Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985)

Дитинство Спенсера В. Кімбола пройшло в сільській місцевості у штаті Аризона, тому він з раннього віку привчився працювати. Онук апостола Гебера Ч. Кімбола (1801–1868) і син президента колу, Спенсер також розвинув сильне свідчення й глибоку відданість євангелії.

Спенсеру, ще коли він був хлопчиком, часто доручали стояти на возі і утрамбовувати сіно, яке навантажували старші брати. Він працював на жарі, у хмарах пилу, весь подряпаний, однак виконував роботу, аж поки не лунав дзвін з церкви, який оповіщав про початок занять у Початковому товаристві, які у той час проводилися серед тижня. У Спенсера була стовідсоткова відвідуваність, і він не збирався пропускати занять. Брати думали інакше, і починали навантажувати сіно ще швидше. Коли вони помічали, що його ніхто не утрамбовує, Спенсер був уже на півдорозі до Початкового товариства.

Спенсер В. Кімбол служив місіонером, єпископом і президентом колу перед тим, як у 1943 році його покликали апостолом. Його робоча етика стала легендарною, хоча він мав серйозні захворювання, серед яких інфаркт і рак горла. Він закликав членів Церкви прискорити крок, а його особистим девізом стали слова: “Роби це”. Через його стан здоров’я багато хто думав, що роки служіння Спенсера В. Кімбола на посаді Президента Церкви будуть короткими. Однак він служив понад 12 років, упродовж яких подвоїлася кількість діючих храмів, кількість місіонерів зросла на 50 відсотків, а священство стало доступним для усіх гідних членів Церкви чоловічої статі.

Непохитна відданість євангелії та безприкладна етика в робочих стосунках вели Спенсера В. Кімбола, скромного хлопця з сільської місцевості Аризони, до керівних посад у Церкві. Роки його служіння Президентом Церкви були відзначені значним пожвавленням у будівництві храмів та в місіонерській роботі. Зліва: разом зі своєю дружиною, Каміллою (1894–1987).