Істина Божа просуватиметься
Це—Божа робота, а Божа робота не може бути зруйнована. Однак ще потрібно багато чого досягти.
Брати і сестри! 19 липня цього року учасники організації “Сини піонерів Юти” встановили в парку спадку “Ось це місце” пам’ятник Джозефу Сміту і його наступнику Президенту Бригаму Янгу. Пам’ятник, названий Погляд на захід, зображує цих двох великих пророків з картою західних територій.
Багато людей, включаючи свя- тих останніх днів, забувають, що Джозеф Сміт добре розумів, що згодом Церква переміститься на великий американський Захід. У серпні 1842 року він пророкував, що “святі й надалі багато страждатимуть і будуть вигнані до Скелястих гір, багато відступлять, інші загинуть від рук наших переслідувачів або втратять життя через холод чи хвороби, і дехто [виживе], аби йти і допомагати в утворенні поселень, і будувати міста, і побачити, як святі стануть могутнім народом серед Скелястих гір” (History of the Church, 5:85).
Навіть найближчі соратники Джозефа у ті давні часи не розуміли повною мірою, через які випробування доведеться пройти святим останніх днів за часи зростання Церкви, що зародилася на початку ХІХ ст. Але Джозеф Сміт знав, що ні теперішні, ні майбутні вороги не матимуть сили повалити чи зупинити цілі Бога. Нам добре знайомі його пророчі слова: “Прапор Істини піднято; жодна нечиста рука не може зупинити прогрес цієї роботи. Нехай вирують переслідування, нехай об’єднуються погромники, нехай збираються армії, нехай зводиться наклеп, але істина Божа просуватиметься сміливо, благородно і незалежно, доки не проникне на кожний континент, відвідає кожний край, пронесеться кожною країною і зазвучить у кожному вусі, доки цілі Бога не буде досягнуто і Великий Єгова не скаже, що роботу виконано” (History of the Church, 4: 540).
Минуло майже 180 років з часу заснування Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів у 1830 році. Ми можемо спостерігати здійснення пророцтва упродовж 178 років і бачити, як “істина Божа… сміливо, благородно і незалежно” просувається вперед.
Церква почала своє перше десятиліття з невеличкої групи людей. Незважаючи на сильний опір, упродовж 30-х років ХІХ ст. було покликано 597 місіонерів і охрищено понад 15 тис. навернених. Для проповідування євангелії були відкриті Сполучені Штати, Канада і Великобританія.
Упродовж 40-х років ХІХ ст. було навернено багато людей, але протидія Церкві невпинно наростала. Вона була спрямована, в першу чергу, проти пророка Джозефа. Незважаючи на ці труднощі й нелегкі умови подорожування, відновлена євангелія Ісуса Христа продовжувала поширюватися по землі завдяки вірному служінню 1454 місіонерів, покликаних протягом 40-х років. Кількість членів Церкви у той час зросла до 48 тис. 27 червня 1844 року переслідування Джозефа закінчилися тим, що разом з братом Гайрумом його було вбито погромниками в Картеджській в’язниці.
Невдовзі після вбивства пророка на виповнення видіння, отриманого Джозефом, Бригам Янг і вся Церква почали готуватися до переходу в Скелясті гори. Труднощі, випробування, смерть і відступництво завжди були поруч. Однак робота не спинялася. У 50-х роках ХІХ ст. близько 705 місіонерів було покликано служити в Скандинавію, Францію, Італію, Швейцарію, і на Гавайї. Місіонерська робота також розпочалася в таких віддалених частинах світу як Індія, Гонконг, Таїланд, Бірма, Південна Африка і Вест-Індія.
Вірні навернені зі Скандинавії та Британії, охрищені у 50-ті роки, попри страждання і смерть діставалися як сушею, так і морем до Скелястих гір, де вони хотіли приєднатися до святих.
У 1875 році перших сімох місіонерів було покликано до Мексики, і робота там просувалася дуже успішно, незважаючи на революцію та інші негаразди. Лише 4 роки тому, у 2004 році, Церква відзначила важливу подію—кількість членів у Мексиці досягла відмітки 1 мільйон.
Віра святих випробовувалася на кожному кроці, коли вони під проводом Бригама Янга будували храми і заснували 350 колоній на Заході. У 1877 р., коли помер Бригам Янг, кількість членів по всьому світу досягла 115 тис. Незважаючи на всі переслідування, Божа істина дійсно поширювалася сміливо і благородно.
