Скріпивши серця у єдності
Святі, цілковито об’єднавшись у праведності, можуть досягти будь-якої цілі Господа.
Мої любі брати і сестри, мені дуже приємно бути на зібранні разом з вами цього недільного ранку. Ми знаходимося в різних життєвих обставинах. До Царства Божого ми приходимо з різних країн і національностей. І пророковане збирання в майбутньому прискорюватиметься.
Ми бачимо, як народи світу все більше конфліктують. Такі бар’єри й розбіжності можуть зачепити й нас. Ось чому сьогодні я звертаюся до вас із посланням надії, що великий день єдності наближається. Господь, Єгова, повернеться, щоб жити з тими, хто стане Його народом, і знайде їх у єдності—єдності серця, єдності з Ним і нашим Небесним Батьком.
Ви неодноразово чули від мене цей заклик до єдності. Імовірно, я говоритиму про це й у майбутньому. Я чув його від кожного пророка Божого у своєму житті. Пам’ятаю, що заклик до єдності був останнім зверненням Президента Девіда О. Мак-Кея. Пророки Господа завжди закликали до єдності. У майбутньому, коли ми як народ будемо підготовлені до нашої славетної долі, цей дар буде потрібен як ніколи і його буде як ніколи важко втримати.
Моє послання в тому, що справи в нас ідуть краще. Батьки й матері моляться про єдність удома, і на ці молитви приходять відповіді. Сім’ї моляться разом ввечері і вранці. Мене запросили прихилити коліна у вечірній молитві із сім’єю, в якій я гостював. Молитися попросили найменшу дитину. Вона молилась наче патріарх сім’ї—за кожного члена сім’ї, називаючи його на ім’я. Я на мить розплющив очі, щоби подивитися на обличчя інших дітей та батьків. Було видно, що вони об’єднали свою віру і свої серця в молитві того хлопчика.
Нещодавно сестри Товариства допомоги разом молилися, готуючись уперше після несподіваної смерті чоловіка відвідати молоду вдову. Вони хотіли дізнатися, що і як робити, аби допомогти підготувати будинок до візиту родичів і друзів, що приїдуть на похорон. Їм потрібно було знати, якими словами від Господа вони можуть втішити. Відповідь на їхню молитву прийшла. Коли вони прийшли в дім, кожна сестра взялася за свою роботу. Все було зроблено так швидко, що сестрам було шкода, що роботи не залишилося. Були промовлені слова втішення, які виявилися дуже доречними. Вони служили як одна, скріпивши серця у єдності.
Ви, як і я, бачили докази того, що ми просуваємося до єдності. Чудо єдності відбувається з нами тоді, коли ми молимося про неї і тягнемося до неї у Господній спосіб. Наші серця будуть скріплені у єдності. Бог пообіцяв це благословення кожному вірному святому, звідки б він не походив і які б суперечності не вирували навколо. Він молився за нас, як і за Своїх учнів, коли просив Батька, щоб ми були одним1.
Причина, з якої ми молимося і просимо про це благословення, відповідає причині, з якої Батько дарує його. Зі свого досвіду ми знаємо, що єдність приносить радість. Ми духовні діти Небесного Батька і ми тягнемося до тієї радості, яку мали в житті з Ним, що було до цього життя. Він бажає виконати це священне бажання, дарувати нам єдність, бо любить нас.
Він не може дати це кожному окремо. Радість єдності, яку Він надзвичайно прагне дарувати, не для затворників. Разом з іншими ми маємо прагнути її і бути гідними цього. Тому не дивно, що Бог закликає нас зібратися, щоб благословити. Він хоче, щоб ми об’єднувалися у сім’ї. Він установив класи, приходи і філії і повелів нам часто збиратися. В оцих зібраннях, запроваджених для нас Богом, полягає наша велика нагода. Ми можемо молитися і прагнути до єдності, що принесе нам радість та збільшить нашу здатність служити.
Господь пообіцяв радість в єдності з Ним трьом нефійцям, що було найвищою нагородою за віддане служіння. Він сказав: “Ви матимете повноту радості; і ви сядете в царстві Мого Батька; так, ваша радість буде повною, саме так, як Батько дав Мені повноту радості; і ви будете такими самими, як Я, а Я є Таким Самим, як Батько; і Батько і Я є єдине”2.
