Завжди моліться
Молитва стає змістовнішою, коли ми радимося з Господом в усьому, що робимо, коли ми висловлюємо сердечну вдячність і коли ми молимося за інших.
Моє послання на минулій генеральній конференції зосереджувалося на євангельському принципі—просити у молитві з вірою. Сьогодні я хочу зупинитися на ще трьох принципах, які допоможуть нашим молитвам стати більш змістовними, тож я молюся про допомогу Святого Духа і для себе, і для вас.
Принцип № 1. Молитва стає змістовнішою, коли ми радимося з Господом у всіх наших справах (див. Алма 37:37).
Кажучи коротко, молитва—це спосіб спілкування з Небесним Батьком Його синів і дочок тут, на землі. “Як тільки ми дізнаємося про справжні стосунки, в яких знаходимося з Богом (а саме, що Бог є нашим Батьком, а ми—Його діти), тоді відразу ж молитва стає для нас природною та інстинктивною” (Bible Dictionary, “Prayer,” 752). Нам дано повеління молитися завжди Батьку в ім’я Сина (див. 3 Нефій 18:19–20). Нам дано обіцяння: якщо ми щиро молимося про те, що є правильним та добрим і відповідає Божій волі, то ми можемо бути благословенними, захищеними й спрямованими (див. 3 Нефій 18:20; УЗ 19:38).
Одкровення—це спосіб спілкування Небесного Батька зі Своїми дітьми тут, на землі. Просячи з вірою, ми можемо отримувати одкровення за одкровенням, знання за знанням і прийти до пізнання таємниць і “мирних речей”—того, що приносить радість і вічне життя (див. УЗ 42:61). Таємниці—це те, що можна пізнати і зрозуміти тільки завдяки силі Святого Духа (див. Harold B. Lee, Ye Are the Light of the World, [1974], 211).
Одкровення від Батька і Сина передаються через третього члена Божества, а саме через Святого Духа. Святий Дух є свідком Батька і Сина і Їхнім посланцем.
Зразок, за яким Бог створював землю, є повчальним для нас, бо допомагає зрозуміти, як зробити молитву змістовною. З третього розділу книги Мойсея ми дізнаємося, що все на землі було створено спочатку духовно, а потім тілесно.
“І тепер, ось, Я кажу тобі, що таким є походження неба і землі, коли створено їх, у день, як Я, Господь Бог, зробив небо і землю;
І кожну рослину польову до того, як вона була на землі, і кожну ярину польову, до того, як вона виросла. Бо Я, Господь Бог, створив усе, про що я говорив, духовно, до того, як воно було тілесно на лиці землі” (Мойсей 3:4–5).
З цих віршів ми дізнаємося, що духовне сотворіння передувало сотворінню тлінного. Так само змістовна ранкова молитва є важливим елементом у духовному створенні кожного дня—і передує сотворінню тлінного дня, або його реальному виконанню. Так само як сотворіння тлінного було пов’язане з сотворінням духовним і було його продовженням, так і змістовні ранкова та вечірня молитви пов’язані одна з одною і є продовженням одна одної.
Розглянемо на прикладі. Припустимо, що в нашому характері, поведінці або духовному зростанні є те, про що нам треба порадитися з Небесним Батьком в ранковій молитві. Висловивши належну вдячність за отримані благословення, ми благаємо дати нам розуміння, спрямування і допомогу, щоб зробити те, що самим нам зробити не під силу. Наприклад, молячись, ми можемо:
-
Згадати про випадки, коли ми різко або неналежним чином говорили з тими, кого найбільше любимо.
-
Визнати, що ми знаємо, як нам краще поводитися, однак не завжди діємо відповідно до свого знання.
-
Більш переконливо висловіть жалкування з приводу своєї слабкості і того, що не скинули з себе оболонку тілесної людини.
-
Повніше у своєму житті наслідуйте приклад Спасителя.
-
Благайте про більшу силу, щоб зробити більше і стати кращими.
Така молитва є ключовою частиною духовної підготовки для нашого дня.
Упродовж такого дня ми молимося в серці про постійну допомогу і спрямування—саме так, як пропонував Алма: “Нехай всі твої думки будуть націлені на Господа” (Алма 37:36).
Упродовж такого дня ми помічаємо, що у тих випадках, коли зазвичай висловлювалися різко, ми не робимо цього; або коли готові були розгніватися, не гніваємося. Ми розпізнаємо небесну допомогу та силу і смиренно визнаємо відповіді на свою молитву. Навіть у цю мить визнання, ми промовляємо тиху молитву вдячності.
