До нових зустрічей
Урок від Денді
З Conference Report, Oct. 1968, 87; пунктуація і використання великої літери узгоджено із сучасним Правописом.
Як і деякі молоді люди, мій кінь Денді не любив обмежень.
Зображення © iStock/Thinkstock
Колись я був власником [породистого лошати на ймення Денді] і з великим задоволенням його тренував. Він мав хорошу вдачу, чисті, добре окреслені очі, гарні пропорції, та й у всьому він був винятковою [твариною]. Під сідлом він був настільки слухняним, чутливим і настільки добре співпрацював, наскільки взагалі на це був здатен будь-який кінь. Він добре дружив з моїм собакою Скотті. Мені подобалося, як він підходив до чогось, чого він боявся. У нього була впевненість, що коли він зробить те, що я від нього хотів, він не постраждає.
Але Денді не любив обмежень. Він був незадоволений, якщо його прив’язували, і жував мотузку, поки не звільнявся. Він не тікав, він просто хотів бути вільним. Гадаючи, що інші коні мали ті самі почуття, він починав розв’язувати і їхні мотузки. Йому дуже не подобалося бути в загорожі на пасовищі, і якщо він міг знайти місце в паркані, де був лише гладкий дріт, то обережно тиснув на нього копитом, доки не міг переступити через нього й вирватися на волю. Не раз мої сусіди виявляли доброту, повертаючи його на пасовище. Він навчився навіть відкривати ворота. Хоча [він часто шкодив] своїм непослухом і приносив збитки, я захоплювався його розумом і вигадливістю.
Але його допитливість і бажання досліджувати околиці створювали йому і мені проблеми. Якось на швидкісній трасі його збив автомобіль, в результаті чого було пошкоджено машину, коня було травмовано, а водій отримав легку незначну травму.
Підлікувавшись і не втративши любові до пригод, він дослідив паркан по всій його довжині. Він побачив, що навіть ворота були зміцнені дротом. Тому, певний час ми думали, що Денді був на пасовищі у безпеці.
Та одного дня хтось не закріпив ворота дротом. Виявивши це, Денді відкрив їх, узяв з собою [іншого коня] і разом вони подалися на сусідове поле. Вони підійшли до старої будівлі, яка служила коморою. Цікавість підштовхнула Денді відкрити двері. Як він і очікував, там було зерно. Оце так знахідка! І яка ж трагедія! Зерно було отруєною приманкою для гризунів! Через кілька хвилин Денді та його напарник відчули спазматичний біль, і незабаром обидва були мертві.
Наскільки ж деякі наші молоді люди схожі на Денді! Вони не погані; вони навіть не хочуть робити щось неправильне; але вони імпульсивні, сповнені життя, сповнені цікавістю, і вони прагнуть щось робити. Вони також [не можуть спокійно сприймати] обмеження, але якщо давати їм завдання, обережно вести їх у правильному напрямку, вони чутливі і здібні; якщо дозволити їм безцільно вештатися, вони занадто часто порушують правильні принципи, що часто приводить до пасток зла, горя і навіть смерті.