Господь дав нам вказівники, аби ми знали, як отримати благословення і радість єдності, що зміцнюється. У Книзі Мормона є розповідь про історію успіху. Це сталося за часів Алми біля Вод Мормона. Те, що робили ті люди в тяжкі й небезпечні часи, дає нам підказки і натхнення.
Усе, що робили через натхнення Алма і його народ, було націлено, щоб допомогти людям мати бажання змінити своє серце через Спокуту Ісуса Христа. Це єдиний шлях, як Бог може дарувати благословення єдності сердець.
Ми читаємо в Книзі Мосії:
“І вони називалися церквою Бога, або церквою Христа, з тих пір і надалі. І сталося, що хто б не був хрищений силою і повноваженням Бога, прилучався до Його церкви. …
І він наказав їм, що вони не повинні навчати нічому іншому, окрім того, чому він навчав, і що промовлялося вустами святих пророків.
Так, саме таке наказав він їм, що їм не слід проповідувати нічого іншого, окрім покаяння і віри в Господа, Який викупив Свій народ.
І він наказав їм, що не повинно бути ніяких суперечок між ними, але що вони повинні дивитися вперед одними очима, маючи одну віру і одне хрищення, скріпивши свої серця у єдності і в любові один до одного.
І так він наказав їм проповідувати. І так вони стали дітьми Бога”3.
Ось чому Алма повелів людям проповідувати віру й покаяння. Ось чому мої діти знали, що на кожному уроці на домашньому сімейному вечорі я знайду спосіб заохотити когось свідчити про Спасителя і Його місію. Іноді це робили батьки. У найкращі вечори нам вдавалося сподобити дітей на це—або ведучи урок, або відповідаючи на запитання. Коли промовлялося свідчення про Спасителя, Святий Дух підтверджував його. У такі вечори ми відчували, як серця скріплені єдністю.
Крім обрядів, є ще принципи, яких ми як народ дотримуємося і які ведуть до зміцнення єдності.
Одним з таких принципів є одкровення. Одкровення—це єдиний спосіб дізнатися, як разом виконувати волю Господа. Для цього потрібне світло згори. Святий Дух свідчитиме в нашому серці і серцях присутніх з нами, що Він хоче, щоб ми робили. І саме дотриманням Його заповідей ми можемо скріпити свої серця єдністю.
Другий принцип, що веде нас до єдності, це смирення. Гординя є великим ворогом єдності. Ви бачили і відчували її страшні наслідки. Лише кілька днів тому я бачив, як у двох людей—хороших людей—все почалося з незгоди. Спочатку була дискусія про те, що є істинним, але згодом вона переросла в суперечку про те, хто правий. Тон поступово підвищувався. Обличчя почали наливатися кров’ю. Замість обговорення проблеми, вони стали обговорювати одне одного, доводячи кожен свою правоту, а обидва є здібними й освіченими людьми.
Вас би це так само занепокоїло, як і мене. Ми бачили трагічні наслідки такої роз’єднаності. У нас із вами є знайомі, які відійшли від товариства святих, бо щось зачепило їх гординю.
На щастя, я бачу все більше вмілих миротворців, які заспокоюють бурхливі води до того, як завдано шкоди. Ви можете бути таким миротворцем—чи ви сторона конфлікту, чи спостерігач.
Один зі способів залагодження конфлікту, який я бачив, це пошук спільних засад у предметі суперечки. Щоб бути миротворцем, слід мати просту віру в те, що як діти Бога, кожен зі своїми особливостями, учасники суперечки в чомусь частково праві. Великий миротворець, який відновлює єдність, знаходить шлях допомогти обом побачити спільну для обох істину. Спільна істина завжди набагато важливіша за розбіжності. Ви можете допомогти собі та іншим знайти спільний ґрунт, попросивши допомоги від Бога і діючи. Він відповість на ваші молитви і допоможе відновити мир, як допомагав мені.
Той самий принцип стосується налагодження єдності з людьми абсолютно різного походження. У дітей Божих є набагато більше спільного, ніж розбіжностей. І навіть на розбіжності можна дивитися як на можливість. Бог допоможе нам бачити їх не як джерело суперечки, а як внесок. Господь допоможе вам побачити і оцінити, який внесок робить людина в якості, яких вам бракує. Він неодноразово показував мені Свою доброту, посилаючи до мене людину, чиєї риси саме мені бракувало. Так Господь доповнив мене чимось, чого в мене не було, для кращого служіння Йому.
