Пожинати нагороди праведності
Старійшина Квентін Л. Кук
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
З виступу “The Rewards of Righteousness” (Нагороди, що здобуваються праведністю), виголошеного 2 травня 2014 року на жіночій конференції УБЯ.
Жодну хорошу річ не буде забрано від тих, хто ходить у праведності.
Світ дійсно перебуває у сум’ятті (див. УЗ 45:26). Багато наших випробувань відносяться до сфери духовності. Це суспільні питання, які ми, як особистості, не завжди можемо вирішити. Однак є реальні нагороди, які кожен з нас окремо може отримувати навіть у ті часи, коли праведність по всьому світу занепадає.
Сама ідея “нагороди за праведність” є поняттям, що не сприймається сучасним світом. Переконувати людей обирати праведність є чимось старомодним. “Тілесна людина є ворогом для Бога” (Moсія 3:19). Завжди була “протилежність у всьому” (2 Нефій 2:11).
Різниця у наш час полягає в тому, що скептики з “велик[ої] і простор[ої] будівл[і]” (1 Нефій 8:31) стали набагато гучнішими, створюють більше суперечок і виявляють менше толерантності, ніж в будь-який інший час мого життя. Вони доводять, що їхня віра стає все меншою, коли все частіше переймаються тим, щоб бути на правильному боці в історії людей, ніж на правильному боці в очах Бога. Був час, коли переважна більшість людей розуміла, що їх будуть судити відповідно до того, як вони дотримувалися Божих заповідей, а не поширених поглядів чи панівних філософій тієї доби. Дехто більше переймається тим, чи не будуть з них глузувати, а не тим, що Бог їх судитиме.
Битва між добром і злом не нова. Але сьогодні набагато більший відсоток людей помилково робить висновок, що не існує моральних, істинних норм, яких мають дотримуватися всі люди.
Однак у Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів ніколи не було більш вірних членів Церкви. Члени Церкви разом з іншими людьми, які мають подібні моральні цінності, є островом віри в морі сумнівів і зневір’я. Ми знаємо, як сказав пророк Алма, що “злочестивість ніколи не була щастям” (Aлма 41:10) і що план Батька для Його дітей—це “план щастя” (Aлма 42:8, 16).
Я б хотів висловити кілька пропозицій, які можуть допомогти кожному з вас і вашим сім’ям краще осягнути і здобути нагороди праведності.
Нагорода духовності
“Яким чином я знаходжу рівновагу між земними турботами і спробами досягнути духовного розвитку?”
Ми є невід’ємною частиною цього світу. Матеріальні аспекти повсякденного життя—це особливий виклик. Суспільство прагне дивитися на все через призму земних здобутків.
У вступі до книги Учення і Завіти звертається увага саме на цю проблему, аби застерегти нас від небезпеки, спрямувати до підготовки і захисту зараз та в майбутньому, і вказати на важливий духовний аспект цього питання: “Вони не шукають Господа, щоб установити Його праведність, але кожна людина йде своїм власним шляхом і за образом свого власного бога, чий образ є подобою світу і чия суть є суттю ідола” (див. УЗ 1:16).
Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) навчав, що ідолами можуть бути дипломи, ступені, власність, будинки, меблі та інші матеріальні цінності. Він казав, що якщо ці самі по собі гідні цілі якимось чином применшують наше поклоніння Господу і послаблюють наші зусилля встановити Його праведність та виконувати роботу зі спасіння серед дітей Небесного Батька, то ми створили ідола1.
Іноді, дивлячись крізь призму світу, ми хоча і не тратимо всю свою енергію на гонитву за величезним багатством, однак навіть щось простіше також відволікає нас від глибокого духовного зобов’язання.
Багато років тому я дізнався про цікаву виставку, на якій було показано кілька окремих сцен. Різні сцени було зображено під великим плакатом, на якому було написано: “Якби Христос прийшов сьогодні ввечері, то до кого б Він прийшов?” Якщо я правильно пам’ятаю зміст, було змальовано такі сцени:
-
Хвора стара жінка, яка лежала в ліжку і до якої прийшла медсестра.
-
Радісна молода мати з новонародженою дитиною.
-
Сім’я, в якій плачуть голодні діти.
