає” (“Go, and Do Thou Likewise,” Ensign, May 1997, 77).

Бонні Д. Паркін, генеральний президент Товариства допомоги: “Господня комора—де “є досить і навіть більше”—це [символ] того, що Господь вділив кожному з нас (УЗ 104:17). Це коли одна жінка допомагає іншій змінити життя. Це коли одна сестра пропонує послухати іншу або поговорити з нею, тому що та відчуває самотність. Це сестра, яка встановлює близькі дружні стосунки з тією сестрою, до якої вона ходить на візитне вчителювання. Це—ви і я, коли ми благословляємо життя інших, використовуючи наші сильні сторони, вміння і таланти” (“Welfare, the Crowning Principle of a Christian Life,” BYU Women’s Conference, May 1, 2003, 3).