У кінці свого дня ми знову стаємо на коліна і звітуємо перед Батьком. Ми переглядаємо денні події і сердечно дякуємо за отримані благословення й допомогу. Ми каємося і з допомогою Духа Господнього визначаємо, як нам чинити і як стати кращими завтра. Таким чином наша вечірня молитва будується на ранковій молитві і є її продовженням. І наша вечірня молитва є також підготовкою до змістовної ранкової молитви.
Ранкова й вечірня молитви—і всі молитви між ними—не є непов’язаними, окремими подіями; скоріше вони поєднують собою кожний день, а відтак—дні, тижні, місяці і навіть роки. Певною мірою ми так виконуємо настанову з Писань “молитися завжди” (Лука 21:36; 3 Нефій 18:15, 18; УЗ 31:12). Такі змістовні молитви—це інструмент в отриманні найвищих благословень, прибережених Богом для Своїх вірних дітей.
Молитва стає змістовною, коли ми пам’ятаємо наш зв’язок з Божеством і прислухаємося до настанови:
“Волай до Господа за всілякою для тебе підтримкою; так, нехай всі діяння твої будуть для Господа, і куди б ти не пішов, нехай буде це з Господом; так, нехай всі твої думки будуть націлені на Господа; так, нехай любов твого серця буде спрямована на Господа завжди.
Радься з Господом в усіх своїх діяннях, і Він направлятиме тебе на добре; авжеж, коли ти лягаєш вночі, лягай з Господом, щоб Він міг доглядати тебе у твоєму сні; і коли ти прокидаєшся вранці, нехай твоє серце буде сповнене подяки до Бога; і якщо ти будеш робити так, ти будеш піднесений в останній день” (Алма 37:36–37; курсив додано).
Принцип № 2. Молитва стає змістовнішою, коли ми висловлюємо сердечну вдячність.
У період нашого служіння в Університеті Бригама Янга—Айдахо, сестра Беднар і я часто приймали у своєму домі генеральних авторитетів. Наша сім’я отримала важливий урок стосовно змістовності молитви, коли ми одного вечора стали на коліна молитися разом з членом Кворуму Дванадцятьох Апостолів.
А раніше у той день нам із сестрою Беднар повідомили про несподівану смерть одного з близьких друзів, і нашим негайним бажанням було молитися за дружину і дітей покійного. Коли я попросив свою дружину помолитися, той член Кворуму дванадцятьох, не знаючи про цю трагедію, люб’язно запропонував, щоб у молитві сестра Беднар висловила лише вдячність за отримані благословення і ні про що не просила. Його порада була схожа на настанову Алми членам церкви в давнину “молитися безупинно, і складати дяку за все” (Мосія 26:39). Спочатку нам видавалося, що через несподівану трагедію усе ж доцільніше було б просити благословень для наших друзів, а не висловлювати вдячність.
Сестра Беднар з вірою відреагувала на отриману нею пораду. Вона подякувала Небесному Батьку за наповнені змісту й незабутні стосунки, які у нас були з цим дорогим для нас другом. Вона висловила щиру вдячність за Святого Духа як Утішителя і за дари Духа, які дають нам вистояти в біді і служити іншим. І що найважливіше, вона висловила вдячність за план спасіння, за спокутуючу жертву Ісуса Христа, за Його Воскресіння і за обряди та завіти відновленої євангелії, які дають сім’ям можливість бути разом вічно.
Наша сім’я засвоїла з того випадку один важливий урок стосовно сили вдячності, вимовленої у змістовній молитві. Завдяки цій молитві наша сім’я отримала благословення дізнатися через натхнення, як багато є того, що займає наші думки і хвилює серце. Ми дізналися, що наша вдячність за план щастя і місію Спасителя надала потрібне нам втішення і зміцнила впевненість, що з нашими дорогими друзями все буде добре. Ми також отримали ідеї стосовно чого ми маємо молитися і належним чином просити з вірою.