-
Заможна сім’я.
-
Чудова, але зі скромними статками багатодітна сім’я, де всі разом співають.
Ми знаємо, що коли Спаситель прийде знову, ми не будемо знати ні дня, ні години. Ми також знаємо, що як християни ми дбаємо про бідних і нужденних, а також вдів та сиріт. Однак напис на плакаті був би точнішим, якщо б на ньому було написано: “Якби Христос прийшов цього вечора, хто був би готовий Його зустріти?”
Моя друга думка стосувалася того, що сцени розповідали нам усе про фізичний стан людей, але нічого про їхній духовний стан та відданість Христу.
Початковою точкою відліку для перегляду нашого життя і відданості Спасителю та Його євангелії є хрищення. За винятком новонавернених та дуже юних членів Церкви, наше хрищення відбулося багато років тому.
Великий пророк Алма красномовно до нас звертається такими словами: “І ось тоді я кажу вам, браття мої, чи пережили ви переміну в серці, і чи відчули ви, нібито співаєте пісню викупительної любові, я хочу спитати, чи можете ви відчувати це тепер?” (Алма 5:26).
Після цього Алма продовжує своє глибоке послання, яке є актуальним і сьогодні. Він, головним чином, ставить святим таке питання: якби вони померли, то чи були б готові до зустрічі з Богом. Потім Алма звертає увагу на чотири якості, які нам треба мати, аби стояти безвинними перед Богом.
По-перше, чи “[ми] були достатньо смиренними?” У певному сенсі, це повернення до вимоги для хрищення—упокоритися і мати скрушене серце та упокорений дух.
По-друге, чи “[ми] позбавилися гордовитості?” Алма застерігає, щоб ми не розтоптали Святого Ізраїля під ногами і не надималися у гордовитості—зосередивши свої серця на марних речах світу і думаючи, що ми кращі за інших.
По-третє, чи ми “позбавлен[і] заздрості?” Для людей, які мають великі благословення, але не відчувають вдячності, тому що зосереджені лише на тому, що мають інші, заздрість може бути найбільш руйнівною. “Заздрість як стиль життя”2 поширилася з того часу, як у багатьох суспільствах слава і багатство замінили віру і сім’ю у якості основних цілей.
По-четверте, чи ми глузуємо з наших братів і сестер або переслідуємо їх? У сьогоденному світі ми, ймовірно, назвемо це цькуванням (див. Aлма 5:27–30, 53–54).
Чи може щось бути більш актуальним серед сьогоденних справ, ніж це послання про смирення, гордовитість, заздрість і переслідування? Великі обговорення по всьому світу розгортаються навколо наших швидкоплинних щоденних економічних питань. Однак мало що говорять про повернення до вказаних Христом принципів, зосереджених на підготовці до зустрічі з Богом і стані наших духів. Нам треба зосередити своє життя на духовних питаннях і приділяти їм особливу увагу.
Нагорода праведної сім’ї
“Чи слід нам виховувати своїх дітей у тій місцевості, де є мало членів Церкви і нас оточує багато зла, суперечок і протидії праведності?”
Це питання хвилювало мене і мою дружину Мері, коли ми починали виховувати своїх дітей в районі бухти в Сан-Франциско у штаті Каліфорнія, США, в кінці 1960-х років. Кількість святих останніх днів була відносно малою. І хоча переважна більшість людей були чудовими, район бухти став центром для наркоманів та людей, які дотримувалися всіх видів неналежної і грішної поведінки.
Зміна в суспільстві була настільки серйозною, що занепокоєний президент колу запитав керівників Церкви, чи слід йому заохочувати членів Церкви залишатися в районі бухти. Старійшина Гарольд Б. Лі (1899–1973), у той час найстарший член Кворуму Дванадцятьох Апостолів, отримав доручення дати відповідь з цього питання. Він пояснив, що Господь не надихав би на спорудження храму в нашій місцевості, якби члени Церкви мали звідти виїхати. Його порада була простою, але глибокою:
-
Створити Сіон у нашому серці й у домівці.
-
Бути світлом для людей, серед яких ми живемо.
-
Зосередитися на храмових обрядах і принципах, які там викладаються.
Ми сприйняли пораду старійшини Лі і намагалися слідувати їй у своїй сім’ї.
