Безкінечна сила надії
Надія на Бога, Його милість і Його силу надає нам сміливості в часи складних випробувань.
Мої дорогі брати і сестри, друзі, як чудово в цей день бути очевидцями оголошення нашим пророком будівництва п’ятьох нових храмів. Це чудовий день для всіх нас.
Наприкінці Другої світової війни мого батька забрали до лав німецької армії і послали на західний фронт і моїй мамі довелося самостійно піклуватися про нашу сім’ю. Хоча мені тоді було тільки три роки, я все ще пам’ятаю той страшний і голодний час. Ми жили у Чехословаччині і з кожним днем до нас наближалась війна і водночас зростала й небезпека.
Нарешті, лютою зимою 1944 року, моя мати вирішила, що нам слід тікати до Німеччини, де жили її батьки. Вона зібрала всіх нас і якимось чином їй вдалося потрапити разом з нами на один з останніх поїздів з біженцями, що прямував на захід. Подорожувати в той час було небезпечно. Протягом усієї подорожі ми чули звуки вибухів, бачили збентежені обличчя, а вічний голод нагадував нам про те, що ми знаходимось у зоні війни.
У дорозі поїзд іноді зупинявся для поповнення запасів. Однієї ночі під час такої зупинки моя мати спішно вибігла з поїзда пошукати якоїсь їжі для своїх чотирьох дітей. Коли вона повернулася, її серце охопив жах—поїзда і її дітей не було!
Сповнена хвилювань, вона від усього серця відчайдушно молилася. Вона щосили бігла, шукаючи поїзд по всій великій і темній залізничній станції, рішуче перетинаючи численні колії, надіючись попри все, що він ще не від’їхав.
Можливо я ніколи не дізнаюсь про все, що сталося в серці й розумі моєї мами тієї темної ночі, коли вона шукала своїх загублених дітей по всій похмурій залізничній станції. Безсумнівно, вона була охоплена жахом. Переконаний, їй спадало на думку, що якщо вона не знайде цей поїзд, то вже ніколи не зможе побачити своїх дітей. В одному я певний—її віра подолала страх, а надія подолала розпач. Вона була не з тих жінок, хто сидітиме склавши руки і ридатиме через трагедію. Вона діяла. Вона вклала свою віру й надію в дію.
Тож, вона мчала від колії до колії, від поїзда до поїзда, доки зрештою не знайшла наш поїзд. Його відігнали до віддаленої частини станції. Там, нарешті, вона знов побачила своїх дітей.
Я часто думав про ту ніч і про те, що довелося витерпіти моїй мамі. Якби я міг повернутися у той час і сісти поруч з нею, я спитав би її, як їй вдалося діяти, незважаючи на всі страхи. Я спитав би її про віру й надію і те, як вона подолала розпач.
Хоча це неможливо, принаймні сьогодні я можу сісти біля вас або біля будь-кого, хто відчуває розчарування, хвилювання або самотність. Сьогодні я хотів би свідчити вам про безкінечну силу надії.
Важливість надії
Надію, разом з вірою і милосердям, можна уподібнити до ніжок триніжного стільця. Незалежно від того, з якими грубими чи нерівними поверхнями нам не довелось би зіткнутися, вони втрьох стабілізують наше життя. Писання чітко і впевнено кажуть про важливість надії. Апостол Павло навчав, що Писання були написані, щоби ми “мали надію”1.
Надія здатна наповнити щастям наше життя2. Її відсутність, коли бажання нашого серця не реалізується, може стати “недугою для серця”3.
Надія є одним з дарів Духа4. Це надія на те, що через Спокуту Ісуса Христа і силу Його воскресіння ми воскреснемо до життя вічного, і це через нашу віру в Спасителя5. Цей вид надії є як принципом з обіцянням, так і заповіддю6, разом з якою з’являється відповідальність, притаманна всім заповідям—ми повинні зробити надію дієвою частиною свого життя і подолати спокусу втрачати надію. Надія на милосердний план щастя нашого Небесного Батька несе мир7, милість8, втіху9 і радість10. Надія на спасіння подібна до захисного шолому11 і є фундаментом для нашої віри12 і якорем для наших душ13.
Мороній, єдиний, хто залишився живим,—навіть засвідчивши повне винищення свого народу—вірив у надію. В останні для нефійського народу дні, Мороній писав, що без надії неможливо отримати спадок у царстві Бога14.
Але чому тоді існує розпач?
У Писаннях говориться, що має бути “протилежність у всьому”15. Це стосується й віри, надії і милосердя. Сумніви, розпач і неспроможність попіклуватися про близьких ведуть нас у спокусу, через яку ми можемо втратити вибрані й дорогоцінні благословення.
