Він з повагою поставився до мого прохання

Хуан Карлос Фальяс Агуеро, Сан-Хосе, Коста-Ріка

Коли я охристився у 18-річному віці, то знав, що життя за євангелією Ісуса Христа стане стилем мого життя. Я відчував важливість і серйозність зобов’язання жити за євангельськими нормами, і зрештою це благословило моє життя.

Один з євангельських принципів, по-справжньому важливий для мене,—це дотримання Суботнього дня. Завдяки цьому я можу відкласти щоденні справи і звернутися думками до Небесного Батька.

Я працюю в туристичному бізнесі в Коста-Ріці. Як правило, люди, залучені до цієї справи, працюють по неділях. Коли я влаштовувався на роботу, то сказав, що належу до Церкви. Я попросив—і мені було обіцяно—не виходити на роботу в неділю.

Моє незвичайне прохання зацікавило колег і начальника. Вони багато розпитували про мої вірування. З часом я мав нагоду пояснити їм деякі з вірувань святих останніх днів. Загалом, мої пояснення євангельських учень викликали їхню повагу.

Одного разу начальник зібрав усіх співробітників, щоб зробити оголошення. “Виникла потреба, щоб усі вийшли на роботу на вихідні в найближчі два тижні”,—сказав він. У мене защеміло в серці. Я знав, що це означає: мені потрібно буде працювати в неділю.

Але потім мій начальник сказав: “Це стосується всіх, окрім Хуана Карлоса. Ми знаємо, що не повинні змушувати його працювати в неділю”.

Я відчув полегшення. Мій начальник з повагою поставився до мого прохання! Моя поведінка й стандарти, яких я дотримувався на роботі, допомогли мені завоювати повагу. Завдяки цьому начальник з повагою поставився до моїх вірувань.

Я знаю, що коли ми робимо євангельські норми пріоритетними у своєму житті, Господь нас благословить.

“Виникла потреба, щоб усі вийшли на роботу на вихідні в найближчі два тижні”,—сказав начальник. У мене защеміло в серці. Я знав, що це означає: мені потрібно буде працювати в неділю.