За браком часу я не можу дати детальний огляд зростання Церкви упродовж наступних десятиліть. Але слід зазначити, що протягом 40 років, з 1890 по 1930, і Церква, і її вчення зазнавали публічних нападок. Старійшину Ріда Смута було обрано до Конгресу Сполучених Штатів, але йому довелося боротися, щоб зайняти своє місце сенатора. Багато чого було сказано про Церкву та її вчення упродовж того часу—переважно то були образи, спрямовані проти Президента Джозефа Ф. Сміта й інших церковних провідників. Однак у деяких газетних статтях почали розповідати про те, що члени Церкви роблять значний вклад у суспільство і є хорошими людьми.
3 вересня 1925 року Президент Грант оголосив, що Церква починає місіонерську роботу в Південній Америці. Наслідуючи Господній взірець проповідування відновленої євангелії всім народам, член Кворуму Дванадцятьох Апостолів—мій дідусь по батьковій лінії, старійшина Мелвін Дж. Баллард—був серед тих, кого послали до Південної Америки освятити землю для проповідування євангелії.
Різдвяного ранку 1925 року в Аргентині старійшина Баллард освятив країни Південної Америки й розпочав місіонерську роботу. Перед від’їздом у липні наступного року він пророкував: “Якийсь час робота Господа буде просуватися поволі, так само як повільно росте дуб з жолудя. Вона не буде блискавичною, як соняшник, який росте швидко, а потім швидко в’яне. Проте тисячі людей приєднаються до Церкви на цій землі. Тут буде утворено багато місій, і вони будуть одними із найсильніших у Церкві. І Церква тут уже ніколи не буде маленькою” (у Melvin R. Ballard, Melvin J. Ballard: Crusader for Righteousness [1966], 84).
Той, хто знає, як зростала Церква в Південній Америці, знає, як виповнилося це пророцтво. Сьогодні лише у Бразилії нараховується понад мільйон членів Церкви.
Упродовж 40 років—з 1930 по 1970—було покликано на служіння понад 106 тис. місіонерів. Кількість членів Церкви по всьому світу зросла в чотири рази—до 2 млн. 800. Понад мільйон нових членів приєдналися до Церкви лише у 60-ті роки. Станом на 1970 р. місіонери служили у 43 країнах і 9 територіях. За цей 40-річний період були відкриті для місіонерської роботи такі країни Південної Америки, як: Чилі, Бразилія, Уругвай, Парагвай, Еквадор, Колумбія, Перу і Венесуела. У Центральній Америці слуги Господа почали працювати в Панамі, Коста-Ріці, Гватемалі, Сальвадорі, Гондурасі й Нікарагуа. Завдяки великій роботі, проведеній в Азії, її результати стали відчутні в Кореї, на Тайвані, в Сінгапурі та на Філіппінах.
Ніде не було легко. Випробування, перепони й переслідування супроводжували кожну спробу донести “істину Божу” до кожного континенту і країни, щоб вона “зазвучала у кожному вусі”. Але попри все ми йшли вперед, і труднощі та перепони долалися.
Президент Спенсер В. Кімбол попросив членів Церкви зробити ширший крок у поширенні євангелії та проповідуванні євангельської істини. Він звернувся до кожного колу в світі збільшити кількість місіонерів, і за його сприяння Церква почала доносити послання до сотень мільйонів людей по всій землі за допомогою засобів масової інформації.
Упродовж 12 років його перебування на посту Президентом Церкви майже 200 тис. місіонерів відслужили місію повного дня. Кількість членів Церкви по всьому світу майже подвоїлася, а кількість колів майже потроїлася. Місіонерська робота була розпочата або поновлена у багатьох країнах, а чудо навернення відбувалося в різних куточках світу, незважаючи на спроби супротивника перешкодити Господній роботі або збентежити Господніх слуг.
Минуло трохи більше двох десятиліть з того часу, коли Президент Кімбол завершив своє земне служіння. Упродовж того часу наші позиції серед інших релігій зміцнилися, як ніколи. Мабуть, не випадково ми зазнавали небачених ідеологічних нападок на наш народ, нашу історію і наше вчення через засоби масової інформації.