Супротивник використовує розпач, щоб засліплювати серця і розуми задушливою темрявою. Розпач краде у нас усі сили і радість, і залишає по собі порожні залишки того, чим колись було справжнє життя. Розпач вбиває прагнення, сприяє хворобам, забруднює душу і омертвляє серце. Розпач подібний до сходів, які ведуть лише вічно вниз.
Надія, з іншого боку, подібна до променя сонця, що веде нас вгору і піднімає над горизонтом наших сьогоденних обставин. Вона пронизує темряву немов яскравий світанок. Вона заохочує і надихає нас покладати довіру на ніжну турботу вічного Небесного Батька, який підготував шлях для тих, хто шукає вічну істину в мінливому світі, сповненому збентеження і страху.
Що ж тоді є надія?
У нашій барвистій мові існує кілька значень і відтінків слова надія. Наприклад, маленька дитина може мати надію, що отримає іграшковий телефон, підліток може мати надію, що йому зателефонує близька подруга, дорослий може плекати просту надію на те, що телефон зрештою вгамується і не дзвонитиме.
Сьогодні я хочу свідчити про надію, яка перевищує все буденне, і зосереджує нашу увагу на Надії Ізраїля16, великій надії людства, а саме на нашому Викупителі, Ісусі Христі.
Надія—це не знання17, але скоріше невпинне сподівання на те, що Господь здійснить Свої обіцяння, які Він дав нам. Це впевненість в тому, що якщо ми будемо жити за законами Бога і дослухатися до слів Його пророків зараз, то отримаємо бажані благословення в майбутньому18. Це віра і сподівання на те, що ми отримаємо відповіді на свої молитви. Це вияв довіри, оптимізму, ентузіазму та терпеливої наполегливості.
Кажучи мовою євангелії, така надія є певною, непохитною і дієвою. Пророки давнини казали “тверда надія” 19 та “жива надія”20. Це надія, що славить Бога через добрі справи. З надією приходять радість і щастя21. З нею ми можемо “ма[ти] терпіння і зносити … [наші] скорбот[и]”22.
На що ми надіємось і на чому зосереджена наша надія
Частіше ми плекаємо надію на певні події, що стануться у майбутньому. Якби ми лише могли зазирнути за горизонт земного життя і подивитись на те, що чекає на нас у житті прийдешньому. Чи можливо уявити собі більш славетне майбутнє, ніж те, що підготовлено для нас нашим Небесним Батьком? Завдяки жертві Ісуса Христа нам не слід боятися, бо ми будемо жити вічно, ніколи не зазнаючи смаку смерті знов23. Завдяки Його безкінечній Спокуті, нас може бути очищено від гріха і ми зможемо постати чистими і святими перед судом24. Спасіння уможливлене завдяки Спасителю25.
На яке існування ми можемо сподіватись? Ті, хто приходять до Христа, каються у своїх гріхах і живуть у вірі, вічно перебуватимуть у мирі. Подумайте про цінність цього вічного дару. Перебуваючи серед людей, яких любимо, ми пізнаємо значення безкінечної радості, зростаючи у знанні та щасті. Яким би гірким не здавався нам нинішній розділ життя, завдяки життю і жертві Ісуса Христа ми можемо надіятись і мати запевнення, що кінець книги нашого життя перевищить наші найбільші сподівання. “Око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!”26.
Те, на чому зосереджена наша надія, підтримує нас протягом повсякденного життя. Воно підтримує нас в часи випробувань, спокус і лиха. Кожний зазнавав розчарування і труднощів. Дійсно, існують часи, коли темрява здається нестерпною. Саме у ці часи божественні принципи відновленої євангелії, на які ми плекаємо надію, можуть підтримувати і вести нас, доки ми знову не будемо ходити у світлі.
Ми надіємося на Ісуса Христа, на милість Бога, на прояви Святого Духа, на знання, що молитви почуті і що на них прийде відповідь. Оскільки Бог був вірним і дотримувався Своїх обіцянь у минулому, ми можемо з впевненістю надіятися, що Він дотримається даних нам обіцянь у теперішньому і в майбутньому. У часи розпачу, ми можемо твердо триматися надії на те, що “все спрацює [нам] на благо”27, якщо ми дотримуємося порад пророків Бога. Така надія на Бога, Його милість і Його силу надає нам сміливості в часи складних випробувань і дає силу тим, хто відчувають себе в небезпеці серед загрозливих мурів страху, сумніву й розпачу, що постають перед ними.