Щоб побудувати Сіон у своєму серці та в домівці, нам треба було зосередитися на дотриманні правил своєї релігії вдома: щоденно збиратися сім’єю на молитви та вивчення Писань і проводити щотижневі домашні сімейні вечори. У такому контексті ми можемо навчати й наставляти своїх дітей. Ми робимо це з любов’ю і добротою, уникаючи неналежного критицизму по відношенню до дітей та супутника життя.
Де б ми не жили, і навіть коли ми все робимо правильно, деякі діти можуть приймати немудрі рішення, що ведуть на заборонені шляхи. Тому так важливо допомогти нашим молодим людям заздалегідь визначитися з тим, що вони скажуть або зроблять, коли інші запропонують їм долучитися до неналежної чи аморальної поведінки.
Наші діти ходили до школи, де навчалися лише два чи три члени Церкви. На початку кожного шкільного року та перед шкільними заходами ми обговорювали на домашньому сімейному вечорі належну реакцію на випадок, якщо діти опиняться в небезпечній ситуації. Ми запитували у них, що вони відповіли б друзям, які б сказали: “Та ну, всі це роблять”; “Твої батьки не дізнаються” або “Лише один раз не зашкодить”.
Ми говорили про нашу відповідальність перед Господом.
Ми вказували, що наслідуємо приклад Спасителя, коли одягаємося скромно, вживаємо чисту й належну мову і уникаємо порнографії, чого тепер треба навчати дітей, починаючи з Початкового товариства, аби вони могли мати чисте життя.
Ми говорили про Йосипа з Єгипту, який утік, коли відчув надмірну увагу дружини Потіфара (див. Буття 39:7–12).
Кожен з наших дітей мав хоча б один випадок, коли така підготовка мала значення, але більшість разів їхні друзі захищали їх, бо знали про їхні норми і вірування.
Коли наша донька Кетрін дзвонила мамі після того як почала навчатися в коледжі, Мері розповідала їй про те, за що вона любила Спасителя. Мері постійно використовувала Його приклад і риси характеру, аби допомагати у вирішенні проблем, які Кетрін піднімала під час телефонних розмов.
Я впевнений, що ми можемо виховувати праведних дітей майже в кожній частині світу, якщо вони міцно стоять на основі Ісуса Христа і Його євангелії. Нефій писав, що навчав свою сім’ю та народ такими словами: “Ми говоримо про Христа, ми втішаємося у Христі, ми проповідуємо Христа, ми пророкуємо про Христа, і ми записуємо наші пророцтва, щоб наші діти могли знати, до якого джерела їм звертатися за прощенням їхніх гріхів” (2 Нефій 25:26).
Якщо ми це робимо, то коли наші діти прийматимуть немудрі рішення, вони будуть знати, що не все втрачено і що вони можуть знайти свою дорогу додому. Я хочу завірити вас, що ви і ваша сім’я матимете благословення, якщо будете намагатися зміцнювати кожного члена своєї сім’ї шляхом віри в Господа Ісуса Христа.
Якщо ми будемо виконувати пораду старійшини Лі—бути світлом для тих, хто навколо нас,—ми не зможемо приховувати те, ким насправді є. Наша поведінка має відображати наші цінності й вірування. Якщо це доречно, ми повинні брати участь у публічному житті.
Життя, гідне храмової рекомендації, отримання храмових обрядів і вірність нашим завітам дозволяє нам зберігати фокус і бачення, аби залишатися на завітному шляху. Якщо наша молодь живе гідно виконання хрищення за померлих, у їхньому житті буде лад.
Нам треба зосередити свої зусилля на зміцненні нашої сім’ї, говорячи про Христа, втішаючись у Христі, проповідуючи Христа і пророкуючи про Христа, аби ми могли насолоджуватися нагородою праведних сімей і ставати вічними сім’ями.
Тим, хто самотній, але живе праведним життям, наше вчення дає запевнення: “Вірні члени Церкви, чиї обставини не дозволяють їм отримати благословення вічного шлюбу й можливості бути батьками в цьому житті, отримають усі обіцяні благословення у вічностях, за умови, що вони дотримуватимуться завітів, які уклали з Богом”3.