Найзмістовніші і найдуховніші молитви, які мені доводилося чути, містили багато висловлювань вдячності і лише кілька, якщо вони й були, прохань. Тепер, коли я маю благословення молитися разом з апостолами і пророками, я виявляю в цих сучасних провідниках Спасителевої Церкви ті самі риси, які були притаманні полководцю Моронію з Книги Мормона: вони—мужі, чиє серце сповнене вдячності Богу за багато привілеїв та благословень, які Він дарував Своєму народу (див. Алма 48:12). Також вони не повторюють багато слів, бо їм дано, про що саме вони мають молитися, і вони сповнені бажанням (див. 3 Нефій 19:24). Молитви пророків за простотою схожі на молитви дітей і могутні завдяки щирості.
Намагаючись зробити свої молитви змістовнішими, нам слід пам’ятати, що “нічим людина не ображає Бога, або ні на кого його гнів не запалено, крім тих, хто не визнає Його руку в усьому і не слухається Його заповідей” (УЗ 59:21). Дозвольте мені запропонувати, щоб ви і я час від часу у молитві висловлювали тільки вдячність. Ні про що не просили; просто дамо своїй душі порадіти і будемо намагатися передати свою вдячність всією силою нашого серця.
Принцип № 3. Молитва стає змістовнішою, коли ми молимося за інших зі справжнім наміром і щирим серцем.
Звертання до Небесного Батька за благословеннями, яких ми хочемо у своєму житті, є хорошою і прийнятною справою. Однак палка молитва за інших—як тих, кого любимо, так і тих, хто недобрий до нас,—також є важливим елементом змістовної молитви. Так само як часте висловлення вдячності в наших молитвах розширює канал для одкровення, так і молитва за інших з усією силою нашої душі збільшує нашу здатність чути голос Господа і прислухатися до нього.
Ми отримали надзвичайно важливий урок з прикладу Легія в Книзі Мормона. Легій з вірою прореагував на пророчу настанову й попередження про знищення Єрусалима. Потім він молився Господу “від усього серця, за свій народ” (1 Нефій 1:5; курсив додано). Легій у відповідь на цю палку молитву отримав благословення—він мав славетне видіння Бога і Його Сина, а також видіння неминучого знищення Єрусалима (див. 1 Нефій 1:6–9, 13, 18). Тому Легій зрадів, і все його серце було сповнене переживаннями від того, що Господь показав йому (див. 1 Нефій 1:15). Будь ласка, зауважте, що це видіння прийшло у відповідь на молитву за інших, а не на прохання для особистого розвитку чи спрямування.
Спаситель—досконалий приклад того, як молитися за інших зі справжнім наміром. У Своїй Заступницькій Молитві, вимовленій у ніч перед Розп’яттям, Ісус молився про Своїх апостолів і всіх святих.
“Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені,—Твої бо вони!..”
“Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене, …
… щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!” (Іван 17:9, 20, 26).
Під час священнослужіння Спасителя на Американському континенті, Він відправив людей порозмірковувати над Його вченнями і помолитися про розуміння їх. Він зціляв хворих і молився про людей словами, що їх не можна записати (див. 3 Неф. 17:1–16). Дія Його молитви була надзвичайною: “Ніхто не може сприйняти радість, яка сповнила наші душі в той час, коли ми чули, як Він молиться за нас Батькові” (3 Нефій 17:17). Уявіть собі, що це було б—почути, як Спаситель світу молиться про нас.
Чи відчувають наші дружини, діти та інші члени сім’ї таку ж силу в наших молитвах, в яких ми просимо Батька про їхні конкретні потреби і бажання? Чи ті, кому ми служимо, чують, як ми молимося за них з вірою і щирістю? Якщо ті, кого ми любимо і кому служимо, не чули наших палких молитов за них і не відчули їхнього впливу на собі, тоді зараз для нас настав час покаятися. Якщо ми наслідуємо приклад Спасителя, наші молитви справді стануть змістовнішими.
Нам наказано “завжди молитися” (2 Нефій 32:9; УЗ 10:5; 90:24)—“молитися вголос, а також у своєму серці; … перед світом, а також таємно, прилюдно, а також на самоті” (УЗ 19:28). Я свідчу, що молитва стає змістовнішою, коли ми радимося з Господом в усьому, що робимо, коли ми висловлюємо сердечну вдячність і коли ми молимося за інших зі справжніми намірами і щирим серцем.
Я свідчу, що Небесний Батько живий і що Він чує кожну палку молитву і відповідає на неї. Ісус є Христос, наш Спаситель і Посередник. Одкровення є реальним. Повнота євангелії відновлена на землі у цей розподіл. Я свідчу про це в ім’я Господа Ісуса Христа, амінь.