Господь промовляв мені мир
Тріша Томкінсон Ріггс, Аризона, США
Наша дочка Карлі ось уже кілька днів хворіла, і я думала, що у неї проста застуда. Але коли симптоми почали погіршуватися, я подумала, що, мабуть, це щось серйозніше.
Мої страхи підтвердилися і збільшилися на прийомі у лікаря—Карлі поставили діагноз: діабет 1 типу. Вона була на межі діабетичної коми і потребувала швидкої госпіталізації. Я молилася всім серцем, щоб заспокоїтися і щоб лікарі могли їй допомогти.
Коли ми приїхали в приймальне відділення лікарні, лікарі та медсестри швидко взялися до роботи, намагаючись врятувати мою дочку. Я благала Небесного Батька послати мені втішення і спокій.
Коли настала слушна хвилина, мій чоловік і його батько надали Карлі благословення священства. У своєму благословенні чоловік запевнив її, що за волею Небесного Батька вона буде жити. Я відчула заспокоєння.
Ще через кілька годин спостереження за тим, як лікарі протикали Карлі голками, брали аналізи і очікували покращення, я була повністю виснажена. В палаті стало спокійніше десь біля першої години ночі, і я не знала, чого очікувати. Я не могла спати і почувалася самотньо.
Я взяла Книгу Мормона, яку моя сестра принесла в лікарню, і помолилася, аби Писання дали мені таке необхідне запевнення. Книга відкрилася на Алма 36:3. Коли я читала, то відчувала, що Господь промовляє до мене: “Я знаю, що ті, які покладають надію свою на Бога, будуть підтримані в їхніх випробуваннях, і їхніх бідах, і їхніх скорботах, і будуть піднесені в останній день”.
Вдруге за ту ніч я відчула спокій. Я знала, що Небесний Батько знає про нас. Він хотів, аби я знала, що Він був там і що мені треба мати віру в Нього.
Коли я розмірковувала над подіями дня, я подумала як Господь нас благословив. Я відчула невідкладну потребу відвезти Карлі до лікаря. Ми безпечно дісталися до лікарні. Носії священства прибули швидко, аби надати благословення.
З того дня ми почали звикати до щоденних перевірок рівня цукру в крові та завжди мати під рукою перекуску. Ми навчилися, як утримування діабету під контролем впливає на тіло. Хвороба Карлі продовжує бути випробуванням, але ми навчилися довіряти Небесному Батькові кожного дня.
Той день у лікарні не є днем, який я б хотіла прожити ще раз, але це той день, за який я вдячна. То був день навчання, вияву віри, відчуття вдячності. Я зрозуміла, що Небесний Батько знає про кожну Свою дитину і що Він дійсно буде підтримувати нас у наших випробуваннях.