Це приводить нас до іншого принципу єдності—говорити одне про одного хороше. Згадайте, коли востаннє вас запитали, що ви думаєте про вчинки когось із ваших рідних або з членів Церкви. Так не раз було зі мною минулого тижня. Буває, що ми змушені судити про людей. Іноді ми мусимо висловлювати ці свої судження. Але частіше перед нами є вибір, зробити це чи ні. Уявімо, хтось запитує вас, що ви думаєте про нового єпископа.
Якщо ми будемо ближче до створення єдності, то, почувши подібне запитання, згадаємо слова з Писань: “А тепер, браття мої, побачивши, що ви знаєте світло, за яким ви можете судити, світло, яке є світлом Христа, пильнуйте, щоб ви не судили невірно; бо яким судом судити будете, таким осудять і вас”4.
Якщо ви знаєте, що бачите інших у недосконалому світлі, ви будете трохи обережнішими у коментарях. Крім цього уривку з Писань, ви, можливо, згадаєте, як мама казала вам (моя казала мені): “Якщо ти не можеш сказати про людину щось хороше, не говори нічого”.
Це допоможе вам шукати найкращого в ділах та характері єпископа. Саме так і робитиме Спаситель, ваш люблячий суддя, коли судитиме ваші і мої діла. Той уривок з Писань і повчання матері можуть допомогти вам сказати тільки найкраще про єпископа і його наміри. Я обіцяю вам дух миру й радості, якщо ви будете по-доброму відгукуватися про інших у світлі Христа. Наприклад, ви відчуєте єдність з єпископом і людиною, яка спитає про вашу думку,—не тому, що єпископ бездоганний, чи тому, що людина, яка запитує вас, поділяє ваш добрий відгук. Це станеться тому, що Господь дасть вам відчути, що Він задоволений вашим кроком убік від можливого сіяння ворожих почуттів.
Ми мусимо триматися цього принципу, бо Господь збирає все більше і більше людей, що не схожі на нас. Нам стане очевидно, що Спокута змінює усіх нас однаково. Ми стаємо учнями—лагідними, люблячими, легкими на добру справу і в той же час безстрашними і відданими в усьому. Ми все ще живемо в різних країнах, але ми приходимо до Церкви шляхом, що змінює нас. Завдяки дарам Духа ми стаємо тими, кого бачив апостол Павло:
“Бо обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця.
Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога”5.
Завдяки єдності, яка, як на мене, зростає, Господь зможе вчинити те, що світу здаватиметься дивом. Святі, цілковито об’єднавшись у праведності, можуть досягти будь-якої цілі Господа.
Президенти країн, губернатори і провідники всесвітніх благодійних організацій хвалили нас, як я це чув, приблизно такими словами: “Ваша Церква першою прийшла на допомогу після лиха. Приїхали сотні молодих людей і привезли все, що було потрібно потерпілим. Вони прибули навіть зі своїми наметами і провізією. Вони були невтомними і радісними. Здавалося, ніби вони знали, куди і коли йти”. А потім, як правило, додають: “Ваша церква добре знає, як організувати і зробити справу”.
Я дякую їм, але кажу, що диво не тільки в організації, а і в серцях людей. Святі прийшли в ім’я Господа, щоб допомогти ближнім, як допоміг би Він. Вони прийшли, виконуючи завдання обраних Господом керівників. Їхні серця були скріплені, тому сила їхня була звеличена.
Я урочисто свідчу вам, що єдність, яка є зараз, укріплюватиметься. Бог Батько живе. Він чує наші молитви і з любов’ю відповідає на них. Спаситель Ісус Христос, воскреслий і славетний, живий, і Він у милості допомагає нам. Це Його істинна Церква. Президент Монсон є сучасним пророком Бога. Якщо ми будемо всім серцем одностайно підтримувати його, готові слухатися всього, що нам скаже Бог, то будемо просуватися вперед у силі, йдучи, куди Бог хоче, щоби ми йшли, і стаючи тими, ким Він хоче бачити нас.
Я передаю вам своє благословення, щоб ви насолоджувалися єдністю вдома і в Церкві. І я передаю вам обіцяння Господа, що праведні бажання вашого серця про єдність здійсняться. У святе ім’я Ісуса Христа, амінь.