Щастя як нагорода
“Які переваги я можу надати свої дітям, щоб вони могли бути щасливими і успішними в житті?”
Люцифер створив підробку або ілюзію щастя, яка є несумісною з праведністю і поведе нас в неправильному напрямку, якщо ми не будемо пильними. Багато наших сьогоденних проблем виникають через те, що мирський світ має неправильне визначення щастя. Ми знаємо з Книги Мормона, що ця проблема існувала упродовж усіх поколінь. Ми також знаємо, які благословення приносить життя за заповідями.
Цар Веніямин проголошує: “Я б хотів, щоб ви зважили на благословенний і щасливий стан тих, хто виконує заповіді Бога. Бо знайте, вони благословенні в усьому, як у тлінному, так і в духовному; і якщо вони вистоять вірними до кінця, їх приймуть на небесах, щоб завдяки цьому вони могли жити з Богом у стані нескінченного щастя. О пам’ятайте, пам’ятайте, що це є істинне; бо Господь Бог сказав це” (Moсія 2:41).
Упродовж багатьох років я спостерігаю за дослідженням, що почалося в 1930-х роках. Початково у дослідженні брало участь 268 чоловіків з одного з провідних університетів, яких періодично опитували впродовж усього їхнього життя. Пізніше до дослідження приєдналися жінки. Дослідження тривало приблизно 70 років. Мета початкового дослідження полягала в тому, щоб якомога більше дізнатися про успіх та щастя.
Дослідження показали, що бали перед вступом до коледжу і середній показник успішності в навчанні ніяк не впливають на успіх і щастя у подальшому житті. Але одна сфера, яка мала безпосередній вплив—це щастя в сім’ї, де проходило дитинство людини. Щасливі, успішні дорослі, як правило, розповідають, що їхні матері, в першу чергу вербально, висловлювали свою любов та почуття і не застосовували суворі дисциплінарні методи. Обоє батьків не приховували почуттів одне до одного і були відкритими для спілкування з дітьми, з якими вони мали теплі, наповнені почуттями стосунки. Батьки створювали в сім’ї атмосферу стабільності та з повагою ставилися до самостійних рішень своїх дітей.
Книгу з підсумками досліджень було опубліковано у 2012 році і в ній сказано: “Багато граней успіху в житті визначаються не стільки фінансовими й соціальними перевагами на ранній стадії життя, як відчуттям та виявом любові у дитинстві”. Щасливе дитинство більше впливає на рівень досягнень, ніж інтелект, соціальне становище або схильність до занять спортом. Дослідження також показують, що “те, що йде правильно в дитинстві, набагато більше визначає майбутнє, ніж те, що йде неправильно”4.
Дослідження в цілому показують, що навіть коли є значні труднощі і щось не виходить, більшість дітей не піддаються їм, а довіра, розвинена завдяки люблячим стосункам між батьками і дітьми, особливо матір’ю, може перерости в міцне щастя, що триватиме все життя. Цікавим, але не дивним для мене було те, що дослідження повністю відповідають тому, чого навчають Писання і Церква про сім’ю. Церква наголошує на важливості домашнього сімейного вечора, сімейної молитви, вияві любові, сімейної єдності та сімейних традицій, які є різновидами заходів,що, як указують дослідження, формують щасливих, успішних дорослих.
Нефій починає Книгу Мормона, висловлюючи вдячність “порядни[м] батьк[ам]” (1 Нефій 1:1), але справжній урок полягає в тому, що ми самі визначаємо, якими батьками ми будемо, аби наші нащадки могли з радістю сказати, що і вони також народилися від порядних батьків.
Найважливішим з усього, що ви можете робити, це переконатися, що діти й ті, кого ви виховуєте, знають, що ви їх любите. Любов є ключовою складовою щастя.
Нагорода процвітання на землі
“Наша сім’я не має великих матеріальних статків. Це тому, що ми недостатньо праведні?”
У Писаннях чітко вказується, що коли ми живемо за заповідями, ми можемо процвітати на землі. Але хочу запевнити вас, що процвітання на землі не визначається розміром вашого банківського рахунку. Процвітання включає в себе набагато більше.
