Скаут-рекордсмен з Кейптауна
Він лише третій скаут в історії Південно-Африканської Республіки, який тричі здобув скаутське звання Springbok (Газель), але він також є першим, хто здобув нагороду за виконання програми “Обов’язок перед Богом”.
У якій би країні ви не жили, щоб заслужити нагороду скаута треба докласти чимало зусиль. Тож уявіть, чого коштувало заслужити цю нагороду тричі. Рокко дю Плесі вперше заслужив скаутську нагороду Springbok (Газель) за 26-річну історію існування загону First Edgemead Troop у Південно-Африканській Республіці. Отже, троєкратне здобуття нагороди Springbok—це величезне досягнення.
Однак є ще одна нагорода, яку Рокко здобув минулого року і яка для нього є так само важливою. “Нагорода за виконання програми “Обов’язок перед Богом” допомогла мені навіть більше в особистому і духовному зростанні,—каже він.— Вона допомагає розвивати стосунки з Небесним Батьком”.
“Скаутська програма містить багато вимог”,—розповідає Рокко, член приходу Панорама в Кейптаунському Південноафриканському колі. Нелегко здобути звання Springbok. Безперечно, поряд з вами провідники, щоб допомогти. Але це все одно нелегко. “Якщо не працювати дуже старанно, не виконувати всіх вимог, нагороди не здобути”,—додає Рокко. Необхідно присвятити багато часу, ретельно планувати і докладати зусилля для отримання кожної нагороди за виконання скаутської програми, яка не спонсорується Церквою в Південно-Африканській Республіці.
Рокко каже, що в отриманні нагороди за виконання програми “Обов’язок перед Богом” вирішальну роль зіграли підтримка батьків та провідників Товариства молодих чоловіків “Вони хочуть, щоб ти отримав нагороду “Обов’язок перед Богом”,—каже він,—і багато з вимог—це ті речі, які ти вже робиш щодня”. Тобі лише треба співпрацювати з батьками і провідниками, щоб фіксувати свій прогрес у певних сферах. “Більшість звичних аспектів мормонського життя і складають вимоги програми “Обов’язок перед Богом”. Отже, їх треба лише дотримуватися”. Іншими словами, якщо юнак ходить на церковні збори, регулярно молиться, вивчає Писання і виконує свої обов’язки священства—він на правильному шляху.
Як стати скаутом Springbok
Лише один або два відсотки всіх скаутів у Південно-Африканській Республіці отримують вищу нагороду скаутів. І лише один або два відсотки скаутів Springbok виконує більше одного з трьох можливих завдань у підгрупі “Дослідник”. Рокко виконав вимоги для здобуття усіх трьох нагород цієї підгрупи, ставши лише третім скаутом у історії Південно-Африканської Республіки, хто досягнув цього.
Скаутська програма в ПАР має кілька етапів: Pathfinder (Слідопит), Adventurer (Шукач пригод), First Class (Першокласний) і Explorer (Дослідник). Нагорода “Дослідник” поділяється на три різні секції: Land Scouts (наземні скаути), Air Scouts (повітряні скаути) і Sea Scouts (морські скаути). Як правило, скаути обирають одну із секцій і саме в обраному напрямку здобувають фінальну нагороду— Springbok. Рокко обрав усі три напрямки.
Кожен напрямок має свої вимоги, але є вимоги, обов’язкові для кожної секції на етапі “Дослідник”. “Наземний дослідник” здобуває звання Backwoodsman (Лісник) і Mapping (Картограф). “Повітряний дослідник” здобуває звання Air Navigator (Повітряний навігатор) і Air Traffic Controller (Диспетчер повітряного транспорту). А “Морський дослідник” здобуває звання Helmsman (Керманич) і Boatsman (Боцман) за вправність з вітрилом і веслами.
Рокко пояснює, що на здобуття звання в кожній із секцій потрібно потратити два уікенди. Є білі значки—за знання теорії. А також зелені значки—за практичне застосування вмінь. Наприклад, щоб здобути значок “Лісник”, необхідно спочатку навчитися виживати в дикій природі, орієнтуватися по зірках, розводити багаття без сірників. Потім приходить час практичного застосування. Вас залишають без усяких засобів серед дикої природи на 48 годин.
