Вісім маленьких шматочків курки
Абігайль Альмерія, Себу, Філіппіни
Мій чоловік тимчасово не мав роботи, тому нашій сім’ї, в якій підростає п’ятеро дітей, було нелегко зводити кінці з кінцями. За день до трансляції жовтневої генеральної конференції 2013 року ми подивилися, які продукти у нас є, і вирішили, що приготуємо простий обід зі смаженої курки та рису під час перерви між сесіями конференції.
Настала неділя, і ми всі були готові. Наші родичі—мої батьки та сестри з їхніми сім’ями, зібралися в центрі колу за півгодини до початку трансляції.
Яка радість і яке благословення чути пророків, провидців і одкровителів, які звертаються з посланням саме до нашого покоління. Коли я слухала поради і насолоджувалася чудовим духом миру і любові, які відчувала від мого Небесного Батька, то отримала запевнення, що все буде добре, що духовні й матеріальні потреби моєї сім’ї будуть вирішені і якщо я буду й надалі виявляти віру й покладатися на Спасителя, ми вирвемося з бідності й подолаємо інші труднощі.
Насолоджуючись чудовим духом того Суботнього дня, я забула про обід. Лише коли настала перерва між сесіями, я зрозуміла, що нас буде 17 чоловік. Дев’ять дорослих і вісім дітей розділять нашу скромну трапезу з восьми маленьких шматочків курки і тарілки рису, а також миски макаронів, яку принесла одна з моїх сестер.
Восьмирічний Генрі промовив молитву вдячності й благословення їжі, попросивши, щоб усі, хто буде їсти, наситилися. Тоді я розламала кожен шматочок курки на менші порції і поклала їх дітям, а моя сестра розкладала макарони і рис на їхні тарілки. Я не могла стримати сліз, коли зрозуміла, що у нас було достатньо на невелику порцію для кожного, і ще одну зайву, після того як усі шматочки були поламані, а рис і макарони розділені між нами. Потім усі ми їли і наситилися.
Я сказала своїм батькам і чоловіку, що не сумнівалася в тому, що Спаситель дійсно розділив п’ять хлібів і дві риби й нагодував “мужів тисяч із п’ять, крім жінок і дітей” (див. Maтвій 14:14–21). Деякі критики та невіруючі заявляють, що чудеса були символічними, перебільшеними або неможливими. Але для моєї сім’ї і мене розповідь є правдивою саме в такому вигляді, як вона написана.
Небесний Батько почув молитву вірної дитини, яка подякувала і попросила благословити всіх, хто буде їсти, щоб вони наситилися й отримали необхідне живлення.
Коли ми повернулися в зал, щоб слухати генеральну конференцію, я бенкетувала у своєму серці. Мені здавалося, що я була з тими людьми, яких нагодував Ісус, і які бажали залишитися і навчатися від Того, Хто обіцяв, що коли ми будемо дивитися і слухати, то не будемо ні прагнути, ні голодувати (див. Іван 6:35).
Разом з дітьми ми спокійно зайняли свої місця в каплиці і підготувалися слухати обраних служителів Небесного Батька. То був випадок, який ми назавжди запам’ятаємо.