Саме те, що прописав лікар
Я ненавиджу ходити до лікаря. Мене завжди лякає метушня, очікування, ін’єкції, порада—“заспокоїтися”. Коли я була зовсім маленька, медсестри і лікарі здавалися мені просто злими людьми, які вважали, що я подушечка для голок, але коли я подорослішала, то почала розуміти, що вони не були злими, вони допомагали. І майже завжди мені ставало краще після зустрічі з ними. Якою б нудною не здавалася мені кімната для очікування, як би я не скиглила від уколів, або якою б розчарованою не була, коли лікар радив мені постільний режим, зрештою це завжди було варте того.
Іноді покаяння схоже на візит до лікаря.
Радість чи біль?
Замість того, щоб здригатись, думаючи про бридкі ліки чи гострі голки, чи ви страхаєтесь, чуючи наступні фрази: “виснаження вічним катуванням”, “катування муками пекла”, та бути “у жовчі гіркій”? (Див. Aлма 36:12–18). Це ж слова, якими Алма описав початок свого покаяння, чи не так?
Після того як Алмі та синам Мосії явився ангел, Алма згадав усі свої гріхи і побачив, як він повстав проти Бога. Він був такий нещасний, що бажав “зник[нути] і душею і тілом” (Aлма 36:15). Це боляче. Від цієї думки ін’єкції лікаря здаються поцілунками дитинчати видри. Тож чому Алма продовжував працювати “безупинно, щоб [він] міг приводити душі до покаяння”? (Алма 36:24). Як він міг бажати іншим людям відчути щось настільки для нього болісне?
Мабуть, через те, що сталося потім.
Він згадав про Свого Спасителя, Ісуса Христа.
“Я заволав у серці своєму: О Ісусе, Ти, Сину Божий, змилуйся наді мною. …
І ось, знаєш, коли я подумав це, я не памʼятав більше болю; так, мене більше не мучила згадка про мої гріхи.
І ох, яка радість, і яке дивне світло я побачив; так, мою душу сповнила радість така ж надзвичайна, якою була й моя мука!” (Алма 36:18–20; курсив додано). Алма дізнався, що як би не було важко і болісно визнавати наші гріхи, радість, яку ми відчуємо після цього, варта зусиль. Радість, яку він відчув, була більш гострою і солодкою, ніж будь-що відчуте ним раніше (див. Aлма 36:21).
Немає чого боятися
Якщо людей лякає думка про покаяння, це може бути тому, що вони зосереджуються на думці про біль. Часто покаяння дійсно вимагає часу, також іноді відновлення нанесеної шкоди може вимагати великого смирення і наполегливої праці, але, як навчав старійшина Річард Г. Скотт (1928–2015), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, “Покаяння—це не покарання. Це—сповнений надії шлях до більш славетного майбутнього”1. Президент Рассел М. Нельсон, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, говорить про це, як про “чудове благословення покаяння”2. Іншими словами, немає причини боятися чи уникати будь-якого аспекту покаяння. Як би важко не було визнавати наші гріхи і виправляти їх, цілительна сила Спасителя, завдяки Його Спокуті, завжди буде доступною, щоб провести нас крізь це, і радість, яку ми відчуємо, повністю пересилить і покриє будь-які відчуття болю, сорому чи смутку, які могли бути у нас раніше.
Для вашого блага
Чи знаєте ви, що означає фраза Primum non nocere? Якщо ви лікар, то, вірогідно, знаєте. Primum non nocere це латинська фраза, яка означає “понад усе—не нашкодь”. Це керівний принцип для усіх практикуючих лікарів, обіцяння, яке вони дають. Це не означає, що вони обіцяють ніколи не завдавати болю, але натомість, що робитимуть усе лише на благо пацієнта.
Як ви думаєте, Бог та Ісус Христос обіцяють щось подібне? Вам краще в це вірити! Просто перегляньте наступні уривки: Iсая 1:18; Iсая 41:13; Римлянам 8:28 та 3 Нефій 13:14. (Серйозно, прочитайте їх. І це лише невелика вибірка!). Справа в тому, що люди іноді помиляються. Але Ісус Христос і Небесний Батько досконалі, тому ви можете бути певні, що усе, що Вони просять вас робити, піде вам на користь. Завжди. Тому, коли Бог виписує дозу покаяння, це тому що Він знає—воно благословить ваше життя. Покаяння—це не покарання. Це зцілення, тріумф над слабкістю, звільнення від тілесної людини і відмова від гріха заради повернення до Бога.
“Прийміть Спокуту Ісуса Христа і покаяння як щось бажане і застосовуйте їх щоденно згідно з призначеннями Великого Цілителя,—сказав старійшина Йорг Клебінгат, сімдесятник.— Набудьте звички постійного і радісного покаяння, що приносить задоволення, добровільно зробивши його способом вашого життя”3.
Коли Великий Цілитель, Ісус Христос, виписує вам рецепт для покаяння, не дозвольте вашому страхові болю або приниження заважати вам. Довіряйте Його обіцянню, що навіть хоча це може бути трохи болючим, з великою милістю Він збере вас (див. 3 Нефій 22:7), і так само, як Алма, ви сповнитеся радістю такою ж великою, яким був ваш біль (див. Aлма 36:19–20).