Отже, протягом кількох років Рокко присвячував багато часу скаутській програмі. З лютого по грудень минулого року, наприклад, його не було вдома протягом багатьох уікендів. “Здається, що я постійно виїздив, щоб закінчити курс для здобуття звання”,—каже він. Крім того, протягом останніх п’яти років Рокко був командиром загону. Це означає, що він відповідав за організацію всіх походів загону. Йому потрібно було спланувати харчування, зробити покупки, розписати збори загону, надрукувати бланки отримання згоди, які мають підписати інші скаути та їхні батьки, та наглядати за кожним походом.
Рокко розвинув одну важливу рису характеру—наполегливість. “Щонайменше половину своїх значків я не отримав з першого разу,—каже він.— Протягом шести місяців ви можете повернутися і перездати норматив, або звернутися до дорослого, який приймає норматив, і повторно його здати”. Наприклад, однією з вимог нормативу “Надання першої медичної допомоги” є вміння робити перев’язку. “Мені не вдалося здати цей норматив, тому що бинт заплутався у вузол,—розповідає Рокко.— Тож мені довелося перездавати цей норматив, щоб здобути другий рівень у “Наданні першої медичної допомоги”.
Крім отримання значків, скаути мають виконувати інші проекти, щоб здобути звання Springbok. Один з таких проектів—будівництво. Рокко вирішив побудувати міст. Спочатку йому потрібно було зробити креслення і модель моста в меншому масштабі. Потім, організувавши шістьох інших скаутів, Рокко мав побудувати міст у натуральну величину: близько 6 м заввишки і 9 м завдовжки. Майже 9 годин знадобилося на те, щоб зібрати і розібрати міст.
Крім цього, є громадське служіння, якому приділяється велика увага у здобутті звання Springbok та нагороди “Обов’язок перед Богом”. Щоб виконати вимоги для отримання звання Springbok, Рокко відвідав понад 40 домівок літніх людей, допомагаючи їм виконувати хатню роботу або щось лагодити. “Єдинє, що співпадало—це 40-годинний проект служіння, який я міг виконувати як для виконання скаутської програми, так і для здобуття нагороди “Обов’язок перед Богом”,—розповідає Рокко.
З усіх вимог, які Рокко виконував для здобуття різних нагород, він вказує на ту, яка найбільше сприяла його особистому зростанню: “Читання Книги Мормона,— каже Рокко без вагань.— То було найбільшим і найкориснішим завданням”.
Щоб стати місіонером
“Я вже прочитав Книгу Мормона один раз, десь рік тому назад, але я читав її лише для того, щоб прочитати,—пояснює Рокко.— Коли я почав читати її знову, то дійсно захотів вивчати її і здобути особисте свідчення про неї”. Під час другого читання його підхід до читання Книги Мормона зовсім інший. “Кожного разу, коли я зараз її читаю, я спочатку молюся і прошу, щоб Дух Небесного Батька був зі мною під час читання”.
Рокко вже розпочав свій наступний великий проект—більш активно ділитися свідченням з іншими під час підготовки до місії повного дня. Його скаутський досвід і здобуття нагороди “Обов’язок перед Богом” допомогли йому в особистому розвитку і в місіонерській підготовці. “Щоб проповідувати євангелію, мені потрібно знати, чим є Книга Мормона, і я маю знати, що вона—істинна,—каже він.— Прочитавши Книгу Мормона вдруге, я отримав свідчення про неї”.
За словами Рокко, навіть якби не потрібно було здобувати нагороду “Обов’язок перед Богом”, він би виконував більшість вимог лише тому, що хоче підготуватися до місіонерського служіння. Відвідування церкви, читання Писань, щоденна молитва і служіння—це лише частина того, що робить Рокко, намагаючись стати справжнім святим останніх днів.
Зараз, коли він отримав своє покликання служити на місії повного дня, свідчення, здобуте старійшиною дю Плесі, приносить набагато більше користі, ніж побудова моста за допомогою вірьовок і колод для здійснення проекту за скаутською програмою Springbok. Однак деякі навички лісника, засвоєні ним під час скаутської програми, можуть стати у пригоді під час служіння у Зімбабве, Замбії та Малаві.