Небесні отвори
Я отримав першу справжню роботу десь у 13 років. Я розносив газети. Я й досі пам’ятаю, як їздив на велосипеді щовечора по Солт-Лейк-Сіті, кидаючи газети моїм сусідам на сходи перед вхідними дверима. Я не заробляв багато грошей на цьому, але щомісяця, коли отримував зарплату, не сумніваючись платив десятину. Мої батьки були для мене прикладом сплати десятини, і я знав, що це була заповідь від Господа (див. УЗ 119:3–4).
Я пам’ятаю, як ще хлопчиком був на інтерв’ю з врегулювання десятини разом з мамою і татом. Прийти до єпископа і сказати, що я є платником повної десятини було для мене абсолютно природним. Навіть коли я став старшим і почав заробляти більше грошей, то завжди в першу чергу сплачував десятину.
Коли я став батьком, то для мене завжди було важливо, щоб кожна моя дитина індивідуально проходила інтерв’ю з врегулювання десятини з єпископом. Ми з дружиною намагалися навчити їх з раннього віку платити десятину з тих невеликих грошей, які ми їм давали, щоб вони відчули благословення і, ставши дорослішими, знали що їм слід робити.
Благословення прийдуть
Коли ми з сестрою Річардс побралися, то були ще студентами і мали дуже маленький доход для покриття наших видатків. Сплата десятини була великою жертвою. Але сестра Річардс ніколи навіть не думала використовувати гроші, призначені для десятини, на інші речі, які нам дуже були потрібні, наприклад, на їжу і сплату оренди. Вона наполягала, щоб ми спочатку платили десятину, і ми так завжди робили. Іноді у нас залишався лише цент після сплати за все необхідне, але у нас завжди було достатньо грошей для цього. То було благословенням за вияв віри у сплаті десятини.
Я впевнений, що одним з благословень, які я отримав завдяки сплаті десятини є те, що протягом своєї кар’єри я ніколи не був довгий час безробітним. Лише на початку моєї трудової діяльності мене одного разу звільнили, але протягом двох тижнів я знайшов роботу, на якій заробляв більше грошей, ніж на попередній. Пропрацювавши 25 років у одній компанії, я пережив багато моментів, коли працівників, що працювали поруч, звільняли, але я залишався. Я впевнений, що Господь благословив мене за сплату десятини.
Мої молоді брати і сестри! Якщо ви будете виявляти достатньо віри для сплати десятини, я обіцяю, що ви будете мати благословення. Яким би незначним не здавався вам ваш внесок, не вагаючись сплачуйте його. Це найперше, що ви маєте робити, заробивши хоч якісь гроші. Ви будете розвивати віру, щоб здійснити те, чого іншим способом неможливо досягнути. Ви будете мудріше розпоряджатися грошима і отримаєте приємну впевненість, яка приходить із усвідомленням того, що ви виконуєте Господню волю. Це стане джерелом сили, а ви зможете спрямувати цю силу в майбутнє.
Я знаю, що ми з сестрою Річардс отримали багато благословень внаслідок сплати десятини. Я також був свідком великої кількості благословень, що приходили до вірних святих останніх днів у віддалених частинах світу завдяки тому, що вони охоче платили десятину.
Церква в Індії
Один випадок справив на мене особливе враження. У 2000 р. я мав нагоду відвідати церемонію початку будівництва першого дому зборів святих останніх днів в Індії, який мав будуватися на вільній ділянці. Місцем розташування цієї нової каплиці було місто Раджахмундру, що знаходиться на східному узбережжі країни. Для Індії це відносно невелике місто, хоча в ньому і проживає близько 3 млн. людей.
Я поїхав до Раджахмундру з дружиною, президентом місії Ебенезером Соломоном і його дружиною. Коли ми приїхали на залізничний вокзал у Раджахмундру, переповнений людьми, моє серце стислося від жалю до людей, які жили у страшенній бідності. Багато з них спали на підлозі, де тільки можна було знайти вільне місце. Коли ми прибули на місце майбутнього будівництва, я помітив велику різницю між бідністю, свідком якої я щойно став, і радістю, що побачив у обличчях членів Церкви, які зібралися, щоб привітати нас. Їхні обличчя сяяли, і вони замахали руками, коли ми наблизилися. Вони були такі щасливій й радісні. Хоча й вони жили дуже бідно, порівняно з певними нормами, я не помітив ні розпачу, ні порожнечі в очах.
Я відразу ж почав розуміти, чому саме це місце було обрано для каплиці. Зізнаюся, що не до кінця розумів, чому церковні кошти направлялися у це віддалене місце. Але після короткого знайомства зі святими в Раджахмундру я отримав відповіді на всі запитання. Ці святі останніх днів були настільки вірними й так раділи, що матимуть власний дім зборів.
Вдовина лепта
Після церемонії, присвяченій початку будівництва, президент Соломон познайомив мене з чотирма вдовами, які були охрищені кілька років тому. Усім їм було за 70 років. Президент Соломон сказав, що всі ці жінки з часу хрищення були повними платниками десятини. Я був вражений, що в регіоні, де стільки нужденних, ці вірні сестри ніколи не пропускали можливості сплатити десятину, хоча, я впевнений, для них це було жертвою.
Я запитав президента Соломона, скільки кожна сестра сплачує як десятину щомісяця. Він назвав мені цифру в рупіях, грошовій одиниці, що в обігу в Індії. Я не зрозумів, яка це сума, і запитав, чому вона дорівнює в американських доларах. Я ніколи не забуду його відповіді: “Вони платять півтора–два центи”. Я знову пригадав, що сплата десятини—це не питання грошей, це—питання віри! Я відчув смирення, усвідомлюючи, що благословення мати каплицю прийшло до цих святих завдяки їхній готовності жертвувати через сплату десятини, навіть якщо вона не перевищує кількох центів. Я впевнений, що Господь повинен був перетворити ті центи в мільйони доларів.
Десятина—це не закон про гроші, це—принцип віри. Господь просить 10 відсотків нашого доходу і чекає, щоб побачити, чи ми будемо виявляти нашу віру в Нього і зробимо цю жертву. Святі в Раджахмундрі мали таку віру.
Прибувши до місця побудови каплиці, я був вражений, побачивши червону доріжку, що тягнулася від дороги до тенту, де зібралися святі. Доріжка була завдовжки 30 метрів. Під тентом стояли червоні оксамитові стільці. Вони були великими і вражаючими. І доріжка, і стільці були старими, але то було найкраще, що могли запропонувати ці святі. Вони не погодилися б на менше. Лише найкраще. Той випадок навчив мене смиренню. Ті святі з Раджахмундру показали приклад того, як вділяти Господу з вірою чи то у сплаті десятини, чи то облаштовуючи все найкращим чином для візиту церковних провідників.
Вам може здаватися, що 10 відсотків доходу, яким би малим чи великим він не був, не зможуть принести багато добра або не є дуже важливими. Я запевняю вас, що вони є дуже важливими. Важливо, щоб ви жили за законом десятини зараз, тому що він зміцнить вашу віру і підготує до випробувань у майбутньому.
Господь пообіцяв, що коли ми виконуємо Його заповіді, Він зобов’язаний забезпечити нас обіцяними благословеннями (див. УЗ 82:10; 130:21). Я був свідком благословень у житті святих в Раджахмундрі, а ви можете стати свідком благословень у вашому особистому житті, якщо будете вірними у сплаті десятини.