Друг другові
Вплив матері
“Не відкидай науки матері своєї” (Приповісті 1:8).
Моя мати—надзвичайна жінка. Я—найстарший із восьми синів, і у мене є сім сестер. Маючи таку велику сім’ю, моя мама мала багато обов’язків. Найкраще, що мама для нас зробила—охристилася у Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Вона дала нам можливість навчатися євангелії. Ця можливість змінила наше життя.
Пам’ятаю день, коли до нас прийшли місіонери. Мені було років 10 чи 11. Місіонери розповіли про Перше видіння. Як тільки мама про це почула, вона навернулася. Вона повірила, що Джозеф Сміт бачив Батька і Сина.
Ми почали відвідувати церкву. Спочатку я не хотів приймати євангелію, але місіонери переконали мене звернутися до її суті. Як тільки я це зробив, то полюбив її. Я такий вдячний за свою маму. Вона отримала свідчення під час першого візиту місіонерів. З дня хрищення і до сьогоднішнього дня вона ніколи не пропускала церковних зборів.
Моя мама була для всіх нас величезною підтримкою. Вона завжди прала наші білі сорочки в суботу, щоб їх можна було одягнути в неділю. Ми начищали свої туфлі, а також взуття молодших братів та сестер. Ми жили серед бідних людей у Гватемалі, і наші сусіди сміялися з нас, коли ми в неділю одягали білі сорочки й краватки, йдучи до церкви.
Мама завжди додавала нам сміливості робити те, що правильно. Завдяки її впливові ми були дуже активними у Церкві. Я пам’ятаю час, коли батько служив президентом Недільної школи, старша сестра—президентом Початкового товариства, мама служила президентом Товариства допомоги, а четверо моїх братів розносили, готували і благословляли причастя.
Ми мали фінансові труднощі, і батько сподівався, що я допоможу заробляти гроші для сім’ї. Я хотів служити на місії, але коли мені виповнилося 19 років, він попросив почекати рік і не їхати на місію, щоб я міг продовжувати працювати й допомагати сім’ї. Коли мені виповнилося 20, він попросив почекати ще один рік.
Перед тим, як мені мав виповнитися 21 рік, батько знову хотів попросити мене зачекати ще один рік. Але мама йому сказала: “Нехай він їде і служить, і це благословить нас”. Так і сталося. Перед від’їздом на місію лише мій молодший брат і я працювали, допомагаючи сім’ї. Як тільки я поїхав на місію, ще троє моїх братів і дві старші сестри почали працювати. Отже, фінансово сім’я була забезпечена.
Кожне благословення і покликання, яке я отримував у Церкві, посилювали моє захоплення матір’ю. Я пам’ятаю її прекрасний вплив на кожну сферу мого життя і її досконалий приклад. Мама мала лише початкову освіту, але її знання євангелії та її практичне знання і розуміння життя були надзвичайними.
Моє дитинство було щасливим, тому що моя мама завжди була вдома і піклувалася про мене. У неї було прекрасне почуття гумору, і вона завжди знаходила можливість, щоб робити щось радісне. Протягом годин вона розповідала нам історії про своє дитинство і про бабусю, тіток, дядьків та про свої стосунки з ними.
Я вірю в заповідь шанувати батьків. В усьому, що я роблю аж до сьогодні, є вплив моєї матері.