Розмовляючи зі своїм сином Геламаном, пророк Алма навчає: “Якщо ти будеш виконувати заповіді Бога, ти будеш процвітати на цій землі; і ти повинен також знати: якщо ти не виконуватимеш заповідей Бога, ти будеш відсічений від Його присутності” (Aлма 36:30).
Відповідно, наявність Духа у нашому житті—це основна складова процвітання на землі. Якщо ми дотримуємося заповідей, ми також отримуємо певні особливі обіцяння (див. Eфесянам 6:1–3). В Ученні і Завітах, розділ 89, наприклад, дано обіцяння, що, живучи за Словом мудрості, ми будемо благословенні здоров’ям і скарбами знань.
Якщо взяти лише один аспект Слова мудрості—невживання алкоголю—можна багато чого зрозуміти. У багатолітніх дослідженнях, про які я згадував раніше, було зазначено, що зловживання алкоголем позначається на кожній третій американській сім’ї; чверть пацієнтів у лікарнях загального профілю потрапляють туди з причин, пов’язаних з вживанням алкоголю, і алкоголь великою мірою впливає на смертність, розлучення, погане здоров’я і низькі досягнення.
Багаторічні дослідження активних членів Церкви у Каліфорнії показують, що жінки живуть у середньому на 5,6 років, а чоловіки на 9,8 років довше, у порівнянні з жінками і чоловіками у США. Лікарі, які проводили дослідження, вказують принаймні на одну причину, з якої варто дотримуватися Слова мудрості. Життя за Словом мудрості дає нам можливість процвітати на землі5.
У розмові, яку я мав з Президентом Гордоном Б. Хінклі (1910–2008) під час перельоту на освячення одного з храмів, він радо повідомляв, що Церква має кошти для збільшення кількості храмів, тому що святі останніх днів процвітають на землі. Як вірні платники десятини, вони надали ресурси для будівництва храмів.
Процвітання і багатство не обов’язково є синонімами. Набагато кращим євангельським визначенням процвітання на землі є таке: мати достатньо для своїх потреб і велику кількість благословень Духа у нашому житті. Коли ми забезпечуємо наші сім’ї і любимо Спасителя та служимо Йому, ми будемо насолоджуватися плодами присутності Духа і процвітання на землі.
Нагорода миру
Найвище обіцянням нагороди за праведність чітко проголошено в Ученні і Завітах 59:23: “Але знайте, що той, хто чинить діяння праведності, отримає свою винагороду, саме мир у цьому світі і вічне життя у тому світі, що прийде”.
Понад 35 років тому Президент Кімбол навчав, що найбільше зростання відбуватиметься в Церкві завдяки “багатьом добрим жінкам, які … приходитимуть до Церкви”. Він проголосив: “Це відбуватиметься настільки, наскільки жінки Церкви випромінюватимуть праведність і здатність ясно виражати себе у своєму житті… і чітко відрізнятимуться—по-хорошому—від жінок світу”6.
Це дійсно відбулося і буде відбуватися у майбутньому.
Господь Бог є справді сонцем й щитом, і Він пошле благодать та славу. Жодну хорошу річ не буде забрано від тих, хто ходить у праведності (див. Псалми 84:11). Я молюся, щоб ви могли пожати нагороду праведності, вірно йдучи за Господом і Спасителем Ісусом Христом.
Якщо ми не будемо пильними, то світ може змусити нас зосередитися на тому, що відведе від глибокого духовного зобов’язання.
Світ зосереджений на мирських повсякденних питаннях економічного характеру, але нам треба зосередитися на духовних питаннях.
Любов є ключовою складовою щастя в цьому світі.
Справжнього процвітання у цьому світі можна досягнути за допомогою рівноваги між забезпеченням наших сімей і сповненим любові служінням Спасителю.
Фотоілюстрація LiudmylaSupynska/iStock/Thinkstock; ілюстрація жінки Stockbyte/Thinkstock; ілюстрація рису ririe777/iStock/Thinkstock
ілюстрація Stockbyte/Thinkstock; Фотоілюстрація Колін Лігертвуд
Фотоілюстрація Колін Лігертвуд; ілюстрація Stockbyte/Thinkstock
Ілюстрація Stockbyte/Thinkstock; фотоілюстрація Massonstock/iStock/Thinkstock