Однак Церква невпинно зростала. Кількість членів знову подвоїлася—з 5,9 млн. у 1985 році до понад 13 млн. у наш час. А минулого року на місію було покликано мільйонного місіонера цього розподілу.
Моя мета, брати і сестри, за допомогою цього короткого огляду пророчого видіння Джозефа стосовно долі цієї Церкви та його буквального виповнення протягом десятиліть нагадати нам цю просту істину:
“Діяння, і замисли, і наміри Бога не можуть бути зруйнованими, не можуть вони також зійти нанівець.
Тому що Бог не ходить кривими стежками,… не відхиляється Він від того, що Він сказав, отже його стежки рівні, а Його путь є один вічний круг.
Пам’ятай,… що не діяння Бога зруйновано, але діяння людей” (УЗ 3:1–3).
Бог промовляв через Свого пророка і проголосив, що “Прапор Істини піднято” і “жодна нечиста рука не може зупинити прогрес цієї роботи”. Ця істина є незаперечною й безсумнівною. Ми спостерігаємо це своїми очима, десятиліття за десятиліттям, з часів пророка Джозефа Сміта до часів Президента Томаса С. Монсона. Переслідування були сильними. Наклепи, брехня і викривлення інформації мали на меті знеславити Церкву. Але десятиліття за десятиліттям, з часів Відновлення й надалі, істина Божа просувається сміливо, благородно і незалежно. Маленька церква, яка почала своє існування у 1830 році зі жменьки людей, виросла й нараховує понад 13 мільйонів святих останніх днів у багатьох країнах по всьому світу, і ми успішно ведемо роботу на всіх континентах, за різних кліматичних умов, проносимося кожною країною і звучимо у кожному вусі.
Це—Божа робота, а Божа робота не може бути зруйнована. Однак ще потрібно багато чого досягти, перш ніж Великий Єгова проголосить, що роботу виконано. Хоча ми хвалимо і прославляємо тих вірних святих, завдяки яким ми досягли такого загального визнання, ми не можемо, брати і сестри, дозволити собі бути задоволеними й заспокоєними.
Ми необхідні для завершення цієї роботи, розпочатої першими святими понад 175 років тому. Десятиліттями цю роботу продовжували вірні святі всіх поколінь. Нам потрібно вірити так, як вірили вони. Нам потрібно працювати так, як працювали вони. Нам потрібно служити так, як служили вони. І нам потрібно долати труднощі так, як долали вони.
Звичайно, сьогодні ми маємо інші випробування, але вони не легші. Замість розлючених погромників нам потрібно протистояти тим, хто постійно намагається ганьбити Церкву. Замість надзвичайного холоду й труднощів ми стикаємося з алкоголем і наркотиками, порнографією і різною бруднотою та аморальністю, жадібністю, нечесністю й духовною апатією. Хоча сім’ям не потрібно залишати обжиті місця і їх не виганяють з домівок, ми спостерігаємо, як інститут сім’ї, у тому числі божественний інститут шлюбу, зараз атакують певні об’єднання та окремі люди, що намагаються звести нанівець божественну роль сім’ї у суспільстві.
Я не хочу сказати, що наші сьогоднішні випробування важчі за ті, з якими стикалися святі, що жили до нас. Просто вони інші. Господь не просить нас завантажити ручний візок. Він просить нас зміцнювати віру. Він не просить нас перетинати континент. Він просить нас перетнути вулицю, щоб відвідати ближнього. Він не просить нас віддавати все мирське майно для побудови храму. Він просить вділити від своїх засобів та часу, незважаючи на напружений ритм сучасного життя, щоб продовжувати будівництво храмів і потім регулярно відвідувати ті храми, що вже побудовані. Він не просить помирати мученицькою смертю. Він просить жити так, як це личить учню Христа.
Ми живемо у прекрасний час, брати і сестри, і ми здатні продовжувати багаті традиції відданого служіння, які були притаманні попереднім поколінням святих останніх днів. Цей час не для слабкодухих. Ми не можемо дозволити собі поверхневу праведність. Наше свідчення повинно бути глибоким і міцно триматися корінням за скелю одкровення. І ми повинні й надалі просувати цю роботу як завітний, освячений народ, виявляючи віру в кожному кроці, “доки цілі Бога не буде досягнуто і Великий Єгова не скаже, що роботу виконано”. Я молюся, щоб так і сталося. В ім’я Ісуса Христа, амінь.