Я не буду списувати
Джоанна Мае Рангга, Південний Лейте, Філіппіни
На першому курсі коледжу мене часто розчаровували мої одногрупники. Це через те, що багато з них списували під час екзаменів. Дехто таємно проносив у клас шпаргалки. Хтось писав текстові послання іншим. А були й такі, які списували у своїх одногрупників.
Усі, хто списував, отримували вищі оцінки, ніж я. Однак я не відчувала спокуси робити те, що й вони. В розумі й серці я завжди була переконана, що краще мати чесні 0 відсотків, ніж украдені 100.
Якщо я буду списувати, то не зможу бути для них прикладом. Я не житиму так, щоб мати змогу ділитися з ними євангелією Ісуса Христа. Я не буду їм показувати, що Церква істинна.
Одного дня я пішла до бухгалтерії коледжу, щоб запитати, скільки ще маю заплатити за навчання. Мені треба було сплатити всю суму до дати останніх екзаменів, які мали відбутися наступного тижня. Коли я йшла, то непокоїлася, не знаючи, де дістати необхідні кошти. Для таких, як я, студентів, що платили за себе самі, гроші були проблемою.
Коли я дійшла до бухгалтерії, то запитала касира, яку суму маю доплатити.
“Вам до закінчення навчання не потрібно більше нічого платити”,—сказала вона.
Вкрай здивована я запитала, чи вона впевнена в тому, що каже, чи просто жартує.
“Так, я впевнена і я кажу це серйозно,—відповіла вона.— “Методист подала вашу кандидатуру на отримання стипендії від сенатора. Тепер ви стипендіат”.
Я так зраділа, почувши ці слова. Я подякувала їй і побігла до методиста, щоб подякувати їй.
“Вам не потрібно мені дякувати,—відповіла методист, коли я сказала, яка я вдячна і щаслива.— Я була лише знаряддям”.
Коли я пішла, то згадала уривок з Писань, яким завжди любила ділитися: “І благословенний той, хто виявиться вірним Моєму імені в останній день, бо його буде піднесено жити в царстві, підготовленому для нього від заснування світу. І знайте, Я [Ісус Христос] є Той, Хто сказав це” (Eтер 4:19).
Роблячи те, що правильно, я показувала свою вірність у дотриманні заповідей нашого Небесного Батька—навіть у ситуації, де нечесність була правилом. Я знаю, що якщо буду стійкою у своїй вірі, Він ніколи мене не залишить.
Я рада, що зараз можу навчатися і не думати про платню. Це заохотило мене й надалі робити те, що правильно, не через нагороди й благословення, які я можу отримати, але через любов до Небесного Батька і Його Сина Ісуса Христа, Який є прикладом для мене.