Надія веде до добрих справ
Ми вчимося зрощувати надію так само, як вчимося ходити—крок за кроком. Вивчаючи Писання, щоденно говорячи з нашим Небесним Батьком, даючи зобов’язання дотримуватися заповідей Бога, таких як Слово мудрості, та сплачувати повну десятину, ми набуваємо надію28. Коли ми досконаліше живемо за євангелією, збільшується наша спроможність “збага[чуватись] надією, силою Духа Святого”29.
Може настати час, коли нам буде слід прийняти сміливе рішення мати надію навіть тоді, коли все навколо суперечитиме цій надії. Подібно до Батька Авраама, ми будемо “проти надії [вірувати] у наді[ю]”30. Або, як висловився один письменник, “посеред лютої зими [ми знайдемо] у [своєму серці] справжнє літо”31.
Віра, надія і милосердя доповнюють одна одну і в міру зростання одної зростають й інші. Надія приходить через віру32, бо без віри не може бути ніякої надії33. Подібним чином віра приходить через надію, бо віра “то підстава сподіваного”34.
Надія є вкрай важливою для віри і милосердя. Коли непослушність, розчарування і зволікання руйнують віру, має бути надія, щоби підтримувати нашу віру. Коли розпач і нетерпеливість руйнують милосердя, надія підтримує нашу рішучість і спонукає нас піклуватися про наших близьких навіть не очікуючи на винагороду. Чим яскравішою є наша надія, тим більшою є наша віра. Чим сильнішою є наша надія, тим чистішим є наше милосердя.
Те, на що ми надіємося, веде нас до віри, а те, на чому зосереджена наша надія, веде нас до милосердя. Три якості—віра, надія і милосердя35,—працюючи разом і спираючись на істину та світло відновленої євангелії Ісуса Христа, роблять нас завжди багатими на добрі діяння36.
Надія, набута через особистий досвід
Щоразу здійснення надії дає впевненість і веде до ще більшої надії. Я можу пригадати багато випадків зі свого життя, коли на власному досвіді пізнавав силу надії. Я добре пам’ятаю дні свого дитинства, затьмарені жахом і розпачем світової війни, відсутністю можливостей для здобуття освіти, проблемами зі здоров’ям, які у юні роки загрожували моєму життю, та сповнене викликів і розчарувань економічне становище біженця. Приклад нашої мами—здатність рухатися вперед, а не просто хвилюватися, склавши руки, чи жити якимись сподіваннями, і вміння застосовувати віру й надію в дії, навіть у найгірші з часів, підтримував нашу сім’ю і мене, і давав нам впевненість в тому, що сьогоденні обставини поступляться місцем майбутнім благословенням.
Через цей досвід я знаю, що євангелія Ісуса Христа і наше членство в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів зміцнюють віру, несуть яскраву надію і ведуть нас до милосердя.
Надія підтримує нас, коли ми в розпачі. Надія навчає, що привід радіти є навіть тоді, коли все навколо здається дуже похмурим.
Разом з Єремією я проголошую: “Благословенний той муж, що … Господь—то надія його!”37.
Разом з Йоілом я свідчу, що “Господь—охорона Своєму народові, і твердиня синам Ізраїлевим!”38.
Разом з Нефієм я проголошую: “Просува[йте]сь вперед з непохитною вірою в Христа, маючи справжню яскравість надії, і любов до Бога і до всіх людей. Отже, якщо ви просуватиметеся вперед, бенкетуючи словом Христа, і витерпите до кінця, ось так каже Батько: Ви будете мати вічне життя”39.
Саме таку надію нам слід плекати і розвивати. Така міцна надія з’являється завдяки нашому Спасителю Ісусу Христу, бо “кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий [Спаситель]”40.
Господь дав нам підбадьорююче послання надії: “Не бійся, черідко мала” 41. Бог чекатиме з “розкритими обіймами, щоб прийняти” 42 тих, хто полишає свої гріхи і живе з вірою, надією і милосердям.
І всім, хто страждає—всім, хто відчуває розпач, хвилювання або самотність—я кажу з любов’ю і глибокою турботою про вас: “Ніколи не здавайтеся!”
Ніколи не здавайтеся!
Ніколи не дозволяйте розпачу подолати ваш дух.
Тримайтеся за Надію Ізраїля і покладайтеся на Сина Божого, бо Його любов пронизує будь-яку темряву, пом’якшує будь-яке лихо і сповнює втіхою кожне серце.
Про це я свідчу і залишаю вам моє благословення в ім’я Ісуса Христа, амінь.