Свобода танцю
Балерина плавно рухається по сцені—робить повороти, обертається навколо себе, підстрибує в повітря так легко, ніби не існує земного тяжіння. У кожному своєму русі вона є втіленням свободи.
Як і багато маленьких дівчаток, Марія Вікторія Рохас Рівера з Чилі—Маві, як звуть її друзі,—з чотирирічного віку вирішила, що хоче бути балериною. І як і всі інші маленькі дівчатка, вона швидко зрозуміла, що граціозність і свобода, які вона бачила на сцені, даються дорогою ціною. Для багатьох маленьких мрійниць зусилля і дисципліна, необхідні для того, щоб стати професіональною балериною, є надмірними.
Ціна мрій
“Коли ти маленький, то не розумієш, яких жертв це буде коштувати,—каже Маві.— Коли я почала навчатися у віці 10 років, наші вчителі сказали нам, що половина нашого життя буде присвячена танцям. Нам доведеться відмовитися від багатьох речей”.
Наприклад, від вільного часу і певної їжі. Маві присвячує багато часу й зусиль фізичним вправам і репетиціям. Їй треба уважно слідкувати за тим, що вона їсть. А після виконання домашнього завдання і танців залишається дуже мало часу на друзів.
Маві вирішила, що її мрія значить для неї досить багато, і вона спробувала її здійснити.
“Підлітковий вік—це нелегкий період,— каже вона.— Мої друзі не завжди розуміють, чому я не залишаюся з ними допізна або не їм певних продуктів”.
Ціна свободи
Маві рано зрозуміла: те, що здається обмеженням свободи, насправді—єдиний спосіб звільнитися від того, що може перешкодити досягненню її мети.
“Я вирішила проводити час на репетиціях замість того, щоб ходити з подругами по магазинах та засиджуватися з ними допізна,—каже Маві.— Якщо я буду стомлена через те, що пізно лягла спати, або не вивчу рухів, якщо не тренуватимусь, то не зможу танцювати”.
Дотримуватися такої дисципліни нелегко, але, за словами Маві, результат того вартий.
“У кожного бувають миті, коли хочеться все кинути,—зізнається Маві,—але ви можете вибирати. Здається, що дисципліна обмежує, але самодисципліна—це вибір. І я вирішила прийняти цей стиль життя, щоб танцювати”.
Більша мета
На певному етапі здійснення свого бажання стати балериною Маві зрозуміла, що танці—не єдина мета, яку вона має, або не єдина гідна ціль, заради якої вона хотіла б жертвувати.
За цей час у неї виникло бажання іти за Ісусом Христом, і вона усвідомила, що балет навчив бути дисциплінованою послідовницею євангелії. Друзі запитували її не лише про те, чому вона робить те, що робить заради танців, але і про те, чому вона дотримується таких суворих євангельських принципів.
“Я пояснила, що у нас є свобода вибирати, і я обрала той стиль життя, щоб бути вільною від гріха і мати поруч Святого Духа”,—каже вона.
Або, як сказав Спаситель, учень повинен “взяти на себе свого хреста”, тобто зректися всієї безбожності й кожної світської пожадливості та дотримуватися Божих заповідей (див. ПДС, Матвій 16:26). Така самодисципліна приносить нам “волю і вічне життя через великого Посередника”, в той час як нехтування заповідями приводить у “неволю і смерть, що чекають вас під владою диявола” (2 Нефій 2:27).
“Послух приносить більше свободи і миру, ніж будь-що інше,—каже Маві.— Мої цілі не обмежуються цим земним життям, але простираються у вічність”.
Гідні жертвування
Маві кружляє по сцені як листочок, підхоплений вітром. Один рух змінює інший—developpe і pirouette, glissade і grand jete.
Тіло балерини робить такі рухи, які викличуть біль у більшості інших людей. Ця свобода рухів є важливою, щоб донести своє послання до глядача. Але навіть якщо, дивлячись на хорошу балерину, вам здається, що вона робить рухи на сцені без зусиль, їй доводиться докладати багато зусиль поза сценою.
Вісім років жертвувань і години майже щоденних тренувань допомогли дівчині втілити свою мрію і на сцені, і в євангелії.
“Людям рухи здаються такими красивими і граціозними,—каже Маві.— Але всі рухи дуже контрольовані. Треба докладати багато зусиль, щоб так контролювати себе”.
Важливо проводити паралель з євангелією. Щоб іти за Христом, потрібні зусилля. Але винагорода приносить велику радість.
“Винагородою за всі жертви є те, що я навчилась танцювати,—каже Маві.— Я відчуваю себе сильною, я відчуваю провід Святого Духа в кожному кроці—і на сцені, і поза нею”.
Плани на майбутнє
Як сказав Нефій, як тільки ми відчули бажання іти за Христом, були охрищені та конфірмовані, нам все ще необхідно витерпіти до кінця (див. 2 Нефій 31:19–20). На думку Маві, балет вимагає такої ж відданості.
Після того як вона танцювала у Парагваї, Маві повернулася до Вінья-дель-Мар, Чилі, щоб протягом кількох років навчати танцям. Тепер вона хоче підвищити рівень свого вміння танцювати. Вона встановила нові цілі, з якими поїхала до Аргентини, Німеччини, Ірландії та Іспанії, щоб навчатися і спробувати себе в різних балетних колективах.
Вона знає, що повинна й надалі докладати зусилля—як на сцені, так і в євангелії. Вона не повинна забувати про самодисципліну, якщо хоче відчути свободу танцю. І вона має й надалі вірити, якщо хоче відчути свободу, яку приносить учнівство. “Як у слові Моїм позостанетеся,—навчав Господь,—тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду,—а правда вас вільними зробить” (Іван 8:31–32).
Танцювати мудро
Поза сценою Маві докладає багатьох зусиль, щоб залишатися здоровою і бути в формі. Вона не лише стежить за тим, що їсть і чи достатньо відпочиває, але і багато тренується, і танцює щонайменше п’ять годин щодня. Але вона стежить за собою не лише тому, що є балериною.
“Як член Церкви я розумію, що моє тіло є храмом для мого духа. Щоб я могла танцювати, необхідно, щоб кожна частина мого тіла правильно функціонувала, тому я бережу своє тіло з усім старанням. Але як член Церкви я вже знала, що мені слід це робити”.
Її свідчення про натхненну природу Слова мудрості було зміцнено завдяки балету. “Ви самі відчуваєте, коли правильно доглядаєте за тілом”, —каже вона.
Необхідно стежити за собою, щоб бути балериною, але Маві каже: “Ми всі повинні стежити за своїми тілами, навіть якщо ми не танцюємо. Ми не вибираємо своїх тіл, але повинні бути вдячними за них і піклуватися про дані нам тіла. Вони—дар від Бога, і кожному з нас було дано тіло з певною метою”.